Читати книгу - "Залізний генерал. Уроки людяності, Людміла Лонковська"

Частина II

Уроки людяності

Урок 1. Бути професіоналом

Під час війни роль Головнокомандувача зростає до рівня другої людини в державі після Верховного Головнокомандувача, тобто Президента. Питання, яке не раз ставили мені та яке я ставила своїм співрозмовникам під час написання цієї книги: у чому секрет успіху Валерія Залужного у військовій справі?

Одна із відповідей належить Володимиру, військовому, якого вже згадували. Він порівняв це з мистецтвом художника: можна навчитися малювати добре й самотужки, але завдяки «школі», знанням талант розкривається цілковито.

«Так само й військова наука, яка складається з величезної кількості елементів. Їх вивчають у військових вишах, а талант командира — в імплементації цих елементів на практиці. І в цьому Залужний — безсумнівний майстер.

Де потрібно відійти, ми відходим. Де потрібно наступати, ми наступаємо. Залужний добре бачить поле бою. Його талант подібний до таланту шахіста: намагання передбачити дії противника й пошук відповідної протидії, знову ж таки завдяки „математиці“ військової справи. Він неймовірно успішний у цьому».

I

Професіоналізм на різних щаблях військової служби характеризується по-різному. До всіх військових є обов’язкові вимоги: лідерські якості, дисциплінованість, чітке формулювання й безумовне виконання завдань.

Коли йдеться про Головнокомандувача, спектр вимог розширюється кратно. А з ними обсяг повноважень і відповідальності, які лягають на його плечі. Тут треба одночасно бути стратегом, дипломатом, спікером, аналітиком, менеджером, психологом, юристом.

Генерал Залужний надзвичайно вимогливий до себе й усіх довкола. У перші тижні великої війни він без вагань змінював командирів військових частин і командувачів оперативних угруповань, якщо ті не справлялися з поставленими завданнями.

В особистому житті генерал такий самий. «Якщо ти щось утнув, маєш понести за це відповідальність. І треба завжди бути чесним. І мова не про те, що не можна обманювати маму, якщо сказала: „Я буду об одинадцятій“, реально прийти об одинадцятій. Треба бути чесним з іншими людьми. Завжди говорити те, що ти думаєш, і не давати людям оманливих надій», — поділилася Христина, донька Валерія Залужного.

Про вимогливість передусім до себе, але й до підлеглих, згадує також полковник Олексій Царюк, нині командир 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, а в 2004–2005 роках курсант Одеського інституту Сухопутних військ. Валерій Залужний командував батальйоном, у якому навчався Олексій. «Він людина, на яку хочеш бути схожим. Вимогливий до себе й до всіх. Завжди в гарній формі, завжди охайний. Він офіцер, який тримає слово».

— Підрив обороноздатності під час війни вам ніхто не пробачить, — сказав Залужний і вийшов із зали.

Це була закрита нарада в Укроборонпромі, присвячена ракетній програмі. Травень 2022 року. Залужний терпляче вислухав директорів державних оборонних підприємств України й завершив свою участь у нараді досить різко. Таким я його до цього не бачила. Причиною гострої реакції стало те, що кожен виступ зводився до перекладання відповідальності та висунення претензій: «ви мені не підписали документ», «ви не поставили вчасно комплектуючі». У мирний час, мабуть, можна заплющити очі на такий дріб’язковий підхід до важливої для всієї держави справи. Під час війни — на кону стояли життя громадян та виживання країни.

Валерія Залужного вирізняє стратегічне бачення, і саме це є обов’язковою вимогою до головного військового держави. Він пройшов усі щаблі військової служби від курсанта до Головнокомандувача, це дало йому практичний досвід. А безперервне навчання додало панорамного способу мислення. У нечисленних інтерв’ю він зазначав, що займається справою свого життя. Я ніколи не бачила, щоби він не мав відповіді на будь-яке запитання на військову тему. Від тактичного до стратегічного рівня.

Визначення стратегічних цілей — верхня точка планування військових і військово-політичних заходів. На початку відкритого вторгнення РФ Головнокомандувач чітко сформулював і довів до особового складу, політичного керівництва та наших партнерів стратегічні цілі Сил оборони України:

• перехопити стратегічну ініціативу;

• не дати захопити Київ, виснажуючи противника, розтягуючи його сили, розриваючи шляхи постачання та руйнуючи систему управління;

• завдати йому таких втрат, які змусять відмовитися від загарбницьких планів.

Перших двох цілей йому вдалося досягти. І тільки нелюдське ставлення російського військово-політичного керівництва до своїх громадян не дає їм відмовитися від продовження «спецоперації», попри значні втрати в особовому складі й техніці.

Визначення стратегічних цілей є верхньою точкою планування військових і військово-політичних заходів.

Зі зміною безпекової ситуації Головнокомандувач коригував і стратегічні цілі Сил оборони України. Станом на кінець жовтня 2022 року для Сил оборони вони були такі:

• звільнити окуповані території;

• не допустити захоплення ворогом нових ділянок;

• забезпечити прикриття об’єктів критичної інфраструктури нашої держави засобами протиповітряної та протиракетної оборони;

• продовжити формування та підготовку резервів для ведення майбутніх бойових дій.

Надзвичайно цінна якість керівника — чітко формулювати стратегічні цілі, щоб правильно розподіляти ресурси, ставити реалістичні завдання, контролювати й досягати результатів.

За рік після вторгнення Російська Федерація не відмовилася від своїх стратегічних цілей, як політичних (знищення української державності), економічних (позбавлення України нафтогазових ресурсів, виходу до морів, руйнування інфраструктури), так і воєнних (розгром наших Збройних Сил, контроль над областями, які РФ визнала своїми, захоплення нових територій).

Зі свого боку Генеральний штаб ЗСУ, розуміючи такі стратегічні цілі противника та плани Генштабу РФ з їхньої реалізації, розробив комплекс заходів, а Головнокомандувач представив його вищому політичному керівництву держави.

У грудні 2022 року, коли росіяни провели «часткову», а насправді масову мобілізацію і, не ховаючись, готували новий повномасштабний наступ на Україну, скориговані Генеральним штабом стратегічні цілі Сил оборони були такі:

• стримати наступ російських окупаційних військ на сході (станом на зиму 2022 року там були сконцентровані найбоєздатніші підрозділи обох армій), тобто не дати досягнути їм своєї стратегічної цілі — вийти на адміністративні межі Донецької та Луганської областей;

• паралельно із цим підготувати резерви для стримування ймовірного наступу росіян на інших ділянках фронту та біля державного кордону. Це завдання більше залежало від партнерів та Міністерства оборони, Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості, Офісу Президента, адже йдеться про оснащення новостворених підрозділів;

• провести низку контрнаступальних операцій, які не тільки зламають плани російського військово-політичного керівництва, а й забезпечать Україні контроль над всією її територією в межах міжнародно визнаних кордонів.

Проте навіть вихід на державний кордон не забезпечить нам стійкий мир. На цьому неодноразово наголошував під час офіційних перемовин та робочих зустрічей генерал Залужний. Існує