Читати книгу - "Адюльтер"

Будь ласка, зникни з моїх думок. Завтра в мене буде тяжкий день. Я муситиму рано прокинутися, щоб відвести дітей до школи, піти на ринок, знайти місце, де поставити автомобіль, подумати, як написати оригінальну статтю про щось таке мало оригінальне, як політика… Дай мені спокій, Жакобе Кеніг.

Я щаслива в шлюбі. І ти не знаєш, тобі навіть не сниться, що я думаю про тебе. Я хотіла б мати поруч себе того, хто розповідав би мені історії зі щасливим кінцем, співав пісню, що допомогла б мені заснути, але ні. Я спроможна тільки думати про тебе.

Я втрачаю самоконтроль. Хоч минув уже тиждень, відколи ми бачилися востаннє, ти поруч зі мною.

Якщо ти не зникнеш, то мені доведеться піти у твій дім, випити чаю з тобою й твоєю дружиною, почути, що ви щасливі, що я не маю шансів, що я збрехала, коли сказала, що бачила тебе віддзеркаленим у своїх очах, що свідомо дозволила, аби ти поранив мене своїм поцілунком, якого ти навіть не просив.

Я сподіваюся, ти мене зрозумієш, молюся про це, бо навіть я не розумію, чого я в тебе прошу.

Я підводжуся і йду до комп’ютера, щоб зробити пошук на тему «Як завоювати свого чоловіка». Замість цього я називаю тему свого пошуку «Депресія». Я повинна мати абсолютну впевненість у тому, що саме зі мною відбувається.

Я виходжу на сторінку, яка дозволяє читачеві поставити самодіагноз: «Відкрийте, чи ви маєте якусь психічну проблему». Дається цілий список запитань, і моя відповідь на більшість із них — «Ні».

Результат: «Ви, можливо, переживаєте важкий момент, але в ньому немає нічого, що наближалося б до клінічного стану індивіда депресивного. Вам немає потреби звертатися до лікаря».

Хіба я не казала? Хіба не знала? Я не хвора. Я все вигадала тільки для того, щоб привернути до себе увагу. Або одурити саму себе, зробити своє життя трохи цікавішим — мовляв, у мене проблеми! Проблеми завжди вимагають розв’язання, і я можу присвячувати години, дні, тижні пошуку таких розв’язків.

Можливо, мій чоловік справді запропонував добру ідею попросити нашого лікаря, щоб приписав мені якесь гарне снодійне. Хто знає, чи не напруга на роботі, а надто в час виборів, так мене перевтомлює? Я хочу бути кращою за інших як у роботі, так і в особистому житті, а зрівноважити ці дві речі не так легко.

Сьогодні субота, переддень виборів. Я маю друга, який терпіти не може кінець тижня, позаяк біржа в ці дні не працює й він не має чим розважитися.

Мій чоловік переконав мене, щоб ми забрали дітей і трохи прогулялися. Адже ми не зможемо мати два вихідні, бо завтра мені доведеться чергувати в редакції.

Він попросив мене, щоб я вдягла комбінезон із водонепроникної тканини. Мені зовсім не хочеться так одягатися, а надто їхати в ньому до Ніона, славетного античного міста, де колись жили римляни, а тепер мешкають менш як двадцять тисяч людей. Я сказала, що одяг із водонепроникної тканини варто вдягати, коли ти пораєшся біля дому, але він наполягав.

А що сперечатися мені не хотілося, то я зробила, як він сказав. Власне, сперечатися мені не хотілося ні з ким — у такому стані я перебувала. Чим спокійнішою я буду, тим краще.

Поки я подамся на пікнік у містечко, розташоване менш як за півгодини автомобільної їзди звідси, Жакобу доведеться навідувати виборців, розмовляти з помічниками й друзями, збудженому й, мабуть, трохи під стресом, але задоволеному, бо значна подія відбувалася в його житті. Опитування громадської думки у Швейцарії не дають багато, бо таємне голосування в нас відбувається цілком серйозно, але за всіма ознаками його мають повторно обрати.

Його дружина, либонь, перебула безсонну ніч, але із зовсім інших причин, ніж я. Їй треба було обміркувати, як вона прийме друзів після офіційного оголошення результатів виборів. Сьогодні вранці вона, певно, відвідала ринок на Рю-де-Рив, де протягом тижня будувалися кіоски для продажу городини, зелені та м’яса перед брамою банку Жуліуса Бера й вітринами «Прада», «Гуччі», «Армані» та інших розкішних брендів. Вона, звичайно, купила там усе найкраще, не звертаючи уваги на ціни. Потім, звичайно, сіла в автомобіль і поїхала аж до Сатіньї відвідати один із виноградників, що є гордістю нашого регіону, аби покуштувати вйна з різних урожаїв і вирішити, які з них можуть задовольнити тих, хто тямить у вині, як і її чоловік.

Вона повернеться додому стомлена, але щаслива. Офіційно Жакоб ще проводить свою кампанію, але чому не приготувати заздалегідь те, що буде потрібне на вечір? О Боже, вона тепер усвідомила, що має менше сиру, ніж хотіла приготувати! Вона знову сідає в автомобіль і повертається на ринок. Між десятками виставлених там різновидів вона обирає ті, які є гордістю кантону Вод: грюєр (три можливі варіанти: сир солодкий, сир напівсолоний і найдорожчий з усіх, який витримують від дев’яти до дванадцяти місяців, перш ніж викинути на ринок), томі водуаз (м’який усередині, його споживають розплавленим або натуральним) й етиваз (з молока альпійської корови, яке повільно нагрівають на вогні багаття).

Чи варто їй заїхати до однієї з крамниць і купити щось нове з одягу? Мабуть, це було б надмірною показухою. Ліпше дістати з шафи сукню фірми «Москіньйо», яку вона купила в Мілані, коли супроводжувала чоловіка на конференцію, присвячену лейбористським законам.

А як там Жакоб?

Він телефонує дружині вряди-годи, запитуючи її, чи йому ліпше сказати те або те, навідатися на таку вулицю чи в такий квартал, чи газета «Трибюн де Женев» опублікувала якусь нову інформацію. Він зважає на її поради, зменшуючи в такий спосіб напругу від кожного візиту, які він відбуває сьогодні, запитує, як йому застосовувати стратегію, що її вони опрацювали спільно, і куди ще він має навідатися сьогодні. Як він натякнув під час нашої розмови в парку, він продовжує жити політичним життям, щоб не обманути її сподівання. Хоч він і ненавидить усе, що йому доводиться робити, кохання надає нового змісту його зусиллям. Якщо його кар’єра складатиметься так само блискуче, як складалася дотепер, він зрештою стане президентом республіки. Це, втім, означає не так уже й багато, бо всі ми