Читати книгу - "Адвокат негідників"

— Я не потребую ваших...

— О, припиніть. Підніміть свою дупу і зробіть нарешті щось як слід.

— Послухайте, пане Руд, — червоніє і нервується він.

Зараз я хочу скасування судового процесу. Хочу спровокувати цю парочку на якусь відверту дурницю. Я проголошую:

— Я вимагаю розгляду. Виведіть присяжних, викличте цю чарівну молоду пані за трибуну свідка і дайте мені допитати її. Вона хоче фігурувати у цьому процесі, то викличте її. Її мати, очевидно, упереджена і неврівноважена, і я хочу, щоб її виключили з присяжних.

— Що ви їй сказали? — питає Кауфман.

— Я щойно вам переказав, слово в слово. Я сказав їй те саме, що сказав би будь-якій іншій людині у світі — що справа побудована винятково на купі свідчень брехливих свідків і що у вас немає переконливих доказів. Крапка.

— Та ви з глузду з’їхали, — каже Гувер.

— Я вимагаю розгляду, — я практично кричу. — Я вимагаю, щоб цю жінку виключили з присяжних і не продовжуватиму слухання, поки вона не піде.

— Ви що, погрожуєте мені? — перепитує Кауфман, відчуваючи, що втрачає контроль.

— Ні, сер. Я обіцяю. Я не продовжуватиму.

— Тоді я затримаю вас за неповагу до суду і кину до в’язниці.

— Я там уже був. Зробите це — і процес буде скасовано. Зустрінемось через шість місяців і почнемо все спочатку.

Вони не знали, що я сидів у в’язниці, але зараз вони розуміють, що я не брешу. Далеко не кожен адвокат буде, як я, діяти на межі етичних норм. Час, проведений за ґратами, дається взнаки. Якщо мені трапляється розлютити суддю чи принизити його, то я не нехтую такою можливістю.

На якусь хвилю настає мовчанка. Судовий репортер свердлить поглядом власне взуття. Якби у неї була можливість — вона тікала б з цього кабінету, перевертаючи дорогою стільці. Ось тепер Гувера жахає перспектива скасування процесу, адже апеляційний суд його позицію не схвалить, а це потягне за собою новий розгляд справи. Йому не хочеться йти на таке випробування. Чого йому хочеться — це опинитися в тому славному дні в майбутньому, коли він їде в машині, можливо, з оцією репортеркою, до в’язниці під назвою «Біг Вілер», в якій влада утримує тих, хто отримав смертний вирок. Його прийматимуть по-королівськи, бо ж він буде Неабихто — кмітливець, який розплутав жахливий злочин і домігся вироку, що відправив Ґарді Бейкера на страту, що дозволило Міло отримати завершення тієї справи. Йому нададуть місце в першому ряду за завісою, яку драматично відсмикнуть, відкриваючи поглядам присутніх Ґарді на каталці з підключеною крапельницею. Згодом він, Гувер, знайде час для стриманого спілкування з пресою і змалювання тягаря відповідальності, накладеної його професією. Йому довелося засвідчувати страту — обов’язок почесний, але обтяжливий. Штат проти Ґарді Бейкера — це зоряний час Дена Гувера. Вирішальний для його кар’єри. Він зможе виступати на всіх тих пафосних прокурорських конференціях, які проводяться по дешевих казино. Його переоберуть.

І ось тепер він враз пітніє, бо переоцінив власні можливості.

Вони були переконані, що вхопили мене за горлянку. Ну й дурня. Притиснути мене до стінки звинуваченням у несправжньому недозволеному контакті — це не врятує їхню справу, тим паче зараз. Явний перебір, але дивуватись тут нічому. Вони звинувачують Ґарді і винесуть йому смертний вирок, а заради розваги вирішили, що було б мило ще й мені притиснути хвоста.

— Здається, йдеться про недозволений контакт, пане суддя, — театрально виголошує Гувер.

— Ще б пак, — відповідаю я.

— Займімося цим пізніше, — пропонує Кауфман. — Присяжні чекають.

Я нагадую:

— Хлопці, ви, здається, недочуваєте. Я не продовжуватиму без розгляду. Я наполягаю, щоб це було внесено в протокол.

Кауфман зиркає на Гувера, обидва розгублені. Вони знають: мені вистачить навіженості оголосити страйк, відмовитися брати участь у слуханнях, а коли це станеться, на них чекає скасування процесу. Суддя переводить погляд на мене і каже:

— Я затримую вас за неповагу до суду.

— То посадіть мене в хурдигу, — я глузую і дражнюся. Судовий репортер записує кожне слово. — Посадіть мене в хурдигу.

Та він не може зробити цього просто зараз. Йому доведеться прийняти рішення, причому неправильне рішення наразить на небезпеку геть усе. Якщо через сьогоднішню ситуацію я потраплю до в’язниці, увесь процес відберуть і не буде жодної можливості зберегти справу. І десь ген там, в апеляційному суді, радше за все, — у федеральному, проаналізують кожен рух Кауфмана у цій справі й оголосять догану. Ґарді повинен мати адвоката, справжнього адвоката, тож вони просто не зможуть продовжити слухання, якщо мене ув’язнять. Вони зробили мені чудовий подарунок.

Минає кілька секунд, атмосфера розжарюється. Люб’язно, ледь не солодкаво, я промовляю:

— Послухайте, пане суддя, ви не можете відлучити