Читати книгу - "Весь світ у кишені"

Коли раптовий потік нічного повітря увірвався крізь відчинені двері, двоє чоловіків у барі байдуже озирнулися через плече. Вони вражено витріщилися на Морґана й на кулемету його руках. Потім, не вірячи власним очам, перевели погляд на Джинні й заклякли. Їхні обличчя сполотніли.

Морґан закричав:

— Забирайтеся! Усі назад!

Гамір розмов у кафе почав стихати. Голос Морґана розрізав повітря, наче лезо — шовк.

Обоє відвідувачів мало не попадали, коли відбігали назад.

Морґан поклав одну руку на барну стійку й скинув на підлогу склянки й пляшки, щоб ті не заважали. Несподіваний дзенькіт розбитого скла змусив людей підвестися, а розмови — змовкнути.

— Зберігайте спокій! — зарепетував Морґан, окреслюючи простір зали цівкою кулемета. — Це пограбування! Не рухайтеся — і ніхто не постраждає! Усі сядьте! Хто пручатиметься, матиме повне черево свинцю! Сидіть спокійно — і все буде добре!

Блек мало не осліп від поту, а його серце гупало так сильно, що чоловік ледве дихав. Ед стягнув маску-хустинку, яка мало не задушила його. Тримаючи револьвер у тремтячій руці, він оглядав переповнене кафе й молився, щоб жоден дурень не почав геройствувати.

Якась жінка заверещала. Двоє чоловіків хотіли скочити на ноги, але їхні супутниці негайно повернули сміливців на місце. Інші відвідувачі заклякли, наче статуї.

— Добре! — підвищив голос Морґан. — Нам потрібна готівка. Покладіть гаманці на столи. — Ну ж бо! Ворушіться!

Більшість людей почали длубатися в кишенях. Це було сигналом для Джинні. Вона витягнула мішкувату сумку, яку дав їй Морґан. Тримаючи сумку в лівій руці, а пістолет — у правій, Джинні почала самотню прогулянку вздовж проходу. Зупиняючись біля кожного столика, вона забирала гаманці й скидала їх у сумку.

Стоячи біля дверей, Блек спостерігав за Джинні. Вона йшла повільно й обережно, наче ступала тонкою кригою, але в її рухах не було вагання. Дівчина не проминула жодного столика: вона забирала усі гаманці, що лежали там, кидала їх у торбу й рухалася далі.

Морґан волав:

— Ну ж бо! Ну ж бо! Витягуйте гаманці! У мене руки чухаються вистрелити, але я не хочу нікого поранити, тож зроблю це тільки в крайньому разі! Давайте, витягуйте гаманці!

Блек почав розслаблятися.

«Морґан із дівчиною добре впораються зі справою», — подумав він. А яка у них витримка! Різкий голос Морґана та його манера стояти — трішки зігнувшись і виставивши вперед кулемет — перетворювали чоловіка на страшного типа, від якого кров холола в жилах.

Раптом Джинні припинила механічні рухи.

Вона підійшла до столика, де сиділа жінка, вбрана у норковий палантин, й опасистий чоловік із насупленим обличчям. Гаманця на столі не було.

Джинні перезирнулася з чоловіком. Його маленькі сірі очиці гнівно поблискували.

— Ну ж бо, пане, — тихо сказала вона. — Давайте його сюди.

— У мене нічого для тебе немає, шльондро, — сказав товстун. — Я не ношу грошей.

Блек почав пітніти, немов носом відчуваючи проблеми. Він зиркнув на Морґана, який нерухомо стояв, наставивши кулемет. Той не зводив очей із Джинні, оголивши зуби в хижому осміху.

— Віддавайте! — вигукнула Джинні.

— У мене для тебе нічого немає, мала сучко, — повторив чоловік, дивлячись їй у вічі.

Його супутниця враз стала блідою, як смерть, і заплющила очі. Її масивне тіло почало осідати на чоловіка, але той лише нетерпляче відштовхнув її.

Джинні підняла пістолет.

— Давай сюди, свиното, — різким, скрипучим голосом сказала Джинні. — А то скуштуєш порцію свинцю!

Обличчя чоловіка напружилося, але він сказав:

— У мене для тебе нічого немає! Забирайся!

Морґан повернув цівку кулемета, щоб у разі потреби вистрелити в чоловіка, але знав, що цей маневр марний, адже товстун зрозуміє: він не вистрелить, бо на лінії вогню Джинні. Настав час дівчині показати себе. Морґан напружено спостерігав за тим, як вона проходить випробування. Карти роздані, тиск максимальний. Чи впорається краля?

Він отримав відповідь навіть швидше, ніж сподівався.

Джинні всміхнулася чоловікові: швидкоплинний усміх, що з'явився і зник під маскою. Тільки блиск в її очах видав усмішку. Дівчина замахнулася і вдарила сміливця пістолетом по обличчю. Рух цей був блискавичним, а тому товстун не мав жодного шансу захиститися. Ствол револьвера гепнув його у ніс і щоку. Порснула кров. Чоловік упав назад, затуливши обличчя долонями. З його рота вирвалося гарчання.

Дівчина нахилилася і ще раз вдарила чоловіка. Ствол важко опустився йому на голову, тож товстун майже безтямно повалився на стіл. Жінка в норковому палантині пронизливо закричала й, знепритомнівши, сповзла зі стільця.

Морґан закричав:

— Не ворушіться! Якщо хтось смикнеться, пристрелю!

Його голос звучав настільки загрозливо, що Блек на мить заціпенів.

Джинні підступила до напівпритомного чоловіка, смикнула його, щоб сів рівно, й витягнула із внутрішньої кишені гаманець. Потім добряче штовхнула його й кинула гаманець у торбу.

Цього вистачило.

Наче за помахом чарівної палички на столах почали з'являтися гаманці. Тепер Джинні лишалося тільки швидко ходити між столиками, збирати здобич і скидати її в торбу.

Блек так захоплено спостерігав за подіями, що відволікся від дверей, а тому був по-справжньому шокований, коли ті прочинилися й великий широкоплечий чоловік зайшов до кафе.

Блек тупо витріщився на новоприбулого. Здоровань перевів погляд із Блека на револьвер, якого горе-грабіжник в'яло стискав у руці. Чоловік блискавично завдав удару Едові по зап'ястю. Зброя випала із Блекових рук і ковзнула підлогою до бару.

Коли здоровань уже намірився дати Блекові копняка, Морґан спрямував на нього кулемет і закричав:

— Не рухайся! Руки вгору! Чуєш?

Здоровань зиркнув на кулемет у Морґанових руках, і його сміливість випарувалася. Він відійшов від Блека й підняв руки.

Кремезний чоловік із розгніваним обличчям, що саме віддавав Джинні гаманець, помітив, що кулемет Морґана вказує не на нього, і зненацька схопив дівчину за зап'ястя та спробував вирвати з її рук револьвер.

Вона міцніше стиснула зброю і поглянула в його божевільні, налякані очі. А тоді натиснула на курок. Від пострілу задзеленчали вікна в кафе. Чоловік розслабив хватку, неначе торкнувся до розжареного заліза: куля пройшла крізь рукав і поранила його в руку.

Джинні відступила, погрожуючи чоловікові зброєю, а Морґан тим часом закричав, сиплячи лайкою.

— Швидше! Швидше! — гукнув Морґан до Джинні. — Поквапся!

Спокійна, як модель на подіумі, дівчина рушила вперед, збираючи гаманці й скидаючи їх у сумку. Ніхто не ворухнувся. Усі сиділи закляклі й