Читати книгу - "Свої, Анна Чмутова "

На місто опускається приємна прохолода. Але від розпалених денним сонцем будівель досі йде спека. Соля замружує очі й на мить відпускає свої тривоги. Зробити це їй — складно. Коли вона сама по собі сповнена тривог. Про своє майбутнє, про цю кляту справу, про її наслідки. А ще несподівано перед нею постає інше питання. І чого вона взагалі так розмито відповіла Давидові? Адже вечір п’ятниці в неї абсолютно вільний.

Довбане кокетство. А цей теж гарний — так легко попрощався. Наче йому й зовсім не хотілось із нею ближче познайомитися. І він просто так пожартував. Соля морщить ніс. І чого вона взагалі про це думає? Бо їй сподобався чоловік? Можливо. Але ж не настільки, щоб шукати причину виключно в собі. Може, вона цілком не в його смаку.

— Солю, заткнись, — бурмоче сама собі через стиснуті зуби. Гарно, що поруч нікого немає. Точно б її вписали подумки в ряди неврівноважених.

Вдома дівчина готує собі вечерю, дороблює інтерв’ю, яке сьогодні взяла. І плює на все це. Заходить у соцмережу, щоб уже поставити ту кляту вподобайку на фотографії Макара.

Їй терміново треба собі ж довести, що вона може зацікавлювати чоловіків. А цей Давид просто нічого не розуміє в жіночій красі й харизмі.

Їй терміново треба трішки адреналіну. І зараз розвинути хоча б на крок її справу з крадіжками в металургії можна.

Треба тільки поставити уподобайку, а якщо їй протягом пів години не напишуть — написати самій. Поки пальці натискають на дисплеї все, що треба, Соломія розуміє — та дурна ідея зі знайомством з одним із Гмирь їй пришла в момент суму. Їй просто не можна піддаватися нудному настрою. Інакше на думку спадають зовсім божевільні ідеї, які потім, по-тверезому, їй доводиться розгрібати.

Чи відновити її стрибки з парашутом? Або ж записатися на скелелазіння? Де ще черпати адреналін, щоби більше не страждати від своїх ідей?

Посипати голову попелом Соломія довго не звикла. Якби після кожної своєї ідіотської витівки вона піддавала б нервову систему нападу румінації, довелося б давно сидіти виключно на антидепресантах. Уже за п’ять хвилин каяття дівчина накладає на тарілку вечерю. Пізні приймання їжі — це про неї. Як би не хотілося собі зізнаватись, а звичка погана. Її теж потрібно позбутися. Як і пізнього сну. А ще — скаженої дози кофеїну. Склавши все це в купі, не дивно, що час від часу її накриває тривожність.

Телефон видає звичний звук месенджера. Соля на мить прикриває очі, робить глибокий вдих і знімає блокування з екрана.

Усе ж таки Макар не такий дурень. Вона вже думала, чи доведеться йому писати особисто. Повідомлення від чоловіка висить на головному екрані.

«Привіт. Вдень думав про тебе. Що скажеш із приводу спільної вечері завтра, наприклад?»

Соломія посміхається. Усе ж таки дарма вона накручує себе. Усе з нею гаразд. І поки дівчина роздивляється текст на дисплеї, поруч з’являється ще один.

«Привіт. Я не уточнив, а на скільки днів наперед ти плануєш свій розклад? Коли в тебе відкриється віконечко планування на п’ятницю, ти можеш мене сповістити?»

Бійтеся своїх бажань. Вони цілком по-дурному можуть перетворюватися на реальність. А Давид розумніший усе ж за свого боса. Сам її знайшов.