Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."

Важливо мати на увазі певну особливість у встановленні податків, яке закріплюється виключно за державою, Верховною Радою України, яка її представляє. Природа подібного регулювання пов’язана з тим, що податок є насамперед атрибутом держави, об’єктивно властивий йому. Інтереси суспільства можуть і повинні враховуватися, але не лежати в основі формування системи оподаткування. Право парламенту затверджувати податок є вираженням права народу погоджуватися на сплату податку[20]. Однак це не означає згоди кожного конкретного члена суспільства або навіть певних груп, верств. Стаття 13. Усунення подвійного оподаткування

13.1. Доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об’єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

13.2. При визначенні об’єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв’язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом.

13.3. Доходи, отримані фізичною особою — резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень цього Кодексу чи міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

13.4. Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

13.5. Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Поняття «подвійне оподаткування» (від англ. double taxation) означає оподаткування одного податкового об’єкта в окремого платника тим самим (або аналогічними) податком за той самий відтин часу (найчастіше податковий період). Проблема подвійного оподаткування перебуває на своєрідному стику категорій об’єкта оподаткування й платника. З одного боку, виникає досить складна ситуація при визначенні оподатковуваної бази, тому що її непросто виділити при різноманітті доходів за межами держави й у її межах. З іншого боку, розмежування платників на резидентів і нерезидентів вимагає своєрідної системи обліку доходів і, відповідно, податкових винятків. Сума доходу, отримана за кордоном, зараховується до загальної суми доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні й ураховується при визначенні розміру податку, який має скласти платник в Україні. При цьому розмір зарахованих сум не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні. У такому випадку обов’язковим є письмове підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави про факт сплати податку й наявності міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування.

Проблема подвійного оподаткування виникає в декількох випадках: 1) при оподаткуванні доходів, одержуваних резидентами за кордоном. У такій ситуації вирішення протиріччя можливо у межах спеціальних міжнародних угод, відповідно до яких оподаткування відбувається в одній із держав і регулюється у межах національного законодавства. Суми податків на прибуток або доходи, отримані за межами території, зараховуються при сплаті ними податків із прибутку або доходу в Україні; 2) при змішаному порядку сплати податку. Подібна ситуація виникає при оподаткуванні осіб, які сплачують податок і подають декларацію про доходи в різних місцях; 3) при оподаткуванні частки прибутку підприємств. Проблема полягає в тому, що прибуток, який підлягає розподілу, оподатковується податком двічі: уперше — при нарахуванні податку на прибуток (дохід) підприємства; вдруге — при оподаткуванні дивідендів. Такий механізм підриває стимули до зростання прибутку або його частини, що розподіляється через дивіденди. У цьому випадку можливе використання різних ставок для розподіленого й нерозподіленого прибутку, повне або часткове звільнення від оподаткування дивідендів або розподіленого прибутку. Використання більш складного методу припускає частковий залік податку, виплаченого підприємством при оподаткуванні доходів акціонерів. Подвійне оподаткування необов’язково означає буквальне використання однакових податкових важелів, воно можливе й при частковому накладенні одного об’єкта на іншій. Це може відбуватися як у межах однієї держави, так і в різних податкових системах. Важливо відзначити, що подвійне оподаткування стосується протиріч, що виникають в однотипних податкових механізмах (наприклад, у системі прямих або непрямих податків), але не при оподаткуванні об’єктів різних за типом податків (прямих і непрямих).

Подвійне оподаткування може виникнути в різних формах (оподаткування того самого об’єкта у межах як однієї країни, так і різних держав та ін.). Усе це перетворило подвійне оподаткування в міжнародну проблему. Тому вже в 1921 р. Ліга Націй доручила групі вчених, серед яких були Ж. Селігмен, Л. Ейнауди, вивчити цю проблему й виробити рекомендації. Деякі з них становлять основу способів усунення подвійного оподаткування. В основі виникнення подвійного оподаткування лежить різне законодавче регулювання платника і джерела доходу в різних державах. Доповнюватися це може також неоднозначним тлумаченням податкових норм і елементів податкового процесу. Наприклад, відповідно до Кодексу внутрішніх доходів США навмисне ухилення від сплати податку є злочином і карається штрафом до 10 тисяч доларів або тюремним ув’язненням на строк до 5 років, або тим і іншим, із покриттям витрат судового процесу за рахунок порушника. Законодавство Швейцарії не вважає злочином неточність декларації доходів, яка сталася навмисно або необережно вперше. Звичайно, при висновку міждержавних угод у подібних ситуаціях необхідне узгодження юридичних інтерпретацій таких термінів[21].

Усунення подвійного оподаткування може здійснюватися односторонньо (зміною національного податкового законодавства) та двосторонньо чи багатосторонньо (на основі міжнародних угод). Для усунення подвійного оподаткування використовуються кілька методів. 1. Відрахування — обидві договірні країни оподатковують дохід податком, але за умови вирівнювання до рівня податку в країні, з меншим розміром податку. 2. Звільнення — означає право на оподаткування певного виду доходу, що належить одній із договірних сторін. При цьому перераховуються доходи, оподатковувані в одній країні, й звільняються від оподаткування в іншій. 3. Кредит (зовнішній податковий кредит) —