Читати книгу - "Батько подруги. Скандальний звʼязок, Джулія Ромуш"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
"Біжи" - репетує внутрішній голос. І справді, якого біса я продовжую стояти на місці? Подумаєш Ведмідь у мене вп'явся своїм поглядом. Теж мені привід не зрушуватись з місця і не тікати.
Коли нарешті до мене повертається можливість рухатися, а не стояти на одному місці, як заморожена, я таки роблю маленьку спробу втечі. Насправді це просто кілька кроків убік перед тим, як я чую грізний рик:
– Стояти! - Ведмідь гарчить настільки грізно, що я здригаюся.
"Нам торба, нам торба" - продовжує волати внутрішній голос.
Єдине, перед ким мені зараз соромно, це Беспалов. Тепер він точно мені не передзвонить. Тому що все, що там про мене надалі наговорив Ведмідь, я зараз повністю підтвердила своїм дурним вчинком. Ну ось і де моя голова була в цей момент?
Михайло підлітає до мене настільки різко і швидко, що навіть затримую подих. І відколи я стала такою слухняною? Подумаєш, наказав мені стояти. Хіба я зобов'язана його слухатися?
- Це що?! - Кричить, коли бачить підсумки мого мистецтва на боці його тачки.
– Ваше нове ім'я! - Випльовую у відповідь. На Беспалова намагаюся не дивитися, мені справді соромно.
Хочу розвернутися і гордо піти, як пальці Ведмедя стискаються на моїй руці й різко смикають на себе.
- Ай, мені боляче, - верещу у відповідь.
- Тебе схоже батько ніколи не лупцював?! - У його голосі стільки люті та злості, що на шкірі з'являються морозні мурашки.
- Забери руки! - Шиплю і намагаюся вирватися.
- Ти знаєш скільки обійдеться фарбування моєї машини? - Струшує так, що я від переляку розплющую очі.
Начхати мені скільки буде коштувати фарбування його машини. А він знає, чого мене позбавив своїми словами? Роботи! Я тепер чорта з два кудись від батька з мачухою переїду!
- Приблизно в мою зарплату, яку я з твоєї милості вже не отримаю? - Ричу і впиваюся нігтями в його руки, тільки Ведмідь і не думає мене відпускати.
- Миша, та відпусти ти дівчинку. Бачиш, що на емоціях, - збоку долинає голос Беспалова. У ньому навіть є трохи веселощів. Здається, його все це веселить, - зрозуміло, що помста за твої різкі слова.
- Отже, ти вважаєш, що їй треба все з рук спустити? - Ведмідь в люті.
- Ось бачиш, що розумна людина каже, прибери руки! - Я все ще не залишаю надію звільнитися. Якби він не говорив про мене гидоти, я б і пальцем не чіпала його машину!
- Пішли, - раптом починає тягнути мене убік. Я ж упираюся ногами як можу, тільки допомагає це слабко.
- Відпусти! Відпусти! - Пищу. Ведмідь притягує мене до дверцят машини з боку пасажира, відкриває їх та запихає мене в салон. Дверцята зачиняються настільки різко і голосно, що я знову здригаюся. Вже не знаю, який за сьогодні раз.
Смикаю ручку, але дверцята не відчиняються. Цей козел заблокував машину!
Кричу і б'ю долонями по склу. Ось тільки користі від цього зовсім ніякого. Ведмідь стоїть до мене спиною. Про щось з Беспаловим розмовляє.
А у мене пара валить з вух. І що тепер буде? Надворі у мене хоч якісь шанси були втекти. А тепер з закритої машини я цього не зроблю!
Хвилини дві я б'юся в припадку, а потім видихаюсь. Тяжко дихаю і розумію, що витратила всі свої сили.
Тепер уже до мене повертається можливість здорово думати. Я втрапила в халепу. Так, ось такий мій перший висновок. Зараз мене змусять написати розписку і доведеться знайти десять робіт, щоб відпрацювати фарбування чортової машини! Ну ось вартувало воно того? Звичайно, ні! Але в той момент, коли я робила дурість, я зовсім не думала про наслідки.
Втискаюсь у спинку сидіння. Ведмідь все ще щось обговорює з Беспаловим. Різко жестикулює, а після... Мамочки... Він тисне руку Беспалову і прямує до машини, в якій я сиджу. Ну все, сто відсотків мені дупа.
Перед тим як сісти в машину, Михайло зупиняється. Ще раз поглядом проходить напис на його машині. Я буквально бачу, як спалахує нова хвиля агресії у його очах.
Коли дверцята в салон відчиняються, і Михайло опиняється в машині, я вже не дихаю від страху.
- Ви мене тут утримуєте проти моєї волі, а це протизаконно! - Видаю пошепки, хоча планувала прокричати.
- Отже, за законом діятимемо? Їдемо до дільниці?
- Навіщо? - Перелякано шепочу.
– За хуліганство тебе здам.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Батько подруги. Скандальний звʼязок, Джулія Ромуш», після закриття браузера.