Читати книгу - "Деймос і таємниця маски, Деймос Міллер"

- Зрозуміло. А як його закрити?

-Тобі потрібен папірець з символом і все. Потім підходиш до портала і кидаєш листок туди. Але є одна умова. Символ має бути таким самим, який ти бачив, якщо буде хоч одна відмінність, тоді все.

- За що це все мені?! Це все через той проклятий день, коли я знайшов цю маску.

- У тебе не було іншого вибору, Деймосе. Зрозумій, я це все не вигадала, все насправді, я вірю в тебе, в тебе все вийде, будь обережним.

- Дякую, бувай.

Хлопець пішов додому.

Була вже дев'ятнадцята тридцять, починало вже сутеніти, наближалася ніч, так само і наближався найважливіший день у житті Деймоса.

Він відчинив двері своєї квартири, зняв взуття, і ліг спати.

Хлопець ніяк не міг заснути. Йому цілу ніч снятся кошмари, як Фейковий Деймос рубає його своєю сокирою, і кричить.

- Я тебе попереджав! Я ненавиджу тебе! Нарешті я тебе вб'ю!

Але, Деймос не втрачав надії, він узяв у руки оберіг, і стиснув його з усієї сили. Нарешті, кошмари втратили владу над ним і він заснув.

Настав ранок. І тут йому телефонує Фобос.

- Ало. - відповів Деймос.

- Привіт, друже, знаю, що я не вчасно тобі кажу, але пам'ятаєш, ми ще місяць тому замовили квитки на виступ гурту "Фанкаделікс"?

- Ні, забув зовсім, через мої проблеми, а що?

- Так от, виступ сьогодні о дев'ятнадцятій.

- Що?! Ні я не прийду, мені сьогодні потрібно портал закрити.

- Але, квитки коштували чимало, і ти хочеш ті гроші пустити на вітер?

- Ти ж розумієш у якому я становищі.

- Так, я усе розумію, але давай розслабимося і підемо на концерт, ок?

- Я проти цього, але пів години можу там побути, добре, я згоден.

- Чудово, я тобі геолокацію скину.

- Чекатиму.

Насправді, Деймосу подобався цей музичний гурт, а найбільше всього пісня "Свіжий", але він хвилювався що невстигне закрити портал, і Фейк прийде у його світ. Все таки, він не хотів порушувати свою обіцянку, та життя все одно важливіше. Він не знав що обрати, як тут йому написала Деміна.

- Привіт, пам'ятаєш, що сьогодні фінальний день?

- Звичайно. І як раз мені треба порадитися з тобою.

- Розказуй.

- Так, от. Мені сьогодні телефонував Фобос і він сказав, що місяць тому, ми замовили квитки на виступ гурту "Фанкаделікс". Виступ сьогодні о дев'ятнадцятій. Йти чи не йти?

- Це важке питання, але я тобі скажу, що мені самій подобається цей гурт, у мене навіть завантажений їхній плейліст пісень, але, все таки, краще залишся вдома.

- Я теж так вважаю, та я не хочу порушувати обіцянку.

- Ти ще йому пообіцяв?! Вибач мене звичайно, але ти вчинив повністю безглуздо. 

- Я знаю.

-Та все таки лишись у дома. Поясни Фобосу, якщо він досі не зрозумів.

- Добре, пізніше позвоню йому.

Післю цього моменту Деймос вирішив заздалегідь наиалювати символ, щоб потім не спішити.

Він сів за стіл взяв свій улюбленний олівець і почав малювати. Але нічого не виходило. Символ виходив якимось кривим, і взагалі не такий. Таке відчуття, що він його ніколи на бачив. Раптом, Деймос замислився про значення цього символу. Це має бути не просто символ, він повинен мати якесь послання, чи просто слово, що зможете допогти розгадати всю цю заплутану історію. 

Насправді, Деймос сумував за своїм старим життям. Ніяких тривог, ніяких кошмарів і ніяких проблем. Безтурботне життя, про таке можна тільки і мріяти. Але у цій ситуації є і свої плюси. Усі хвилюються, переживають за тебе. І ти відчуваєш себе не пустим місцем, а епіцентром подій. Коли тобі хочуть допомогти, не тому що повинні, а тому що хочуть. Про це можна тільки мріяти. Але настав день, фінальний день, який вирішить долю Деймоса.

Він вирішив все таки розгадати секретний шифр, який захований у тому символі. Деймос почав шукати літери. Як він зрозумів, послання було написане на англійській мові, бо там були букви, такі як "S" i "D". Отже, загалом було шість букв. Спочатку, він не міг придумати ніякого слова із цих літер, і казав собі.

- Давай, Деймосе, думай.

І тут до нього дійшло. Букви "S", "D", "M", "I", "E" i "O", утвопювали його ім'я на англійській мові: "Deimos". 

Раптом, він відключився і опинився у тому проклятому будинку, але він виглядав якось інакше.

Стіни були подряпані, а з тих подряпин йшов чорний слиз. Взагалі все було у тому чорному слизі. Двері, картини, стіни, підлога, навіть стеля.

- О ні...

Хлопець почув скрип, і тут з двері вийшов він. Фейковий Деймос. Але вигляд у нього був трохи інакший. Він був весь ще більше спотворений у теж увесь у чорному слизі.

- Ну привіт... Ха-ха... - сказав він.

- Стривай, навіщо ти все це робиш? Навіщо я тобі потрібен?!

- Хе-хе-хе... Навіщо?! Навіщо?! Тому що я хочу помсти! Я помщуся тобі за все, що ти зробив зі мною! Надобраніч...

Раптом він замахується свою сокирою і...

- Що?... Де це я?

Деймос роздивився і він опинився у темній кімнаті. Хлопець не міг поворухнутися, але він відчув, як щось тепле стікає у нього з живота.

- Господи...

У нього на животі був величезний розріз від сокири Фейка, але Деймос не відчував болю. 

І тут він почув жіночий голос.

- Не хвилюйсе, все буде добре, зараз я все зроблю.

Він помітив, що біля його рани з'явився чевроний дим, і вона зцілилася. Майже все тепер було нормально. Але його турбувало лише одне питання: як вибратися звідси? 

Тим часом, Деміна знову перечитувала книгу, в пошуках потрібної інформації, і вирішила зателефонувати Деймосу. 

- На данний момент, абонет не може прийняти ваш дзвінок, зателефонуйте пізніше. - відповів автовідповідач.

Дивно... - подумала вона, і зателефонувала Фобосу.

- Привіт, а за весь час коли ти дружив з Деймосом, він колись відключав телефон?

- Привіт, ні, ніколи. Навіть вночі не відключав.

- Ем. Добре, просто я до нього додзвонитися не можу.

- Що?! Почекай, я зараз.

Минуло дві хвилини і він дзвонить.