Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

— Але Залаченко не чіпав Лісбет?

— Ні. Вона кинулася за ним, та він уже сів у машину. Він опустив скло, ймовірно, щоб щось сказати. Лісбет заздалегідь підготувалася. Вона жбурнула в машину пакет з-під молока, наповнений бензином, а потім кинула туди запалений сірник.

— Хай Бог боронить!

— Вона двічі намагалася вбити свого татуся. І цього разу наслідки не змусили себе чекати. Важко було не помітити машину, в якій сиділа людина, що палала як факел.

— В усякому разі, він залишився живим.

— Залаченко тоді добряче перепало, він дістав важкі опіки. Йому довелося навіть ампутувати ступню. Сліди опіків залишилися у нього на обличчі і в інших місцях. А Лісбет опинилася у відділенні дитячої психіатрії в лікарні Святого Стефана.

Хоча Лісбет Саландер уже знала напам’ять кожне слово, вона уважно перечитала матеріали про себе, знайдені в будиночку Б’юрмана. Потім вона сіла біля вікна, відкрила портсигар, дарований Міріам Ву, і, закуривши сигарету, дивилася на Юргорден. Вона дізналася деякі подробиці про своє життя, які раніше були їй невідомі.

Нові шматочки головоломки стали на свої місця, і в неї аж руки похололи. В першу чергу її зацікавило поліцейське розслідування, звіт про яке було складено Гуннаром Бйорком у лютому 1991 року. В неї не було повної упевненості, хто з дорослих, які з нею тоді розмовляли, був Бйорком, але їй здавалося, що вона його згадала. Він назвався тоді іншим ім’ям: Свен Янссон. Вона чудово пам’ятала його обличчя, кожне слово, яке він вимовив, і кожен його жест під час тих трьох побачень, які в неї з ним відбулися.

Тоді все було суцільним кошмаром.

Залаченко спалахнув у машині, мов факел. Йому вдалося відкрити дверці і вивалитися на землю, але одна його нога застрягла в ремені безпеки серед полум’я. Набігли люди, почали гасити вогонь. Приїхала пожежна команда і погасила палаючу машину. Примчала машина «швидкої допомоги»; Лісбет намагалася добитися від персоналу, щоб вони плюнули на Залаченка і пішли до її мами, але її відпихали вбік. З’явилася поліція, і знайшлися свідки, які вказали на неї. Вона намагалася пояснити, що сталося, але її ніхто не слухав, і несподівано вона опинилася на задньому сидінні поліцейської машини, і потім хвилини тяглися й тяглися, і минула майже година, перш ніж поліція нарешті спромоглася зайти до квартири і забрати маму.

Її мама, Агнета Софія Саландер, була без свідомості. Вона отримала черепні травми. Перша з подальшої серії дрібних мозкових кровотеч сталася внаслідок побоїв, і їй уже не судилося видужати.

Лісбет раптом зрозуміла, чому ніхто не читав звіт про поліцейське розслідування, чому Хольгеру Пальмґрену не вдалося його дістати і чому навіть зараз адвокат Ріхард Екстрьом, який керував полюванням на неї, не мав доступу до цього документа. Звіт був складений не простою поліцією. Він був написаний мерзотником із Служби безпеки і складений згідно з законом про державну безпеку. На документі стояла печатка, яка свідчила про те, що він засекречений.

Олександр Залаченко працював на Службу безпеки!

Це було не розслідування, а замовчування! Залаченко був для них важливішим від Агнети Саландер. Його особу не можна було відкривати і не можна було оприлюднювати його ім’я. Залаченко ніби не існував насправді.

Не Залаченко створював проблеми, їх створювала Лісбет Саландер — божевільне дівчисько, яке загрожувало розкрити державну таємницю першорядної ваги!

Таємницю, про існування якої вона тоді навіть не підозрювала і лише тепер замислилася. Залаченко зустрів її матір майже відразу ж, як тільки приїхав до Швеції. Він назвав їй своє справжнє ім’я. Тоді у нього ще не було ні шведського імені, ні шведських документів. Це пояснювало, чому вона жодного разу за всі ці роки не могла знайти його в жодному офіційному реєстрі. Вона знала, як його звуть насправді, але шведська держава дала йому нове ім’я.

Вона зрозуміла, про що тоді йшлося. Якби Залаченко був притягнутий до суду за заподіяння тілесних ушкоджень, адвокат Агнети Саландер почав би копатися в його минулому. Де ви працюєте, шановний пане? Як вас насправді звуть?

Якби Лісбет Саландер опинилася під опікою соціальних служб, можливо, теж хто-небудь почав би докопуватися. Вона була дуже молода, щоб проти неї могли висунути звинувачення, але якби до розслідування нападу і підпалу підійшли серйозно, це цілком могло привести до такого самого наслідку. Вона ніби бачила перед очима заголовки газет. Тому розслідування мало проводитися довіреною особою, щоб потім його засекретити і поховати так глибоко, щоб уже ніхто не міг довідатися. Тому і Лісбет Саландер треба було поховати так глибоко, щоб уже ніхто її не знайшов.

Гуннар Бйорк.

Лікарня Святого Стефана.

Петер Телебор’ян.

Це пояснення не на жарт розлютило її.

Дорога державо… Маю до тебе розмову, якщо тільки я знайду кого-небудь, з ким можна поговорити.

Вона подумала між іншим про те, чи сподобається міністру соціального забезпечення, якщо йому до приймальні влетить пляшка з коктейлем Молотова. Але зважаючи на відсутність відповідальних осіб, Петер Телебор’ян міг бути цілком прийнятним кандидатом на цю посаду. Подумки вона запам’ятала, що після того, як вона розбереться з рештою всіх справ, потрібно буде серйозно ним зайнятися.

Проте поки що ще не все було цілком з’ясовано. Залаченко раптом знову випірнув на поверхню після стількох років. Він боявся, що Даґ Свенссон оприлюднить його ім’я. Два постріли. Даґ Свенссон і Міа Берґман. Револьвер, на якому опинилися її відбитки…

Залаченко або той, кого він послав для розправи з Даґом і Міа, не міг, звичайно, знати, що вона знайшла револьвер Б’юрмана, захований у коробці, і брала його в руки. Тут вона припустилася помилки, але для неї від самого початку було ясно, що між Б’юрманом і Залою є якийсь зв’язок.

Проте остаточно історія все ще не складалася. Вона думала, намагаючись по-різному припасувати окремі частини головоломки.

Можлива була тільки одна логічна відповідь.

Б’юрман.

Б’юрман проводив про неї персональне розслідування. Він пов’язав її із Залаченком і звернувся до Залаченка.

У неї була плівка, на яку було знято, як Б’юрман її ґвалтував. Загроза судового переслідування висіла над Б’юрманом дамокловим мечем. Ймовірно, він вирішив, що за допомогою Залаченка зможе вирвати у Лісбет цю плівку.

Вона зістрибнула з підвіконня, відкрила шухляду письмового столу і дістала звідти CD-диск, на якому сама тушшю вивела напис «Б’юрман». Вона навіть не заховала диск у футляр і навіть жодного разу не поглянула на нього після прем’єрного показу, проведеного два