Читати книгу - "Служниця, Фріда МакФадден"

можливо, так воно і є. Ну, тобто… якщо то справді були аж такі

важливі записи, то якого дідька було залишати їх на кухонній стійці?

Зважаючи на те, у якому стані вчора була кухня, ті її нотатки справді

могла спіткати дуже сумна доля.

— Просто жахливо… — Енді розкриває їй обійми, і вона горнеться

до нього. — Але хіба в тебе на комп’ютері не залишився електронний

варіант?

Ніна шморгає носом, тицьнувшись обличчям у дорогезний костюм

свого благовірного. Вона достеменно замастить його шмарклями, але

Енді, схоже, до того байдуже.

— Дещо залишилося… Але багато чого доведеться робити наново.

Вирішую, що варто облишити спроби довести власну невинуватість.

Якщо Ніна такою мірою впевнена, що я викинула її нотатки, найліпший варіант — просто перепросити.

— Мені дуже шкода, Ніно, — кажу я. — Якщо я щось можу вдіяти…

Ніна понурює погляд на захаращену підлогу.

— Можете навести лад і прибрати весь цей огидний безлад, що ви

його залишили в моїй кухні. А я тим часом намагатимуся ліквідувати

шкоду, яку ви спричинили…

І, промовивши це, вона, важко тупцяючи, іде з кухні. Незабаром звук

кроків згасає на сходах. Розмірковую про те, як би то спромогтися

зібрати скалки розбитих тарілок, водночас не забрьохавшись розлитим

молоком і не роздушивши якихось із двох десятків виноградинок, які

розкотилися підлогою. На одну я вже наступила, і підошва мого

кросівка тепер бруднюща.

Ендрю чомусь не йде. Роздивляється, хитаючи головою.

Тепер, коли Ніна пішла, я відчуваю, що мушу щось пояснити.

— Послухайте, — починаю я. — Я нічого не…

— Я знаю, — уриває він, перш ніж я встигаю сказати, що нічим не

завинила. — Просто Ніна… вона дуже нервова. Але серце в неї золоте.

— Еге ж…

Він знімає темний піджак і заходиться засукувати рукави

напрасованої білої сорочки.

— Ну ж бо, я вам допоможу все прибрати.

— Ви не мусите.

— Так ми впораємося швидше.

Ендрю йде до комірчини біля кухні й повертається звідти зі шваброю

— ти ба, він справді знає, де вона! Він узагалі чомусь у курсі, де

лежить усе, що потрібно для прибирання. І тепер я розумію чому.

Схоже, Ніна утнула таке не вперше. Він просто вже звик ліквідовувати

вчинені нею погроми.

Але тепер у цьому будинку є служниця. І він не мусить робити того

самотужки.

— Я сама все приберу. — Беруся за руків’я швабри й забираю її в

нього. — Ви вже вбралися на вихід. До того ж це моя робота.

Ендрю випускає з рук швабру не одразу, але врешті-решт таки

дозволяє мені забрати її в нього.

— Що ж, гаразд. Дякую, Міллі. Я дуже вдячний вам за сумлінну

працю.

Що ж, принаймні хтось мені вдячний.

Коли беруся прибирати кухню, то згадую те фото на камінній полиці.

Ту давню світлину Ендрю й Ніни, зняту ще до їхнього весілля, до

народження Сесілії. Вони здавалися такими юними й щасливими!

Цілком очевидно, що Ендрю досі кохає Ніну до нестями, але щось між

ними змінилося. Я це відчуваю. Ніна вже геть не та, якою була раніше.

Але це не має значення. Мене це не обходить.

6 Виріб у формі кільця з дріжджового пшеничного тіста, приблизно з долоню завбільшки, який спочатку швидко

обварюють в окропі, а потім запікають.

РОЗДIЛ ВОСЬМИЙ

Ніна викинула на підлогу приблизно половину вмісту холодильника, тож мені доводиться вирушити на закупи. Зважаючи на те, що, вочевидь, до моїх обов’язків відтепер входитиме куховарити для

родини Вінчестерів, я вибираю свіжину й спеції — достатню кількість, щоб вистачило на приготування кількох обідів чи вечер. Ніна

завантажила свою кредитку до мого телефона. Гроші за все, що

придбаю, автоматично спишуть з рахунку моїх наймачів.

У в’язниці вибір страв був не вельми. У меню змінювали одне одного

курятина, гамбургери, хот-доги, лазанья, бурито й котлети з невідомої

риби, від яких мене завжди нудило. До цього всього належалися

розварені кашуваті овочі. Я раніше часто мріяла, чим поласую, опинившись на волі, але, зважаючи на мої статки, доступні мені страви

не дуже відрізнялися від тутешнього раціону. Коштів мені вистачало

лише на те, щоб купувати продукти на розпродажі, а коли перебралася

жити до власної автівки, варіантів стало зовсім обмаль.

А от продукти для Вінчестерів — то геть інша справа. Я вибираю

найкращі стейки — треба буде глянути на ютубі, як їх готують. Я

колись смажила була стейки для батька, але то було дуже давно. Якщо

куплю найдорожчі продукти, то страви все одно вийдуть смачні, байдуже, що робитиму…

До будинку Вінчестерів повертаюся із чотирма напхом