Читати книгу - "День з майбутнього, Льюїс Бенте"

Олексій вже чекав на неї у кафе, де вони часто зустрічалися після таких важливих заходів,
щоб обговорити всі новини й майбутні кроки. Він був одним з небагатьох, хто точно знав,
скільки зусиль вона вклала в цей проект. Вони разом пережили багато критичних
моментів, і сьогодні їй було важливо побачити його.
Коли вона увійшла, Олексій посміхнувся, проте видно було, що він теж чекає відповіді на
важливе питання.
“Я бачив твій лист. Що там?” — одразу запитав він, побачивши, як вона сідає.
“Не так добре, як ми думали,” — відповіла Емілія, витягуючи телефон і відкриваючи
потрібний документ. “Здається, деякі країни хочуть відкласти прийняття нових норм через
політичні проблеми. Я навіть не уявляю, як це змінить наш графік. Це може затягти
процес на кілька місяців.”
Олексій відкинув голову назад, як завжди, коли намагався зібрати думки.
“Знаєш, це лише тимчасові труднощі. Ти вже довела, що здатна впоратися з великими
проектами. Тільки не зупиняйся зараз, ми маємо діяти, інакше все може похитнутися.”
Емілія задумалась. Вона знайшла сили йти вперед багато разів, але кожен новий етап
приносив свої труднощі. Їй подобалося, коли Олексій підтримував її, але сьогодні їй
хотілося більше, ніж просто моральної підтримки.
“Що якщо я зроблю крок назад?” — сказала вона тихо, в очах її було відображення
сумніву. “Може, я просто недостатньо сильна для цього всього. Я вклала стільки сил, але
все ще не виходить змінити ситуацію, як хотілося б.”
Олексій подивився на неї серйозно, а потім злегка усміхнувся.
“Ти знаєш, що найважчі моменти — це ті, коли ми стоїмо на порозі великих змін. Ти змогла
змінити своє життя, а тепер змінюєш світ. Не забувай, чому ти почала. Ти не одна в цьому,
і ми завжди можемо знайти шлях уперед.”
Емілія подивилася на нього, і на її обличчі з’явилася легка посмішка. Їй стало спокійніше.
Олексій завжди знаходив правильні слова, навіть коли вона сумнівалася у своїх силах.
“Ти правий,” — сказала вона, приймаючи його слова як підтримку. “Ми зробимо це разом.”
Їхня розмова перервалася, коли до столика підійшла інша жінка, одна з учасниць форуму,
яка нещодавно висловила підтримку Емілії. Вона мала діловий вигляд і поважний тон у
голосі.
“Вибачте, що втручаюсь,” — почала вона, сідаючи поруч. “Але я чула вашу доповідь на
конференції. Вона справила на мене велике враження. Хотіла б запропонувати співпрацю.

Ми можемо допомогти вам з лобіюванням нових стандартів у міжнародних організаціях. Є
кілька ліній, яких ви ще не торкнулися.”
Емілія і Олексій переглянулись. Це була можливість, якої вони давно чекали.
“Я завжди за співпрацю,” — відповіла Емілія, готова до нових ідеї.
“Ми можемо домовитись про зустріч завтра, якщо це підходить?” — продовжила жінка.
“Звісно, давайте це обговоримо,” — сказала Емілія, відчуваючи, як енергія повертається
до її серця. У цей момент вона знову зрозуміла, що кожен новий крок дає шанс рухатися
вперед.
Після зустрічі з новою потенційною партнеркою, Емілія та Олексій відправились на
прогулянку в парку. Вони мовчки йшли, насолоджуючись тишею. Небо почало темніти, і
вона зрозуміла, що не можна зупинятись, навіть коли виглядає, ніби все стає важким.
“Я ніколи не думала, що буду тут,” — сказала вона після кількох хвилин мовчання. “Я
просто підліток з невеликого міста. Я не уявляла, що колись займатимуся цими
питаннями.”
“Ти більше не підліток. Ти стала тим, кого бачать всі, хто хоче змінити світ,” — відповів
Олексій.
Емілія задумалась, йдучи по алеї парку, відчуваючи, як кожен крок наближає її до чогось
більшого. Вона зрозуміла, що цей шлях не буде легким, але він того вартий. І навіть якщо
інколи важко триматися на плаву, вона тепер знала, що може змінити не тільки своє
життя, але й життя інших.
“Ніколи не зупиняйся,” — прошепотіла вона собі, відчуваючи, як серце наповнюється
новими силами.
“Не зупинюся,” — відповіла сама собі, знаючи, що наступні кроки будуть ще важчими, але
й більш значущими.
Розділ 27. Проблеми з усіх боків
Минуло кілька тижнів, і Емілія відчула, як її нова роль у світі юридичних ініціатив почала
вимагати від неї все більше часу й енергії. Вона продовжувала працювати над
впровадженням нових стандартів, співпрацюючи з міжнародними партнерами, але чим
більше вона досягала, тим більше з’являлося нових проблем.
Цього разу, проблема прийшла зі сторони одного з великих корпорацій, які активно
лобіювали за використання нових технологій без будь-яких обмежень у питаннях
приватності. На обговоренні наступних ініціатив вона повинна була протистояти великим
гравцям, і це стало для неї ще більшим викликом, ніж будь-коли.

Олексій знову був поряд. Вони знову сиділи в кафе, обговорюючи останні новини.
“Це не просто звичайний виклик. Це битва з тими, хто має ресурси для впливу на уряди та
міжнародні організації”, — сказав він, коли побачив, як Емілія нервово перегортала
папери.
“Я знаю, Олексію. Але нам не можна відступати. Якщо зараз ми допустимо компроміси, то
всі ті зусилля, які ми витратили, будуть марні”, — відповіла вона, її голос залишався
твердим, хоч серце билося швидше, ніж зазвичай.
“Я поважаю тебе за твою рішучість, але ти не одна в цьому. Якщо потрібна допомога —
ми з тобою,” — підтримав Олексій.
“Не впевнена, що цього вистачить. Це великий бізнес, великі гроші. І вони знають, як
маніпулювати ситуацією”, — промовила Емілія, її очі блищали від втоми та відчуття, що
все може зірватися.
Того дня вони разом вирушили на важливу зустріч, де мали обговорити майбутнє
регулювання технологій і захисту даних. Це була зустріч із представниками декількох
урядів і великих корпорацій, тому атмосфера була напруженою. Її серце прискорено
билося, коли вона увійшла в конференц-зал і побачила, хто сидить за столом.
“Доброго дня, пані та панове”, — розпочала вона, чітко і впевнено дивлячись на кожного з
присутніх. “Ми тут не для того, щоб домовлятися, ми тут для того, щоб встановити чіткі
правила, що гарантують захист прав людини у новій епосі технологій.”
Слова було важко промовити, але вона змогла. Вона бачилала, як деякі з присутніх
відверто посміхаються, інші — уважно слухають. Але у її голосі була сила, яка змусила
багатьох замислитись.
Олексій сидів біля неї, і він теж відчував, як змінюється настрій у залі. Це була їхня
можливість не лише донести свої ідеї, а й показати свою рішучість. Тепер їй треба було не
просто виступити — вона повинна була зробити крок вперед і змінити ситуацію.
Одним із основних суперників був представник однієї з найбільших корпорацій, відомий
своєю здатністю маніпулювати регулюваннями. Він виглядав спокійно й впевнено, коли
встав, щоб виступити.
“Ви, мабуть, розумієте, що технології не стоять на місці. Розвиток потребує свободи дій, і
якщо ви будете накладати обмеження, це вплине на інновації,” — сказав він,
підкреслюючи кожне слово.
Емілія не дозволила себе збити з пантелику. Вона підняла руку, і коли їй дали слово,
говорила чітко і переконливо.