Читати книгу - "Людина дивиться в завтра"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Які б варіанти не обрали інженери, немає сумніву, що через десятки років, а може, навіть швидше, Земля набуде нового вигляду. Перетворення почалися вже нині, і навіть у досить великих масштабах. Це стосується як нашої країни, так і деяких зарубіжних.
Вже давно дають урожаї мільйони гектарів цілинних земель, забуяв цвітом Голодний степ. Воду одержали великі простори середньоазіатських пустель. Лісові масиви перегородили шлях суховіям. Канали з’єднали чимало рік у європейській частині країни. В Сибіру розгорнулося небачене будівництво гідростанцій-велетнів.
Мине час, і народи пробудженої Африки візьмуться за перетворення «чорного материка»; Асуанська гребля «лише перша ластівка. Ми віримо, що настане черга й інших континентів «Австралії та Південної Америки, де теж необхідно підправити природу, щоб її багатства дісталися людям.
У майбутньому людина зможе ще в більших масштабах відвойовувати суходіл в Океану і, навпаки, серед суходолу утворювати моря. Можливо, що, змінивши клімат Арктики та Антарктиди, спробують багато в чому змінити й географію полярних областей Землі.
Серед моря часом виростають нові острови, що є наслідком підводних вулканічних вивержень. Ми навряд чи копіюватимемо природу, але інженери майбутнього створюватимуть штучні острови і поблизу берегів, і у відкритому океані. Спочатку будівництво, очевидно, буде скромне, невелике, однак згодом розгорнеться дуже широко.
Плавучі острови «ось про що мріють уже сьогодні. Величезні споруди з бетону й металу, а можливо, і з пластмас зможуть дрейфувати в теплих морях. Це будуть плавучі плантації, на яких під щедрим сонцем виростуть багаті врожаї різних культур: і колоскових, і овочів, і фруктів. Все, що дає земля, одержуватимуть і тут. А ґрунт? Ґрунтів не буде, їх замінять поживні розчини.
Плівкові покриття допоможуть зберігати сонячне тепло. Можна подовжити день рослинам, якщо освітлювати їх вечорами чи вночі. Енергію ж для всіх потреб острівця «а на ньому житимуть і люди «дадуть атомні електростанції. Сировину для них «уран чи надалі, коли перейдуть на термоядерне «пальне», «дейтерій, добудуть з океанської води.
Вже нині можна було 6 назавжди розтопити кригу в Арктиці. Для цього досить штучно підігріти океан електричними грілками або атомними реакторами. Та, перш ніж робити це, треба ясно уявити собі, що станеться в інших місцях планети.
Поки що відповісти на це важко «наслідки можуть бути найнесподіваніші. Одне зрозуміло: послабшає циркуляція повітря, бо зменшиться різниця середніх температур між північчю та півднем. У Сибіру і Європі з’являться нові посушливі райони.
А втім, техніка може ліквідувати таку небезпеку. Треба буде збільшити вологість там, де її бракуватиме. Це зробить, певно, океан, який примусять посилено випаровуватись. На зразок льодовиків окремі його ділянки вкриють спеціальним шаром чи скерують Із штучних супутників Землі пучок сонячних променів. Стали б у пригоді під час боротьби з посухою також снігозатримання та штучне дощування.
І все ж таки обережність, обережність і ще раз обережність повинна бути девізом тих, хто заходиться змінювати клімат.
Можливо, атомними грілками пощастить прогрівати окремі місця океану і таким чином міняти встановлений природою напрямок течій. Нині, проте, ідею атомного підігрівання океанських вод висувають для іншої мети «тепліша вода виноситиме на поверхню поживні речовини, з’явиться більше корму для риби, виникнуть нові багаті «рибні пасовиська». Для керування течіями потрібно було б дуже багато тепла, і тому проектувати переобладнання природного водяного опалення можна буде лише в епоху термоядерної енергетики.
Проте це не означає, що керування кліматом «справа дуже далекого майбутнього. Початок її покладено вже тепер.
Насаджуючи лісозахисні смуги, створюючи штучні водосховища, зрошуючи землі та висушуючи болота, людина змінює клімат. І хоч які малі поки що ці зміни, згодом вони почнуть усе відчутніше заявляти про себе.
За підрахунками радянських геофізиків, не мине й сотні років, як людство зможе виробляти й використовувати для різних потреб стільки ж енергії, скільки нині наша Земля одержує від Сонця. І вже не воно, наше денне світило, визначатиме клімат на земній кулі. Головним регулятором клімату буде діяльність людини. Роблячи підрахунки, виходять з припущення, що сучасні темпи приросту енергії у виробництві збережуться «десять процентів на рік. Але ж вони можуть і зростати. Безумовно, збільшаться й площі, густо заселені людьми. Так що загроза штучного перегріву Землі може стати ще реальнішою.
На планеті поступово потепліє. І земна поверхня, і атмосфера поволі нагріються настільки, що зникне крига, температура підвищиться повсюди, припиняться сильні вітровії й зникне різка відмінність між північчю та півднем. Але, з другого боку, на тому ж півдні буде ще гарячіше й сухіше. Перед людством, якщо це справді трапиться, постануть нові проблеми, і головна з них «відвести лишок тепла, охолодити перегріту планету.
Так говорить геофізика про вплив людини на клімат. А ось що говорить астрономія про зв’язок клімату з долею Сонця.
Щоправда, вона має на увазі не століття, ба навіть не тисячоліття, а значно віддаленіші часи «чимало мільйонів і мільярдів років. Сонце, зрештою, почне згасати. Настане мить, коли Земля перетвориться на холодну, покриту кригою кулю. Але на той дуже й дуже далекий час техніка зможе зберегти життя навіть і на зледенілій планеті, так само, як вона відстоюватиме його в недалекому майбутньому на планеті гарячій.
Можливо, в тих районах, де температура стане надто висока або занадто низька і не буде іншого виходу, збудують міста під прозорими банями, зі штучним кліматом.
Місто зі штучним кліматом «це вже не мрія, а проекти, причому порівняно близького майбутнього. Ось який вигляд може мати таке місто в Заполяр’ї, в районах вічної мерзлоти, де метуть хурделиці й лютують морози, де надто коротке літо, а взимку по кілька місяців не визирає сонце.
Величезні будинки-вежі під прозорими банями з’єднані такими ж прозорими переходами. їх трохи піднято над землею і поставлено на опори, щоб відокремити од мерзлого ґрунту й снігу. Будинки герметичні, вікна не мають кватирок, зате установки штучного клімату подають свіже повітря сталої температури.
В такому місті-оазисі є
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Людина дивиться в завтра», після закриття браузера.