Читати книгу - "Шлях Королеви, Алюшина Полина"

Тим часом карета королеви вже була на півдорозі до особняка алхіміка на ім'я Аліка Зоряна. Карета тремтіла на брукованій дорозі. Дерева, немов привиди, зненацька з'являлися серед надзвичайно густого туману і також несподівано зникали в ньому. Голови фракцій із хвилюванням поглядали у вікна. У тумані зрідка спалахували різнокольорові вогники. Маль і Ронал переглянулись. Їм було ясно без слів, що алхімік і справді намагається їм допомогти. Ріель дивувалася тому, як дитина, сидячи на її колінах, категорично відкидала всі спроби її розважити. Дракониця весь час заворожено вдивлялася в туман і посміхалася.

- Не зрозумію, що так приваблює цю дитину в тумані? - Звернулася Ріель до Маль.

Тільки зараз дівчина звернула увагу, що й Ронал та ельфійка так само уважно вдивлялися у дивне марево.

 -  Цей туман не звичайний, він створений штучно. Ніколи раніше нічого подібного не бачив… – Протяг Ронал.

 - Цей алхімік і в правду та, про кого я думаю. - Додала лучниця.

- Малю, ти знайома з цим алхіміком, Алікою Зоряною? – Із цікавістю запитала Ріель.

- Ні, у вічі її не бачила, але чула про неї багато. Кажуть, це наймолодша дівчина – алхімік та остання, хто володіє алхімією в Нарімі. Скаїр знищив більшу частину всіх бібліотек, де зберігалися книги про магію та алхімію. Лише раса фукуро́у змогла зберегти хоч якісь знання.

(Фукуро́у – істоти, схожі на звичайних людей, але з совиними ногами, ангельськими крилами і довгими собачими вухами покритими пір'ям, розташованими з боків голови).

- Вона живе на землях людей? Адже ця дівчина фукуроу, а не людина? – З ображеною гримасою здивувався Ронал.

- За усією її доброю натурою тягнеться темний слід. Батьки Аліки Зоряної допомагали Скаїру в якомусь експерименті. За їхню роботу демон дав їм дозвіл жити на землях людей, але за умови, що вони не контактуватимуть із жителями. І за наказом його темної величності виконають будь-яку його волю. Так би мовити – сова на побігеньках. І, незважаючи на весь зв'язок зі Скаїром, Аліка неодноразово допомагала повстанцям ховатися від демона. Ця дівчина ще така молода, а вже рветься в бій!

- А скільки їй?

 - Усього двісті тридцять три. А, ще дитина. - Махнувши рукою, сказала ельфійка і подивилася у вікно.

- Лише двісті тридцять три? Для Вас це ще дитина? - Здивувалася Ріель.

- Так, дитина, яка володіє потужною алхімією, прошу відзначити. – Ронал похитав головою.

- А ти що, знавець алхімії? – Запитливо подивилася на Ронала Маль.

- Завдяки бажанню Богині Сонця, Лії, я став головою звіроподібних. Тому повинен знати все, що може допомогти нам у майбутніх битвах – від магії з алхімією і до фізичних якостей. - Захоплюючись собою, говорив перевертень, повернувшись до ельфійки.

- Ронале, ти і в правду віриш у вигадану богиню? Я, звичайно, знала, що ти злегка тупий і наївний, але щоб настільки… - Повела поглядом лучниця і відкинулася на спинку сидіння.

 - Вона не вигадана! Хто, на твою думку, зробив мене головою звіроподібних? І хто зробив так, щоб ми саме вчора зібралися на пораду і щоб саме Ріель принесла нам яйце? – Збуджено і пафосно промовив перевертень, ударивши себе по колінці рукою.

 - Я прошу тебе, припини балакати нісенітницю, вже вуха від тебе в'януть. - Кривлячись, казала ельфійка.

- Ха, ха-ха-ха!

- Ти чого смієшся, Ріель? - Запитала Маль.

- Ви просто на молодят схожі. Начебто вирішуєте, куди поїхати в медовий місяць, ха-ха.

Лія відвела погляд від вікна і подивилася на променисту усмішку попелясто-русявої дівчини. Раптом вона засміялася у відповідь, перейнявшись до Ріель довірою. У душі маленької дракониці почало зароджуватися ніжне почуття до людини, яка врятувала і дала їй життя. Малятко заплескало в долоні, а дівчина, зрадівши ще сильніше, притулила малечу до себе.

Тут ніс Лії вловив запах солодких булок і вона потяглася до сумки, спробувавши дістатися ласощів. Ріель зняла з себе сумку і засунула її в найдальший кут:

- Ні-ні! Ти досить з'їла, моя люба. Ми залишимо це на вечір. Малятко уважно подивилася на Ріель і знову захопилася спостереженням за туманом. Лікан та ельфійка тим часом зовсім перейшли на крик.

- Та що б я! Із ним (з нею)! Та ні за що! - В один голос прокричали Маль і Ронал, від чого їх молода супутниця засміялася ще дужче.

Поки вартові Лії Ігніс смішили Ріель у кареті, у Гредхарда почалися проблеми. Скаїр разом зі своїм загоном приїхав до Ларбона, розшукуючи дракониху. Меч короля демонів не щадив нікого, і будь-який перехожий, що здавався підозрілим, потрапляв під підступне лезо.

Мортель, учень і прийомний син Гредхарда, повертаючись з Трерана, куди він поїхав з помічником і близьким товаришем названого батька, першим побачив з північного пагорба загрозу, що насувалася, і побіг попередити свого наставника. Рудоволосий, блакитноокий молодий хлопчик, який залишився в ранньому віці без батьків, був торговцю немов син, якого той дуже любив. Він увірвався в дім старого, захекавшись, через це його сережка на правому вусі сильно розгойдувалася. Він ледве стояв на своїх двох:

- Пане Гредхарде, Пане Гредхарде! Вам треба бігти! Скаїр із військом уже біля воріт міста! Кажуть, він шукає когось! - Протараторив хлопчик, заходячи всередину будинку.