Читати книгу - "Няня для дракончиків. Мільярдерів приборкувати не вмію!, Камі Мир"

– Так, – відповіла я, сідаючи на край її ліжка. – Я втратила бабусю. Вона була для мене дуже близькою людиною. Ми з нею багато часу проводили разом, і коли її не стало… це було тяжко.

Айріс кивнула, її погляд пом'якшав.

– Я сумую за мамою, – тихо зізналася вона. – Тато каже, що вона не повернеться, але іноді я думаю… що якби вона змогла впоратися із собою, вона була б зараз із нами.

Я відчула, як стислося моє серце. Це був перший раз, коли Айріс говорила про свою матір прямо. Зазвичай вона уникала цієї теми, як і Даміан.

– Мені здається, – тихо сказала я, обережно вибираючи слова, – що вона все одно завжди з вами. Можливо, не так, як раніше, але її любов до вас нікуди не поділася. Вона завжди буде частиною вас і в цьому сенсі вона завжди з вами.

Айріс довго мовчала, обмірковуючи мої слова. Я бачила, як вона намагається зрозуміти це по-своєму. Нарешті вона зітхнула і кивнула.

– Дякую, Камеліє, – прошепотіла вона, заплющуючи очі.

Коли я вийшла з кімнати, то відчула, що зробила щось важливе. Це був маленький крок, але водночас величезний прорив у наших відносинах. Я починала розуміти, що моя роль тут набагато глибша, ніж просто нагляд за дітьми. Я ставала частиною їхнього життя, допомагаючи їм справлятися зі втратою та болем.

Минали місяці, і я все більше звикала до життя в будинку містера Дрейка. З кожним днем ​​діти ставали ближчими до мене, і я відчувала, як між нами зростає довіра. Магічні витівки та ігри ставали більш керованими, а Айріс і Даміан все більше покладалися на мене у повсякденних питаннях.

Але це не означає, що все було гладко та райдужно. Були дні, коли я відчувала себе вимотаною до краю, коли мені здавалося, що я не впораюся. Магія дітей іноді виходила з-під контролю, і їхня енергія була настільки потужною, що я ледве могла наздогнати їх. Але щоразу, коли я думала, що не впораюся, згадувала, заради чого це все. Заради цих дітей, заради того, щоб дати їм хоч трохи стабільності та тепла.

Був ранок, коли містер Дрейк знову втратив контроль через еструс. Але тепер я була готова. Я вже знала, що робити: як тільки відчула перші ознаки змін у його поведінці, без зайвої паніки повела дітей у безпечне місце. Ми знову сховалися в підвалі, як того разу, і діти вже допомагали мені, замість того, щоб грати з магією або випробовувати мене.

Коли все закінчилося, містер Дрейк знову подякував мені за спокій і готовність допомогти. Цього разу я вже не відчувала того страху, що був уперше. Я зрозуміла, що життя тут не ідеальне, але воно давало мені набагато більше, ніж будь-яка інша робота.

Я залишалася в сім'ї містера Дрейка не лише заради грошей. Це стало чимось більшим. Я розуміла, що стала важливою частиною життя цих людей, і це почуття приналежності було тим, що я так довго шукала.

Час минав, і з кожним місяцем я все більше розуміла, що робота тут дала мені набагато більше, ніж я очікувала. Так, я спочатку прийшла сюди заради роботи, заради можливості заробити на життя. Але тепер це стало чимось глибшим.

Якось увечері, коли я сиділа з книгою в руках, пролунав тихий стукіт у двері. Я підвела очі та побачила Айріс, яка обережно зазирнула до кімнати.

– Камеліє, – почала вона, нерішуче переступаючи на порозі, – можна я з тобою посиджу?

Я посміхнулася та кивнула.

– Звичайно, Айріс. Заходь.

Вона підійшла і сіла поряд, заглядаючи на сторінки книги.

– Ти читаєш щось цікаве? – запитала вона.

– Так, це книга про дитячу психологію, – відповіла я з усмішкою. – Допомагає мені краще розуміти вас із братом.

Айріс засміялася.

– Ти й так нас розумієш, Камеліє. Нам пощастило, що ти з нами.

Ці слова проникли прямо в серце. Я відчувала, що всі мої зусилля були марними. Так, хоча я так і не навчилася утихомирювати драконів-мільярдерів, зате стала чудовою нянею для дракончиків і хорошим фахівцем у своїй галузі, чим можу пишатися.

Кінець