Читати книгу - "Русалчин тиждень: Казки про русалок, водяників, болотяників, криничників"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
А морський півень прокинувся:
— Чого ти смикаєш мої пера?
— Та як не смикати, коли мені таке страшне приснилося!
— А що тобі приснилося?
— Снилося мені, що там і там є млин, а в тому млині живуть дід, баба, дівчина, собака і кішка. Напечуть вони хліба, заріжуть телицю, усе з'їдають, а все голодні.
— Вони все будуть голодні, бо ні псові, ні кішці не дають їсти. А коли б нагодували пса і кішку, то й самі були б ситі! — відповідає морський півень.
Коли він заснув знову, сестра Поганина висмикнула перо з його хвоста.
— Чому ти не даєш мені спокійно спати? — схопився морський півень.
— Та як тобі дати спати, коли мені таке страшне сниться!
— А що тобі сниться?
— Там і там є дванадцять дівок. Усі дуже красні, та жодна з них не може вийти заміж.
— Вони не вийдуть заміж, бо коли метуть хату, сміття кидають сонцю в очі. Коли б сміття кидали на захід, то відразу вийшли б.
Знову заснув морський півень. Тоді сам Іван висмикнув перо. Півень прокинувся, побачив Івана і свариться:
— Чому ти мені не даєш спати?
— Та як тобі дати спати, коли мені таке страшне сниться!
— А що тобі сниться?
— Сниться, що під грушею стоять пани. Є їх дванадцять. Ті пани чекають, коли груша вродить срібні плоди.
— Груша ніколи не вродить срібних плодів, бо під нею закопаний срібний казанок, а в казанку — гроші. Коли б того казанка викопати, гроші роздати бідним, груша знову почала би родити.
Тільки заснув морський півень, як Іван знову висмикнув перо з його хвоста. Розізлився півень і кричить на Івана, чому він не дає йому спокою.
— Та як тобі дати спокій, коли мені таке страшне сниться!
— А що тобі сниться?
— Мені сниться, що на одному узліссі чоловік заганяє в дупло птаха і ніяк не може загнати.
— Той чоловік ніколи пташку в дупло не зажене. Бо той чоловік забив свого цімбору і тепер не може знову загнати в нього душу.
Встав тоді Іван і пішов назад. Приходить до чоловіка на узліссі. Чоловік і питає його:
— Що сказав морський півень?
— Казав, що ти ніколи не заженеш пташку в дупло, бо ти забив свого цімбору.
Гірко заридав чоловік і впав на землю.
Приходить леґінь до панів, що стоять під грушею.
— Що сказав морський півень?
— Беріть лопати, розкопуйте під грушею землю.
Взяли пани лопати, почали розкопувати. Викопали із землі казанок з грошима. Коли роздали гроші бідним, груша одразу розвилася і вродила срібні плоди. Дають панове леґеневі гроші за те, що він послужив їм, але хлопець гроші не бере.
Прийшов Іван до дванадцяти дівчат і тут заночував. Уранці, коли всі прокинулися, почав учити їх, як замітати хату. Не встигли дівчата вимести сміття, як з'явилися дванадцять сватачів. Дівчата дають леґеневі гроші за добру пораду, але він грошей не бере.
Нарешті прийшов Іван до того млина, де ночував колись. Зустріли його дід з бабою і питають:
— Що казав морський півень?
Узяв леґінь хліб і м'ясо, нагодував пса і кішку. І відразу старий, стара й донька стали такими ситими, що й по шматку м'яса не могли з'їсти.
Потім, не знати через який день, прийшов Іван до царя. Справили весілля, і став Іван жити зі своєю жінкою. Живуть вони й досі, коли не повмирали.
Морський цар
Жив собі купець із жінкою. Дуже багатий був і мав він сина. Скормили вони свого сина, одружили його, незабаром і померли: перше помер сам купець, а за ним і жінка його. Остався один син із своєю молодою жінкою. І думає він собі: «За що б тут руки зачепити? За яке ремесло взятись?»
Думав, думав та й надумав: «Батенько мій, нехай царствує, не сидів удома, а все по чужих далеких сторонах їздив. Тим він нажив собі багатство. Буду і я так робити».
Навалив він три кораблі добра всякого, попрощався із своєю жінкою і поїхав по морю в чужі далекі землі. А вдома його жінка вже тоді завагітніла, він же цього й не помітив.
Ну, поїхав він у чужі далекі землі, товар свій добре попродав, а на сьомому році накупив іншого товару, навалив уже не три кораблі, а цілих дванадцять і поїхав додому. Кілька кораблів їхало попереду й кілька позаду, а він саме в середині. Як виїхав він саме насеред моря, корабель його і став; що вже йому не робили, як вони вже його не відпихали, — нічого не вдіяли: стоїть корабель на однім місці, стоїть, не ворухнеться.
І посилав той купець норця, щоб пірнув у море та подивився, за що він там зачепився. Пірнув той норець у море, дивиться — а на дні моря стоїть дід, однією рукою держить корабель. Норець його й питає:
— Нащо це ти держиш наш корабель?
— Піди та скажи своєму господареві, що коли хоче він додому повертатись, так щоб віддав мені те, чого він удома не знає, а як не дасть, то втоплю всіх.
Випірнув норець і каже своєму хазяїнові:
— Стоїть там у морі старий дід, і однією рукою держить корабель, і переказує вам, що як віддасте йому те, чого ви дома в себе не знаєте, — пустить, а ні — то потопить усіх, казав.
Купець і каже:
— Пірни ж ти до нього й попроси, щоб дав він вільготи хоч три години, щоб передумати мені, що в мене вдома є?
Поліз знов норець у море й просить у того діда вільготи на три години. Дід і каже:
— Не то на три години, хоч на три дні.
Випірнув норець і сказав це своєму хазяїнові.
Хазяїн і став здумувати та писати все, що в нього вдома є. Усе, усе поздумував, усе знає — тільки не знає, що в нього вродився дома син, що вже тому синові сім літ, що ходить він уже в школу й читати привчився. Як поздумував усе, і посилає норця в море:
— Скажи тому дідові, що віддаю йому те, чого вдома не знаю.
Поліз знов норець і сказав це дідові. Дід той каже:
— Я не повірю на слова: хай дасть мені записку, своєю кров'ю написану.
Купець мерщій урізав пучки і кров'ю написав записку, що віддав тому дідові те, чого вдома
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Русалчин тиждень: Казки про русалок, водяників, болотяників, криничників», після закриття браузера.