Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

«У тебе… дроти в тілі, – зауважила Єва. – Разом з артеріями та венами».

- Це правда, - відповіла Мати. – Я химера. Істота, зібрана з різних тканин, машинної та живої.

"„Хімера". Це слово я знаю, – подумала Єва. – Ти щось на кшталт Матр?»

– Колись давним-давно я була звичайною машиною, запрограмованою творити нове життя, дбати про неї та випускати у світ. Але я змінилася. Я перетворилася, еволюціонувала, вийшла за межі того, що була раніше.

"Еволюціонувала". Єва глянула крізь прозору шкіру істоти. Зовні в темряві стояла на сторожі самотня постать Євидрєва. Стояла нерухомо.

«А мене ти теж зміниш? Чим я стану?

– Еволюція – це адаптація. Мутація. Виживання через прийняття твоєї реальності, що змінилася. - Мати несла Єву до зруйнованого Притулку. Зсередини істоти дівчинка бачила зарослі кімнати, так добре їй знайомі. - Ти цікава, мала. Ти вже еволюціонувала. Не схожа на свій вигляд і на тих, що я створила тут давно.

"Правда?"

Єва зазирнула в генераторну – те приміщення Притулку, де вирощувалися людські ембріони. Від кімнати залишилася лише купа сміття, де росли різні химерні рослини. У дверному отворі пурхали кілька дрейфозанів.

– Ти ближчий до своїх предків тим, що краще співналаштовано з навколишньою флорою та фауною.

«Ти про те, що я можу спілкуватися з Отто та деревами».

– Це співчуття, співчуття, яке я відчуваю у тобі. Такої енергії я створити не здатна. - (Серце Єви з кожним ударом виштовхувало біле світло, що розходилося по всьому її тілу.) - Ти співчуває іншим, і не важливо, хто або що вони - рослина, тварина, прибулець з космосу або робот.

"Матр".

- Так, і, як твоя Матр, я, як і раніше, живу тут, - продовжувала Мати. – Я, як і раніше, створюю життя і випускаю його у світ. Так завжди було для мене. І так буде.

Ти продовжуєш створювати нове життя? - Єва озирнулася на майже знищену генераторну. – Як?»

– Я дозволяю тутешнім істотам зробити те, що я зробила, – випити живої води, – відповіла Мати. - Первозданного розчину, з якого походять усі істоти.

Мати перенесла Єву на другий бік Притулку, під дах, що обрушився. Там, де раніше розташовувалися спортзал і теплиця, тепер був маленький ставок. зі свого ектоплазмового тіла і посадила її на березі ставка.

Єва потяглася і позіхнула, зовсім не відчуваючи болю. Якщо вже на те пішло, то дівчинка почувала себе так, ніби прокинулася після довгого сну. Шкірі повернувся звичний рожевий відтінок, але одяг і волосся стали абсолютно безбарвними. Дівчинка пройшлася пальцями по ребрах і глибоко вдихнула. Рани вилікувалися.

- Дякую, - сказала вона.

– Твою емпатію та співчуття треба підживлювати та вирощувати, – відповіла Мати. – Спробуй живої води та навчи інших адаптуватися до нових умов, як це зробила ти. Навчи їх, як процвітати у нашому заново придуманому світі.

Єва глянула у воду. По поверхні ставка плавали ті схожі на орхідеї квіти, одна з яких Мати згодувала Єви Вісім. А далі, в центрі ставка, виднівся якийсь металевий предмет у формі величезного насіння, наполовину занурений у воду. Під шаром водоростей, що покривали корпус апарату, Єва розгледіла чітке зображення – око з горизонтальною зіницею, геральдичний символ сімейства Охо.

- Генератор вітавіруса, - прошепотіла Єва. - Він упав сюди і випустив вірус у воду.

До кімнати влетів самотній дрейфозан. Єва спостерігала, як він опускає у водойму схожі на пелюстки вусики. Потім він сунув вусик у рота, насухо облизав його і тут же почав битися в конвульсіях, як Єва Вісім. Істота на очах виросла вдвічі, передні кінцівки його сильно подовжилися. Воно повернулося до Єви і втупилося в неї уважним поглядом. Осмисленим поглядом.

«Ти, – передало воно подумки дівчинці. – Я».

І Єва раптово зрозуміла, як працює цей самий вітавірус, який живе у воді.

У тій воді, яку якимось чином випробувала мешканка Притулку Матр…

...у тій воді, яка живила тепличні рослини...

…в тій воді, яка подіяла на всі мікроорганізми, що вціліли на Землі. На водорості. Тихохідок. Комах…

…у тій воді, яка породила орхідею, поглинуту Євою Вісім.

«А ті, що повернулися, повернулися зовсім іншими, – розповідала Сот про ліси, що побували в Серці. – Стали несхожими на тих себе, які раніше туди увійшли».

— Поспівай із джерела і пробуди те, що вже в тобі є, — сказала Мати.

- Я не така, як інші, - пошепки сказала Єва. Вона думала про Джен, Хейлі та про свою сестру.

- Ти не така, - погодилася мати. - Прийми цю думку. Відкрийся істинній своїй природі. Лише тоді дух твій здіймається.

Звідкись із глибини пам'яті в голові Єви спливли слова Арії:

Адже води життя спрагу твою вгамують, Рани залікують і дух піднесуть високо.

Єва пригнулась до води і опустила долоні в прохолодну зелену рідину. Склавши їх разом як чашу, дівчинка зачерпнула води і піднесла її до губ.

Потім вона заплющила очі і випила.

Єва прокинулася від багатоголосого вухання. Вона різко сіла і здивовано озирнулася.