Читати книгу - "Невідоме Розстріляне Відродження"

…«Кажуть люди, що не вийде вже із мене ні чорта! – Віє ж вітер, віє ж вітер, кучугури наміта-а-а-а!» …Люди – не люди: – сами язики, Химка ж – не Химка – оракул: – «Хлопець який! Гармоніст який! А пропаде – за собаку!» Віктор Гудим

Народився 1.07.1909 р. в с. Пироги на Полтавщині. В автобіографії писав: «Батько до революції мав півтора десятин землі і 10 душ сім’ї. Семи років я вступив до народної школи, 1925 р. закінчив трудшколу. Учився рік в устимівській сільськогосподарській профшколі.На формування світогляду вплинула сестра, що вступила до комсомолу 1921 р. – тож з 1924 р. і я став комсомольцем. Працював піонервожатим, головою юнсекції, в редколегії газети, тощо. Тепер студент Київського ІНО, літвідділу. Писати почав рано, друкуватися – з 1928 р. в журналі „Молодий більшовик“, в „Літературній газеті“, „Глобусі“, „Комсомольці України“, в журналі „Життя й Революція“ та „Студент Революції“».

Закінчив у 1931 р. Київський ІНО. Працював у редакціях київських газет і журналів, на кінофабриці. Належав до «Молодняка». Видав збірки поезій «Одкрито семафори» (1931), «Маршрути» (1932), «Слава» (1936), поему «Солдати п’ятирічки» (1931), збірку нарисів «На соціялістичних рейках» (1931).

У 1937 р. був репресований і 24.10.1937 р. розстріляний.

Баляда про сентиментального капітана, конкістадорів та прогрес
…Отак говорив нам худий капітан, Знавець і цінитель пригод Колумба: – Життя це – мінливе… – І сам головою хитав, Рукою опершись на клуба. Барометр не падав, хоч був фордевінд. Довкола вода хвилювалась брижами — Спроквола вщухала, і слід, Як борозни, танув за нами. Корабель накренений, ніби титан, Води надокучливий стримував хлюпіт. І так говорив нам худий капітан, Знавець і цінитель пригод Колумба: – Незламна людина, дитя океану, Що тільки і знав у нас – глум, Про Індію мріє, а краю гуано Дістався Колумб!.. — І, витягши люльку, зіпершись на бильце, Продовжував розповідь, повний відваги: – Нечуваний злочин! Кортеса ватаги Пливуть грабувати далеких тубільців. Це ж вперше країна селітри й гуано Всотала тубільської крови досхочу: Жадоба до золота множила рани, І європейці Виймали їм очи… І кров капітану кипіла, І він реготав дуже мило: – Ха-ха! Я не можу… Європа, Вона – плекаторка гуманних ідей —