Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 13. Мія

Глава 13

 

Через 4 роки...

-- З днем народження! -- закричала Стефа, обіймаючи Мію.

А та ще навіть не встигла прокинутись. Подруга налетіла, як ураган, що змітає все на своєму шляху.

-- Рідна, мені приємно, але дай мені хоч око одне розплющити, – прощебетала Мія.

-- Ні, ні, ти цього дня чекала дуже довго, годі спати! - заявила невгамовна. Але її подруга мала рацію, то ж Стефа дала їй ще 5 хвилин.

Мія встала, потяглася і пішла приводити себе в охайний вигляд. Сьогодні її вісімнадцятиріччя.

Ура !!!!!! Попереду – свобода.

Їй шалено набридло жити в селі. Вона хоче в місто, але сестра постійно знаходить відмовки, щоб її не пустити туди, мовляв дуже переживає. Але Мія була б не собою, якби не знайшла вихід. Вона заявила сестрі, що хоче вчитися, й звичайно ж жити у гуртожитку. Скільки було криків, умовлянь, сліз. І ось завтра вона вирушає до академії.

Мія виросла дуже життєрадісною дівчиною, їй все цікаво, вона хоче свободи та пригод. Затьмарює радість лише одна річ -- Стефанія зможе поїхати з нею лише через рік. Але не варто сумувати, адже попереду довга дорога у неосяжний світ, вона його ще сколихне. Вийшовши з кімнати вона одразу потрапляє в обійми Міни.

-- Як ти виросла, сестро. З днем ​народження, -- прошепотіла Міна обіймаючи. – Не передумала? -- вона, знаючи пробивний характер сестри, не сумнівалася в цьому, але надія залишається.

– Рідна, все буде гаразд. – заспокоювала сестру Мія.

-- Все, дівчата ходімо святкувати, стіл уже накритий. Мія, ти, як завжди, соня. – добродушно заспівала Варана.

-- Тітонько, а що ви задумали? -- запитала Мія, їй готували сюрприз.

-- Ходімо невгамовна, все побачиш, – відповіла Варана.

Варана дуже кохає цю дівчинку, вона виросла в неї -- на очах. Для неї вона разом з донькою -- найобдарованіші відьмочки. Не могла натішитися, коли дівчатам вдалося розвивати свою силу. До них у поселення іноді заглядає Веліра -- найвища відьма в цьому місті. Вона присутня на заняттях з дівчатками та помічає у кого з них є потенціал. Одного разу вона приїхала зі своєю свитою, щоб подивитися на юні обдарування.

Мія тренувалася, у неї не виходило пересунути предмет за допомогою думки й дівчинка дуже засмучувалась. Нічого не помічаючи довкола, вона знову робила спроби, а потім у пориві емоцій змахнула рукою та підпалила поління, що лежали на землі. Вийшло знатне багаття.

Вона сама здивувалася, як це у неї вийшло. Дар передається з покоління в покоління і вона не пам'ятала, щоб вони мали вогневиків. Тому вона не тренувалася в цьому напрямку. До того ж це був надто агресивний дар, його отримували переважно чоловіки, а жінки -- спокійніші. Верховна зацікавилася дівчинкою, надто маленькою для такої сили.

-- Як звати твою вихованку, Варана? -- запитала Веліра.

-- Мія. Ми не знали, що в дівчинці спить вогонь, – відповіла Варана.

-- Ти хочеш мені сказати, що вона підпалила таке багаття вперше скориставшись своїм даром? - здивовано продовжувала верховна.

-- Так. Дуже рідко саме в дівчині прокидається вогонь. В цьому напрямі ми не тренувалися, -- відповіла Варана, понуривши в роздуми.

– Що ж, вітаю вас. У селищі справжній діамант. Якщо їй дати розвинути дар та підкріпити це відповідними знаннями, то в майбутньому вона зможе навіть мені скласти конкуренцію. І ще! Як підросте відправте її до академії, не треба такому таланту пропадати тут. У місті вона зможе розкрити свій потенціал, -- промовивши це верховна встала, ще раз подивилася в бік дівчинки та пішла.

Вона розуміла, що ще не раз почує про неї. На цю дівчинку чекає прекрасне майбутнє. Варана сама розуміла, що є необхідність відправити Мію до академії. Ті знання, що вони можуть дати їй занадто мізерні, але при цьому зовсім не розуміла, як умовити Міну відпустити сестру. Нічого, в неї у запасі ще кілька років до повноліття Мії.

У думках Варани промайнули ті спогади та слова верховної й вона переконалася, що все робить правильно. Своєю дружною компанією вони спустилися на кухню, де був вже накритий стіл. Розташувавшись всі привітали Мію ще раз та сказали, що основне привітання на неї чекає під час заходу сонця біля річки. Дівчата побігли гуляти, а старші перевіряли, чи все у них готово.

Під час заходу сонця Мія зі Стефанією прийшли на річку де на них чекала вся громада та оцінили прикрашений квітами довгий стіл, який ломився від усілякої смакоти. Всі присіли, почалася дружня бесіда, дівчатам дозволили пригубити вино зі старшими. У такій невимушеній атмосфері минуло ще кілька годин.

-- А зараз, Мія, ті побачиш наш сюрприз. Подивися у бік річки, -- каже Варана і в цей час почалася вистава.

Над річкою в темному небі спочатку спалахнули світлячки, а вже потім з них сформувалися постаті. Спочатку там з'явився величний дракон. Він змахнув крилами, пролетів над дівчатами. Всі ахнули, таке чудове видовище це було. Коли дракон розчинився у темному серпанку, то зі світлячків почав з'являтися силует лісу, а в ньому гуляв величний вовк. Він теж показав свою спритність і заворожував погляди.

Далі образ змінився на тигра, граціозного сильного хижака. Він ніби ступав по річці м'якою ходою та гіпнозував своїм поглядом дівчат. Мія не могла відірвати очей від тигра, він був такий чарівний та рідний.

Стоп!

А чому рідний?

Не розуміла своїх думок Мія. Відігнавши їх від себе, вона насолоджувалася виставою далі. Світлячки намалювали галявину ту саму, де зазвичай тренувалися дівчата, а потім з'явився образ Мії, як вона запалює багаття.

– Це ти! -- голосно вигукнула Стефа і Мія обернулася.

-- Так, я така маленька, не пам'ятаю зовсім.

-- Проте я пам'ятаю... -- сказала Варана. -- Того дня до нас приїхала верховна та зацікавилася, тим маленьким дівчиськом, – жестом руки вказавши на силует Мії.

– А я не помітила її, – сумно промовила іменинниця.

-- Не переймайся, ти тоді взагалі нічого не помічала довкола, -- відповіла Варана, посміхаючись дитині. Вона завжди для неї залишиться малятком, рудим сонечком. -- Думаю нам час. Дівчатка залишимо вас святкувати, повеселіться, -- підморгнула Варана та зі старшим поколінням пішла додому.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно