Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"

з чистим сумлінням забувати. Інколи Наомі стверджувала, що

не може чогось полагодити, але це була тактика в переговорах.

Коротка розмова мала наслідком вимогу придбати запасні

частини чи найняти в команду ще одну людину, і на цьому все.

Не було жодних проблем, пов’язаних із електронними чи

механічними частинами корабля, котрих Наомі не зуміла б

розв’язати.

— Не можу відчинити сейф, — сказала вона.

Вона плавала поруч із сейфом у капітанській каюті, легенько

спираючись однією ногою об койку, щоб можна було

безперешкодно жестикулювати. Голден стояв, примагнітившись

підошвами до підлоги. Міллер висів у отворі люка.

— Що тобі потрібно?

— Якщо ти не дозволяєш підривати або різати, я не можу його

відчинити.

Голден похитав головою, але Наомі не побачила його жесту.

Або проігнорувала.

— Сейф відчиняється, коли дуже специфічна конфігурація

магнітних полів проходить по металевій пластині спереду, —

вела далі вона. — Хтось колись мав ключ, але на кораблі його

нема.

— Ключ є на станції, — мовив Міллер. — Він не посилав би

сейф туди, якби його не могли там відчинити.

Голден на мить втупився у дверцята сейфа, барабанячи

пальцями по перегородці над ним.

— Який шанс на пастку, якщо спробуємо його вирізати?

— Ніфігові такі шанси, кеп, — озвався Еймос.

Механік

тим

часом

гарував

у

торпедному

відсіку,

налаштовуючи термоядерний реактор однієї з торпед на

критичну масу. Основний реактор корабля був надто

небезпечним для роботи зі знятою обшивкою.

— Наомі, мені справді потрібен цей сейф із матеріалами

дослідження і зразками, — сказав Голден.

— Звідки тобі знати, що там? — запитав Міллер і хихотнув. —

Ні, звісно, там усередині саме те, що тобі треба. Але що толку, якщо він тут вибухне або, ще гірше, якщо вимащений тією

гидотою осколок продірявить наші ловкі скафандри?

— Я забираю його, — відповів Голден, дістаючи з кишені

скафандра шматок крейди і проводячи лінію по перегородці

навколо сейфа. — Наомі, проріж, будь ласка, невеликий отвір

у перегородці та перевір, чи може щось перешкодити нам

забрати цю трикляту штуковину зі собою.

— Доведеться винести половину перегородки.

— Гаразд.

Наомі спохмурніла, розвела руками, посміхнулася і кивнула.

— Що ж, добре. Думаєш віддати Фредовим людям?

Міллер знову хихотнув, і Голдену стало зле від його сміху —

сухого, хрипкого та позбавленого будь-яких веселощів. Поки

Наомі й Еймос працювали, детектив знову і знову переглядав

запис бійки Джулі з охоронцями. Від цього в Голденовій голові

зародилася бентежна думка, ніби Міллер завантажує відеофайл

собі в пам’ять. Як пальне для втілення якихось своїх планів.

— А Марс за це вам би все пробачив, — зауважив детектив. —

Зажили б нормальним життям. Я чув, що на Марсі добре, якщо

грошенят достатньо.

— І не просто грошенят! — Еймос кректав, пораючись із чимось

на нижній палубі. — Вони нам блядські статуї побудують.

— Ми пообіцяли Фредові право перекупити будь-який контракт, — відповів Голден. — Звісно, це не зовсім контракт...

Наомі всміхнулася й підморгнула.

— Якщо не контракт, то що ж це? — у її голосі вчувалося легке

кеп кування. — Героїчні подвиги для ОПА? Мільярди на Марсі?

Власний біотехнологічний стартап? Що ми тут робимо?

Голден відштовхнувся руками від сейфа і скоригував ногою

траєкторію

в

напрямку

шлюзу,

де

чекали

скриня

з інструментами та плазмовий пальник.

— Ще не знаю, — відповів. — Але приємно, чорт забирай, знову

мати вибір.

* * *

спалахнула нова зірка. Сенсори тепла й випромінювання

мовчали.

— Має вибухнути? — поцікавився Голден.

— А то, бляха, — огризнувся Еймос, втретє натискаючи кнопку

на чорній коробочці, яку тримав у руках. — Це тобі не точна

фізика. Двигунці на торпедах прості — просто реактор без однієї

стінки. Але точно не передбачиш...

— Не ядерна