Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

Тоді вона почала зустрічатися зі своїм колишнім чоловіком і на зло Артуру сказала, що Томас покликав її заміж. Вона сподівалася, що Артур не захоче втрачати її і той комфорт, який вона створила для нього. Але прорахувалася. В той же вечір Артур переїхав від неї на службову квартиру.

А тепер він повернувся в Голландію і каже, що знайшов дівчину, яку вважав мертвою. Бріті було неприємно це чути. Та, що весь цей час була незримо присутня між ними й не давала їй достукатися до серця Артура, дивним чином виринула з небуття і тепер забирає його собі назавжди. Він запропонував тій дівчині одружитись і вона прийняла його пропозицію… Так нечесно. Чим та інша краща за неї? Чому та інша, а не Бріта отримає його собі?

Бріта торкнулася його коліна. Ніжно, так, як йому колись подобалося, але Артур ніяк на неї не реагував… Цей момент з рукою Бріти на коліні потрапив на задній план фото присутніх гостей…

Артур бачив цей знімок, але навіть не звернув уваги і ні на мить не замислився, як сприйме це фото Злата.

Звична для нього манера поведінки починала давати збій. Він просто відпочивав, не думаючи про те, який це матиме вигляд в очах єдиної людини, думка якої мала для нього значення. І тепер ця людина сидить навпроти монітора ноута, розбита і спустошена побаченими фото. Артур вже зрозумів, що мав відшити Бріту одразу ж. Не розмовляти з нею і не підтримувати її гру. Подумати, який це матиме вигляд в очах Злати...

Але тоді він відпочивав і не думав про наслідки…

Почувши його відповідь, Злата закивала головою.

— От і я не знаю… Я тепер нічого не знаю...