Читати книгу - "Іграшка в руках мафії, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

***********************************************************************************

По венах як ніби пустили струм і моє тіло напружилося настільки, що навіть пальці завмерли в одному положенні і я не могла їх розігнути. Це все було настільки ... інтимно і настільки недозволенно для мене, що я розгубилася.
Я дійсно не знала, що робити далі. Закричати "ні" і сповзти з Марко? Це могло призвести до більш непередбачуваних наслідків. Я прекрасно здогадувалася на що саме розраховував Генуальдо цієї ночі та ніяк не мала наміру дати йому хоч один привід для того, щоб він подумав, що це взагалі можливо.

Дружина? Так, сьогодні я стала його дружиною. Але це сталося явно не по моєму бажанню. Ніякою добровільною згодою там і не пахло. Дешевий спектакль, роль в якому мене змусили зіграти. І так до кінця життя тепер грати ... Так що я не збиралася бути йому дружиною насправді. Ніяких шлюбних ночей! Ні вже, милий, шукай щастя на стороні - я заперечувати не стану!

Він хотів грати в такі ігри? Хотів заганяти мене в кут саме такими вчинками? Щоб я губилася? Не знала, що мені робити? Робила помилки в таких стресових ситуаціях?

Одного Генуальдо не врахував - я занадто довго жила з ним поруч. Занадто добре вчилася на його ж уроках. І вміла робити висновки. Я знала одне, що Марко не стане в цьому випадку нічого робити проти моєї волі. Не стане примушувати силою. Він любив ламати й перетворювати в безвольних і безхребетних, на все готових одним помахом його пальців. І тут нічого не віщувало нового ...

Він хотів, щоб я продовжувала? Добре, покруч, я продовжу. Подивимося, як ти сам програєш у власній же грі.

Вигнувшись в спині ще сильніше, я ковзнула вгору. Моє тіло торкалося його. Здавалося, що від його жару я ось-ось запалаю сама. Було настільки спекотно, що мені на секундочку здалося, що ми перебували під палючим сонцем.

Спина хлопця напружилася і мені здалося, що я почула хрипкий рик. Оскільки його рука, як і раніше перебувала на моїй нозі, а я по максимуму хотіла скоротити цей контакт. Я, сильніше зігнувши ноги в колінах, завела їх назад і, зачепившись пальчиками за його коліна, виявилася на ньому в дуже ... "цікавій" позі. Але, принаймні, у мене вийшло скинути з себе його руку і це вже було маленькою перемогою для мене.

Злегка відсторонившись від його спини, я спробувала схопитися пальцями за його плечі, але моя поза не дозволила мені цього зробити і я, не втримавши рівноваги, сіла на нього зверху, ще і вкусити його примудрилася від несподіванки.

Секунда ... Йому знадобилася всього лише секунда, щоб скинути мене з себе на ліжко і нависнути наді мною зверху величезною горою.

- Ти спеціально мене провокуєш, малятко ?! - Я не могла сказати, що Марко був злий. Ні, в ньому було щось інше ... Цей страшний погляд, саме таким він дивився на мене там ... в душі. Саме цим поглядом.

Коли хлопець, зігнувши руки в ліктях, нахилився до мене так низько, що наші губи практично стикнулися, моє серце перестало битися. Якого біса він витворяв ?!

- Що? - Що за тупі питання приходили йому в голову ...

- Вирішила пограти зі мною? - Якщо чесно, мені захотілося його стукнути. Тому що особисто мені нічого не хотілося. Точно не грати. І вже тим більше не з Марко. Це він мене сюди приволік, почав сипати недвозначними попередженнями, а після - цей дивний масаж ... Після якого ще й до мене претензії?

- Ти сказав продовжувати, я продовжила. Що ще не так? - Він був надто близько, настільки близько, що я починала відчувати те, що зовсім не хотіла б відчувати. Здається, Марко захопився всією цією грою і зараз дещо тверде й імпульсне впиралося в мою ногу, тонко мені на це натякало.

- Продовжуєш відігравати роль Снігової королеви, Бібі? - Примруживши очі, хлопець схилився до мене так низько, що його ніс торкнувся моєї шиї. Що це таке почалося ?!

- Ні, ти пообіцяв мені зустріч з Лоренцо, і я виконала умови, які ти поставив.

Після цих слів Марко завмер. Я відчула, як сильно він напружився і зрозуміла, що, здається, сказала недоречну дурість. Але ж це було правдою. Він пообіцяв мені влаштувати зустріч. На яку відповідь ще він розраховував?

- Лоренцо? - Відсторонившись від мене, Генуальдо перекотився через матрац і, вставши на ноги, почав дуже швидко надягати штани. Через секунду він уже помчав на вихід з кімнати. - Я влаштую тобі зустріч з Лоренцо, і обіцяю, що ти запам'ятаєш її надовго!

З цими словами Марко вискочив з кімнати, а двері за ним зачинилися з такою силою, що я думала вони злетять з петель. Здається, я знову щось зробила не так ...

*****************************************************************************************