Читати книгу - "Поза межами болю"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Хто мені на те відповість?
Де тебе шукати, небесна сило?
Чи в опарах людської крові?
Чи в димі світового пожару?
Чому так байдуже глядиш?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Чому проклято мовчиш?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Та бог, замерзлий цвинтар природи й навіть сама смерть — усе оглухло й оніміло.
І моя замучена, окривавлена душа блукає, мов сліпий жебрак, чорними, бездорожними пустарями й даремно питає:
— Де сонце?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
— Ти зітхаєш, Ніколич, чи ти також покинув когось... там... далеко?..
— Батька й матір,— застогнав Ніколич, і по морщинах його молодого обличчя покотилися сльози.
— У мене немає нікого,— випередив Сабо з гірким усміхом моє питання.
— Ти щасливий,— сказав Ніколич.
— Так думаєш? Самітна людина ніколи не може бути щаслива,— відповів Сабо коротко й байдуже, наче без чуття.
— Ніхто не тужить за тобою... і ти не знаєш туги... будь задоволений,— зітхнув Ніколич.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
— Хто у тебе, Пшилуський?
— Діти.
— А дружина?
— Єсть і нема.
— Як це?
— Не питай.
Пшилуський застогнав, упер очі в огонь та понурив глибоко голову.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Я глянув на сліпого товариша й затремтів.
Навіщо я питав товаришів за рідню?
Я не смів питати...
Адже він усе чує...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Здається, що він уже переболів страшну долю своєї рідні і свою власну.
І сидить тепер, як живий, скам'янілий пам'ятник на гробі свого власного життя.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Не буди його болю, що спить.
Це був би злочин... злочин...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
— Коли моє тіло замерзло,— казав Ніколич,— то мій дух тільки про те й думав, як урятувати життя. Тепер мені трошки тепло. Та що з того? Важкий камінь лягає на душу й давить, давить. І не знати, що більш болюче: чи мороз, чи біль і туга за людьми, котрих уже, здається, не побачу ніколи.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Глянули на сліпого товариша, що сидів тихо й був наче без душі, й довго мовчали.
З яруги перед ними виринула знов біла хмарка і знімається вгору, поволі, легесенько, наче лячно їй, що серед заклятого спокою й омертвіння природи лише вона одна являє собою рух і життя...
І омліла на своєму шляху й висить нерухомо між небом і горами.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ніколич глянув на шлях, яким усі вони прийшли сюди.
Далеко на небосхилі появилася велика, дивно таємна тінь і поклалась поперек дороги, яку люди витоптали у снігу.
— Товариші,— шепотів Ніколич,— подивіться там... на цю дивну тінь на нашому шляху... шлях і тінь поперек... це хрест... великий, могутній хрест...
Що значить цей хрест?..
Що він означає?..
. .
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поза межами болю», після закриття браузера.