Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

Коли я вставала навколішки, хіба могла я уявити, що звичайний мінет, такий собі прояв моєї доброї волі, перетвориться на щось подібне? На справжні бляха тортури! Нехай не розраховує навіть, що я колись ще йому відсмокчу. Не після цих знущань! Та свої погрози я вирішила трішки притримати.

— Ти холоднокровно вбиваєш мене, Елізабет.

— Невже? — форкнула я, наморщивши носа. Це він тільки те й робив, що прагнув моєї смерті, і геть не французької маленької і страшенно приємної. Скотиняка…

Тоні вхопив мене за кісточки і підтягнув ближче до краю ліжка.

— О ні… — видихнула я, хитаючи головою, втямивши, що він збирається зі мною вчинити. — Ні, Тоні, не зараз. Не той час, щоб…

Але одна моя нога вже впиралася в його плече, і Тоні підняв іншу.

— Мабуть, я перестарався, любонько Бессі, якщо ти в моїй присутності намагалась попестити себе, — паралельно розмірковував він вголос. — Тож я змушений. Не лоскотатиму цю піхвочку, а трахну її по-справжньому.

— А якщо Кірстен почує… — перелякано — й запізно — нагадала я, що в пентхаусі ми не самі.

— Вона не втручатиметься в наші справи, не переймайся.

Повільно схиляючись наді мною, хижо й загрозливо наповзаючи на мене, Тоні спочатку поклав свою тверду довжину на низ мого живота, змусивши відчути, який велетень вкотре знов опиниться в мені, змусивши благати про це очима, мріяти й сподіватися, що я нарешті отримаю його всередину.

Зрештою Тоні лише відсунув назад стегна і легко вштовхнувся в мене. Нахилився ще, і ще, поки ми не опинилися обличчями одне до одного, поки його член плавко не занурився в мене повністю.

Хапаючи ротом повітря, я ледь чутно скавуліла. Він був так глибоко, що я майже відчувала біль, але який же в біса солодкий щільний п’янкий біль.

— Подобається? — поцікавився Тоні, починаючи рухатись, повільними дрібними фрикціями, майже не виходячи з мене.

— Так. Дуже, — облизнувши губи, пошепки зізналась я.

І це останнє, що я змогла вимовити розбірливо, бо вже за якусь хвилину, випнувши спину, я дряпала простирадло, задихаючись від довгоочікуваного оргазму, що нарешті наздогнав мене від потужних поштовхів Тоні.

Я занурилась в насолоду всією свідомістю, скорочуючись знову і знову, стискаючи його член, що невпинно в’їжджав в мене, теліпаючи п’ятами в повітрі або б’ючи ними Тоні по плечах. Я захлиналася в безгучних стогонах та криках, що ледь не спорювали мої голосові зв’язки.

Тоні вже й забув, що він намагався добитися моєї згоди, він і сам злетів з котушок. Ошаленілий, він хрипко дихав і гарчав, вдаряючись стегнами в мої сідниці, а коли відчув, що кінчає, знов торкнувся моєї щоки, щоб я подарувала йому погляд, щоб безстрашно зазирнула в його карі порочні вири. І я вкотре спопеліла з ним одночасно. Померла і наново народилася за одну мить.

— Доведеться повторити, Лілібет, бо я так і не отримав від тебе ствердної відповіді, — ледь повернувши здатність ворушити язиком, прошелестів Тоні. — Ну чому своїм неслухом ти псуєш увесь мій бездоганний задум, га? Тільки уяви, — перекотившись на бік і розлігшись поряд зі мною на ліжку, мовив він, — ти і я, увесь Нью-Йорк належить нам в цей вечір. Я не хочу, щоб ти була лише гостею. Розділи цю мить зі мною, Бессі… А потім ми повернемося додому, сп’янілі від успіху, нап’ємося шампанського, і я пограюся з твоєю незайманою дупкою. Ти ж подаруєш її мені, так?

Останнє питання він своїм палким шепотінням відправив просто в моє вушко.

Я перевернулася на живіт й уляглася Тоні на груди. Тепер його черга бути притиснутим до ліжка!

— Бачу, ти вже все розпланував, — ненавиджу той його пунктик щодо цього. — Я не в захваті від твого задуму, Тоні. Геть не в захваті, — з крицею в голосі повторила я, відтепер мріючи про склянку води, бо важкувато суворо промовляти щось після такого приголомшливого сексу, нехай найбільш розкішною була лише його остання частина.

— Це лише моя невинна мрія, — він повідомив це таким тоном, ніби мова про новий, розцяцькований діамантами, годинник з лімітованої колекції якогось бренду.

Насправді ніщо з цього не було для мене несподіванкою. На мій задок Тоні зазіхав і раніше, а щодо моєї участі в тій вечері… Я ані хвилини не сумнівалася, настане час, коли йому урветься терпець і він вимагатиме, щоб я пристала на котрусь з його пропозицій. Як це зробила Кірстен. Чи Лука.

— Щоб після того, що ти виробляв зі мною, я подарувала тобі ще свою дупку? — я форкнула, — про це навіть не мрій. І з чого ти взагалі вирішив, що вона незаймана.

— Бо в тебе до мене були не чоловіки, а непотріб, — самовпевнено констатував Тоні.

Я підібгала губи. Можливо. Та визнавати це зараз я геть не мала бажання.

— В мене краща ідея, єнотику, — я перехопила його погляд. Заінтригований погляд. — Ти підеш до Джованні, побалакаєш із ним, і візьмеш дозвіл готувати по тим рецептам. Бо з всіма цими мріями про мій задок ти якось забув про це.

Тоні жодним чином не згадував ані Великого Джо, ані те, що той дозволив йому користуватись черговими сімейними кулінарними таємницями заради збагачення. І важко повірити, що він, цей ходячий підступний багатокомпонентний план, ніколи до цієї миті не думав про це. Думав, безперечно думав. Але так і не наважився зустрітися з чоловіком, котрого все своє свідоме життя вважав батьком.

І досі вважає. Я готова закластись на це. І на свою дупу, якщо вже на те пішло.

— Впевнений…
— Що? — урвала його я. — Що він нічого не матиме проти? Скоріше за все. Але ти не можеш і далі не вважати себе більше Соретті, і мати зиск з цього прізвища та рецептів.

Тоні ображено закотів очі й спохмурнів. Гаразд, якщо потрібно дотиснути його, я це зроблю.

— Якщо отримаєш дозвіл, — я піднесла губи до його вуст, — я дозволю тобі вмовити мене.

— На що саме, Лізбет? — він жодним чином не показав, що зацікавився, але ж ті знайомі бісики в карих очах… Вони його видали.