Читати книгу - "Висотка"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Залишивши їх наодинці зі зйомками власного випуску новин, Вайлдер штовхнув двері й окинув поглядом залу торгового центру. Сотні мешканців розштовхували одне одного, прориваючись між полиць із вином і пральними порошками, їхні сітчасті візки сплелися в єдину дротяну стіну. Розгнівані голоси перекривали металевий брязкіт кас. А збоку від цього стовпотворіння жінки в перукарському салоні сиділи рядком під сушарками та байдуже гортали журнали. Двоє касирів, що працювали в банку у вечірню зміну, незворушно рахували купюри.
Відмовившись від спроб перетнути вестибюль, Вайлдер підійшов до знелюдненого басейну. Рівень води знизився більше ніж на шість дюймів, немов хтось крав жовтувату рідину. Вайлдер прогулявся довкола басейну. У його центрі, навколо порожньої пляшки з-під вина, плавали пачки сигарет і розмоклі сигарні недопалки. Під вишками ліниво розпласталася газета; її заголовок, що коливався у воді, здавався посланням з іншого світу.
У вестибюлі 10-го поверху натовп мешканців нетерпляче навалився на двері ліфтів, тримаючи в руках коробки зі спиртним та упаковки делікатесів, припасені для агресивних гулянок цього вечора. Вайлдер повернувся на сходи. Десь високо над ним пасажири вийдуть із ліфта, звільнивши йому місце.
Він підіймався, долаючи одним кроком дві сходинки. На сходах було порожньо: чим вище жила людина, тим дедалі більш неохоче вона користувалася сходами, ніби це її принижувало. Піднімаючись угору, Вайлдер поглянув у вікно на стоянку, яку не можна було роздивитися з нижніх поверхів. Удалині дедалі більш темним пейзажем протікала річка — дорожній знак, який указував шлях у забутий світ.
Повернувши на останній проліт на 14-му поверсі, пробираючись між накиданими банками та сигаретними пачками, він відчув нагорі рух. Вайлдер зупинився і підняв погляд, розриваючи диханням тишу. Над його головою в повітрі пролетіло кухонне крісло; його кинув хтось на три поверхи вище. Сталеве крісло вдарилося об поруччя і, зачепивши праве плече Вайлдера, полетіло вниз.
Він сховався за сходовим виступом і потер забите плече. Нагорі його чекали троє або четверо, загрозливо постукуючи палицями по металевому поруччю. Стиснувши кулаки, Вайлдер озирнувся в пошуках зброї. Небезпека на небесних вулицях — першим імпульсом, що він відчув, було бажання контратакувати.
З його-то фізичною формою він легко міг змусити тікати розжирілих фінансових директорів і юрисконсультів, яких на подвиги відправили дружини. Проте Вайлдер стримав себе, відмовившись від лобової атаки, маючи намір дістатися вершини виключно хитрістю, а не грубою силою.
Він спустився до вестибюля 13-го поверху. Через стіни шахти ліфта було чути гуркіт ременів і кабелів. Пасажири виходили з ліфтів на своїх поверхах. Двері до ліфтового холу 13-го поверху були замкнені на засув. Чоловік із похмурим обличчям різким жестом наказав йому забиратися геть.
Аж до 10-го поверху всі двері ліфтових вестибюлів було забарикадовано. Розчарований, Вайлдер повернувся до торгового центру. Величезний натовп все ще чекав на ліфти, явно розділившись на групи з різних поверхів: кожна націлилася на свій ліфт.
Вайлдер залишив їх і пішов до супермаркету. Полиці було спустошено, персонал, замкнувши турнікети, розійшовся. Вайлдер перескочив касу і попрямував до складського приміщення в кінці залу. За пірамідами порожніх коробок ховався один із трьох важливих вузлів висотки, що складався з вантажного ліфту, водного, вентиляціного та електричного стояків.
Вайлдер зачекав, поки повільно спустився вантажний ліфт. У кабіні розміром із підйомник транспортного літака можна було возити кухонні гарнітури, ванни і величезні поп-артові й абстракціоністські чи експресіоністські картини, які так цінували мешканці верхніх поверхів.
Відсунувши сталеві ґрати, Вайлдер побачив зіщулену за панеллю управління вузькоплечу молоду жінку. Бліда і слабка, вона все ж подивилася на Вайлдера з інтересом, немовби рада була вітати його у своїх володіннях.
— Вам на який? — спитала вона його.— Можете їхати куди завгодно. Я поїду з вами.
Вайлдер упізнав у ній масажистку з 5-го поверху, одну з «безпритульних», що присвячували весь свій час валанданню висоткою; вигнанці внутрішнього світу будівлі, що сформували власну невидиму популяцію.
— Дуже добре, як щодо 35-го?
— На 30-му люди приємніші,— вона звичним рухом натиснула кнопку, приводячи в рух важкі двері.
За кілька секунд ліфт важко поніс їх угору. Юна масажистка підбадьорливо посміхнулася Вайлдеру, ніби була оживлена цим рухом.
— Якщо ви схочете вище, я покажу вам дорогу. Знаєте, там повно вентиляційних шахт. Ось тільки туди набилися собаки — вони голодують...
Годиною пізніше, коли Вайлдер ступив на щедро встелений килимами хол на 37-му поверсі, він усвідомив, що відкрив новий світ усередині знайомої будівлі. За ним ішла юна масажистка. Вони пробирались кружними шляхами. Катаючись із нею другим вантажним ліфтом до 28-го, потім вгору і вниз плутаними коридорами на межі ворожих анклавів, до ліфта верхнього рівня, щоб піднятися ще вище, Вайлдер побачив, як облаштувалися середній і верхній рівні будівлі.
Якщо сусіди з нижніх поверхів залишалися розрізненим натовпом, який об'єднувало тільки почуття безпорадності, то тут виникли місцеві групи по тридцять сусідніх квартир — неформальні клани, які базувались на двох-трьох поверхах, що були пов'язані коридорами, холами та ліфтами. Існувало близько двадцяти таких груп, кожна з яких утворювала альянси з іншими. Відбулося помітне посилення усілякого роду діяльності. Споруджувалися бар'єри, блокувалися пожежні виходи, сміття скидали у сходові прольоти або звалювали на ворожу територію.
На 29-му поверсі Вайлдер потрапив до жіночої комуни, кластеру помешкань, яким заправляла літня дитяча письменниця — жінка лякаючих розмірів і сили особистості. Помешкання з нею ділили три стюардеси з 1-го поверху. Вайлдер боязко проходив коридором повз квартири, радіючи, що його супроводжує юна масажистка. Вайлдера збентежило, що коли вони гукали його через напіввідчинені двері помешкань, очевидним було їхнє вороже до нього ставлення, не тільки тому, що він чоловік, але і тому, що він, очевидно, намагався піднятися на рівень вище за них.
Вайлдер із полегшенням вийшов у порожній хол 37-го поверху. Він насторожено завмер на сходах, здивований тим, що хол не охоронявся. Мабуть, мешканці і не підозрювали, що діється в них під ногами. Килими в тихих коридорах були достатньо товстими, аби ізолювати їх від справжнього пекла.
Він пішов коридором до квартири Джейн Шерідан. Вона, може, і здивується, побачивши Вайлдера, але він був упевнений, що ніч він проведе з нею. Завтра він оселиться тут назовсім, а Гелен і хлопців відвідуватиме по дорозі на роботу і повертаючись.
Натиснувши кнопку дзвінка, Вайлдер почув за дверима її сильний, чоловічий голос, знайомий йому з незліченних теледрам. Нарешті двері відчинилися,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Висотка», після закриття браузера.