Читати книгу - "Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна"

Глава 9

Олександра

- Ти взагалі нормальний ?! - кричу на нього.

Зізнатися, чесно, я більше не очікувала його побачити. Тим більше в той же день, коли ми розлучилися!

- Ти що думав?! - питаю у цього ідіота. - Ти уявляєш, як налякав мене?!

- Значить того хлопця з бородою ти не злякалася. А мене так? - примруживши опухлі очі, запитав Рома.

- Той хлопець на відміну від деяких на переслідував мене. Що ти взагалі тут забув? - обвела простір своєї кухні поглядом.

Не зрівняти з його квартирою, звичайно. Але не кидати ж мені його треба було просто там на сходовому майданчику. Стогнучим. Жалісливі сусіди могли і дільничного викликати. Чи жарт, невідомий мужик лазить по під'їзду і стогне.

- Так чого приїхав? - на цей раз прищулилася я. - Скучив?

- Теорію перевіряв. - дивиться він в сторону.

- Дію перцевого балончика ти перевіряв. І взагалі, не вмієш маніячити, не берися. До сих пір болить? - киває. - Дай подивлюся.

Підходжу до Роми, обіймаю його обличчя руками, дивлюся в очі. Начебто почервоніння сходить.

- Куди ходила? - запитує він.

Я відступаю на крок.

- В аптеку. - відповідаю.

Я дівчинка передбачлива, і поки що ставати мамою не збираюся. Якщо Рома запитає навіщо, відповім прямо - за протизаплідними. Але він мовчить. Дивиться на мене. Обіймає. Повільно веде своїми пальцями по руках. Я стою нерухомо.

- Теорію хоч встиг перевірити? - питаю.

- Підтвердилася теорія. - впирається в мене, щоб я відчула, він готовий до звершень.

- Таблетки якісь випробовуєш, чи що? - уточнюю посміхаючись.

- Якби. - серйозно каже він.

Встає на ноги, рухається на мене, я роблю півкроку і впираються в стіл. Рома не втрачається, нахиляється нижче, цілує. Я не відразу знаходжу що відповісти. Він в моїй квартирі, цілує мене, і хоче мене?! Тут є, над чим замислитися. Але я плюю на всі думки, відповідаю на поцілунок і тягну Рому за руку в кімнату. Пора випробувати на міцність цей старий диван. Сподіваюся він витримає.

Витримав. Хоча в якийсь момент я почала в цьому сумніватися. Про те, що вирішать сусіди намагалася не думати. Але не здивуюся, якщо бабульки почнуть мені фиркати і плювати слідом зі словами "повія".

Подивилася на час. Дев'ята вечора. Подивилася на Рому. Він додому збирається? Мені завтра на роботу. Диван у мене один, і він маленький для двох.

- Пізно вже. - кажу, заглядаючи Ромі в очі.

Він розкинувся на дивані ніби так і треба, підклав руку за голову і балдіє.

- Ей! - тормошу його. - Не спи.

Той ліниво переводить погляд на мене. Дивиться мовчки.

- Тобі потрібно купити ліжко побільше. - каже.

- А я не збиралася влаштовувати нічліжку для таких ведмедів як ти. - кажу, встаючи. - Та й навіщо мені купувати щось в знімну квартиру.

- Кавою почастуєш? - питає.

Я мовчки встаю, накидають халат, йду на кухню. Роблю каву, розчинну. Наскільки я зрозуміла, Рома любить без цукру.

Рома виходить вчасно. Я тільки залила каву. Вже одягнений, поправляє годинник. Я позіхаю. Дехто нахабно заїздив мене сьогодні.

А тепер сидить тут переді мною задоволений. Життя у нього вдалося.

Ми мовчимо. Рома допиває свою каву, майже не морщитися. Я посміхаюся про себе. Бережу цю каву для «дорогих» гостей. Щоб більше не просили. Смачний у мене недавно закінчився, купити забула. Може треба було запропонувати Ромі чай?

- Мені потрібно йти. - дивиться на годинник.

Я киваю. Давно пора! Мені спати хочеться, а він сидить.

Проводжаю його до дверей. Біля виходу поправляю йому краватку. Вона перекрутилась. Рома стоїть і дозволяє мені це зробити. Це було чесно сказати спонтанне рішення. Відчула себе в якийсь момент дружиною що проводжає чоловіка на роботу. Усміхнулася своїм думкам. Тоді я скоріше схожа на ту, що повертає чоловіка дружині.

- Набери, коли доїдеш. - сказала, а потім подумала.

Ось навіщо мені це? А тому що пізно вже! Я переживати буду. Не чужі ж люди.

Чужі.

- З приводу цього. - Рома дістає свій телефон. - Диктуй.

Продиктувала йому номер свого телефону. Він зробив виклик. Десь в кімнаті задзвонив мій телефон. Рома кивнув. Зробив крок до мене, поцілував так що з'явилася думка його нікуди сьогодні не відпускати. Але він сам же і припинив поцілунок. Кинувши на мене незрозумілий погляд, пішов.

Це значить ми ще зустрінемося?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно