Читати книгу - "Фундація та Імперія"

– Ні! Вони вже прийшли. П’ять лінійних кораблів, гладенькі й міцні, з особистим посланням та вітаннями від Імператора. І ще більше кораблів йде сюди. Щось не так, торгівцю? – в’їдливо поцікавився він.

Деверс видушив раптово закляклими губами:

– Та ні, все гаразд!

Ріос вийшов із-за столу і підійшов до торгівця впритул, тримаючи руку на прикладі бластера.

– Я питаю, що не так, торгівцю? Ця новина, здається, вас стривожила. Навряд у вас раптово виник якийсь інтерес до Фундації.

– Та ні.

– А ще ваша поведінка видається мені дивною.

– Он як, начальнику? – силувано всміхнувся Деверс, стиснувши кулаки в кишенях. – Скажіть, що не так, і я подолаю ваші сумніви.

– Залюбки. Ви не чинили жодного опору. Здалися після першого ж пострілу у ваше згоріле силове поле. Ви здатні спустошити власний світ, не вимагаючи за це жодної нагороди. Все це напрочуд дивно, чи не так?

– Я прагну бути на боці переможців, начальнику. Я – розумна людина, ви самі так казали.

Голос Ріоса став напружений і захриплий:

– Добре! Але з того часу ми не захопили жодного торгового корабля. Жодного, бо вони були достатньо швидкі, щоб уникнути полону. Жодного, бо мають силове поле, яке здатне витримати усі удари легкого крейсера, якби довелося битися. І жоден з них не боровся до останнього, коли це було доречно. Ми відстежили, що торгівці є лідерами та натхненниками партизанського руху на окупованих планетах та набігів у окупований космос.

То що ж, ви єдина розумна людина серед них? Ви не б’єтеся і не тікаєте, до того ж стали зрадником без жодного вербування. Ви унікальний, дивовижно унікальний – ба навіть більше: занадто унікальний.

Деверс тихо відказав:

– Я розумію ваше занепокоєння, але у вас немає проти мене жодних доказів. Я тут вже шість місяців, і весь цей час був гарним хлопчиком.

– Так, і я віддячую вам за це хорошим ставленням. Я залишив ваш корабель недоторканим і раджуся з вами щодо кожного питання. Проте ви не виправдовуєте моїх очікувань. Наприклад, інформація про ваші пристрої могла би бути корисною. Засади атомної науки, на яких вони створені, здається, можна використати проти деяких найбільш огидних видів зброї Фундації. Чи не так?

– Я лише торгівець, – сказав Деверс, – а не один із цих поважних техніків. І лише продаю дрібнички, а не виготовляю їх.

– Ну, тоді вислухайте мене. Ось до чого я веду. Наприклад, ваш корабель перериють у пошуках особистого силового поля. Ви ніколи не носили його, але його мають усі солдати Фундації. Це буде вагомим доказом, що ви маєте інформацію, якою не хочете зі мною ділитися. Чи не так?

Відповіді не було. Він продовжив:

– Будуть очевидніші докази. Я приніс із собою психічний зонд. Було таке, що він не зарадив, але контакт із ворогом завжди дає більше досвіду.

У його голосі вчувалася загроза, і Деверс раптом відчув, як йому в діафрагму вперлася цівка бластера – генеральського бластера, що досі лежав у кобурі.

Генерал тихо сказав:

– Ви знімете ваш браслет та інші металеві прикраси і віддасте їх мені. Повільно! Знаєте, атомні поля можна спотворити, і психічний зонд сприйматиме лише перешкоди. Добре, я їх візьму собі.

На столі генерала засвітився передавач, і капсула з повідомленням з’явилася у гнізді, біля якого досі стояв Барр, тримаючи в руках тривимірне погруддя Імператора.

Ріос став за столом, тримаючи свій бластер напоготові. Він сказав Барру:

– І ви теж, патрицію. Ваш браслет вас зраджує. Проте раніше ви були корисним, а я не злопам’ятний, але долю вашої родини, яка перебуває у заручниках, я вирішу, зважаючи на результати обстеження психічним зондом.

І коли Ріос нахилився, щоб витягнути повідомлення з капсули, Барр підняв кришталевий бюст Клеона і спокійно вдарив ним генерала по голові.

Усе сталося так несподівано, що Деверс навіть не встиг нічого зрозуміти. У старого ніби вселився демон.

– Виходьте! – крізь зуби прошепотів Барр. – Швидко! – Він схопив бластер Ріоса, що впав на підлогу, і сховав його за пазуху.

Сержант Лак повернувся до них, коли вони вийшли, відчинивши двері.

Барр безтурботно сказав:

– Ведіть нас, сержанте!

Деверс зачинив за собою двері.

Сержант Лак мовчки повів їх до камери, а потім він відчув, як його ребер торкнулася цівка бластера і різкий голос наказав:

– До торгового корабля.

Деверс ступив, щоб відчинити шлюз, а Барр мовив:

– Стійте на місці, Лак. Ви були порядною людиною і ми не будемо вас вбивати.

Але сержант побачив знайому монограму на бластері. Задихаючись від гніву, він закричав:

– Ви вбили генерала!

Із диким вигуком, засліплений люттю, він метнувся на бластер і впав на землю вже неживий.

Торговий корабель піднявся над мертвою планетою ще до того, як почали моторошно мерехтіти сигнальні вогні, і у небі на тлі прозорої кремової тканини великої Лінзи, що була Галактикою, виникли темні фігури.

Деверс похмуро сказав:

– Тримайтеся, Барре. Зараз побачимо, чи є в них кораблі, що можуть зі мною позмагатися в швидкості.

Він знав, що таких кораблів немає!

І як тільки вони опинилися у відкритому космосі, торгівець сказав на позір байдужим голосом:

– Я розповідав Бродріґу занадто гарні казки. Здається, він вирішив діяти разом із генералом.

Вони стрімко мчали до глибин всіяної зорями Галактики.

8. На Трентор!

Деверс схилився над маленькою мертвою кулею, спостерігаючи за мізерними ознаками життя. Система навігації повільно та ретельно сканувала космос, посилаючи щільний жмуток сигналів.

Барр терпляче не спускав очей з нього зі своєї койки в кутку. Потім запитав:

– Нема жодних ознак?

– Імперських хлопців? Ні. – Він прогарчав ці слова з неприхованим роздратуванням. – Ми вже давно відірвалися від цих невдах. Ми стрибнули крізь гіперпростір наосліп, і нам дуже пощастило, що ми не приземлилися просто на сонці. Вони не змогли би переслідувати нас, навіть якби мали більшу швидкість, а її в них і не було.

Він відкинувся на спинку крісла і рвучко розстібнув комір.

– Не знаю, що ці імперські хлопці тут накоїли. Мабуть, порушили деякі налаштування.

– Розумію, ви намагаєтеся потрапити до Фундації.

– Я викликав Асоціацію або намагався викликати.

– Асоціацію? Що це?

– Асоціація незалежних торгівців. Ніколи не чули, еге ж? Ну, не лише ви. Ми ще про себе не нагадали!

На кілька хвилин запанувала тиша, вони зосередили свою увагу на індикаторі прийому, що не працював, і Барр запитав:

– Ви перебуваєте у межах діапазону?

– Не знаю. У мене є лише невиразне уявлення про те, куди ми потрапили, якщо