Читати книгу - "Інформатор"

не давало мені спати сьогодні до світанку. Ми маємо спіймати суддю з купою готівки в руках — і крапка. Коли так станеться, то «кріт» отримає свою винагороду, відповідно, Маєрс — свою. Якщо пощастить довести ще й провину Бонна Дюбоса та його хлопців — чудово, але яка з цього користь Маєрсу?

— Жодної. Хіба що Макдовер потягне з собою на дно Дюбоса.

— Він використовує нас, Г’юго. У своїй скарзі він наводить докази корупції чи цілеспрямованої крадіжки в судовій системі. Розслідування таких злочинів — це наша робота. Будь-яка людина, що звертається з подібною заявою, використовує нас, щоб домогтися справедливості. Така вже у нас робота.

— Звісно, але я відчуваю, що з цим хлопцем щось не так.

— У мене таке само передчуття, але я згодна із Гейсмером. Ми тут роздивимось, потроху рознюхаємо, що й до чого, вивідаємо якусь інформацію. Особливо мене цікавить, хто володіє тими чотирма будинками. Робімо свою роботу, але обережно. Якщо нам трапляться якісь серйозні порушення — звернемося у ФБР. Маєрс не зможе нам завадити це зробити.

— Згоден, але він може зникнути й ніколи більше не виходити на контакт. Якщо у нього й справді є докази корупції в казино, то коли втрутиться ФБР, ми навряд чи їх отримаємо.

— Що там іще Саддел приготувала, аби зробити нашу поїздку в Старк більш приємною?

Г’юго дістав наступний аркушик.

— Досьє на суддю Макдовер. Її кампанії, вибори, інформація про опонентів тощо. Оскільки кандидати не належали до конкретних політичних сил, ми не знаємо про її переконання. Вона нікого не підтримувала на інших виборах і жодних нарікань на її роботу не було. Рада штату теж не виявила правопорушень. З 1998 року вона отримала найбільше схвалення від Асоціації Рад штатів. Суддя багато пише, вона автор низки публікацій у юридичних виданнях. Макдовер часто запрошують виступати на семінарах для майбутніх юристів. Три року тому вона навіть викладала курс судової практики у Національному університеті Флориди. Досить непогане резюме. Однак у нашої Клаудії не так і багато приватної власності. Вона володіє будинком у передмісті Стерлінга вартістю близько 230 тисяч доларів, вартість застави — 110 тисяч доларів. Будинок збудовано сім років тому й зареєстровано на неї. Виявляється, Макдовер — це її дівоче прізвище. Одразу після розлучення вона його відновила і з того часу послуговується саме ним. Із 1988 року самотня, без дітей, вдруге заміж не виходила. Інформація щодо її членства у громадських організаціях, студентських братствах, церковних громадах чи будь-яких політичних партіях відсутня. Макдовер навчалася у Стетсоні, була однією з найкращих студентів. Отримала ступінь у Північній Флориді — в Джексонвіллі. Також у нас є свідчення її чоловіка щодо причин розлучення, але там немає нічого вартого уваги.

— Якщо Маєрс не помиляється, вона має свою частку прибутку від грального бізнесу. В це важко повірити, тобі так не здається? Я маю на увазі те, що її обрали люди і в неї чудова репутація.

— Це точно. Ми бачили суддів, які робили дивні речі, але ж не так нахабно.

— Як би ти це пояснив? Які в неї можуть бути мотиви?

— Це ти у нас самотня жінка, яка намагається побудувати кар’єру. Отож, тобі й відповідати на це питання.

— Не можу. Що там іще?

Г’юго покопирсався у своєму портфелі й дістав нові папери.

Тільки-но детективи заїхали у приміські райони округу Бредфорт, як одразу стало зрозуміло, що попереду мають бути в’язниця і виправні заклади. Поблизу маленького, на п’ять тисяч жителів, містечка Старк вони повернули біля знака, що вказував дорогу до державної в’язниці Флориди. Вона слугувала домівкою для понад тисячі ув’язнених і чотирьохсот засуджених до смертної кари.

Більше людей на лаві смертників було лише у Каліфорнії. Третє місце посідав Техас — до смертної кари там було засуджено приблизно 330 осіб. Хоча в Каліфорнії не були зацікавлені у страті людей, проте цей вид покарання призначили 650 арештантам. Флорида намагалася досягти таких показників, як у Техасі, але на заваді стали апеляційні суди. У 2010 році в Старку смертельну ін’єкцію призначили лише одному чоловіку.

Г’юго і Лейсі залишили автівку на переповненій стоянці й попрямували до будівлі адміністрації. Для державних юристів була передбачена спрощена процедура відвідування закладу. Після проходження контрольного пункту їх зустрів охоронець — досить впливовий, щоб усі двері перед ними швидко відчинялися. У крилі а також відомому як Флоридські камери смертників, детективи ще раз пройшли контроль і увійшли до великої кімнати. На дверях був напис «Конференц-зал для адвокатів». Охоронець відчинив двері до маленької кімнати за склом.

— Це ваш перший візит сюди? — запитав охоронець.

— Так, — підтвердила Лейсі.

— Нас возили сюди на екскурсію, коли я навчався в університеті, — відповів Г’юго.

— Зрозуміло. Ви принесли дозвіл?

— Так, він у мене.

Г’юго поклав свій портфель на стіл і розстібнув блискавку. Інтереси Джуніора Мейса безкоштовно захищала велика компанія з Вашингтона. Щоб отримати дозвіл на розмову, детективам довелося пообіцяти юридичній фірмі, що вони не обговорюватимуть з ув’язненим те, що стосувалося його справи. Г’юго дістав аркуш паперу, охоронець уважно його прочитав. Ознайомившись зі змістом, повернув його зі словами:

— Я мушу вас попередити, що Мейс дуже дивний тип.

Лейсі поглянула десь убік, не вважаючи за потрібне відповідати. Минулої ночі вона не змогла заснути, переймаючись усім тим непотребом, що спричинив безлад у її думках. Лейсі прочитала кілька статей в інтернеті про