Читати книгу - "Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації"

Негативне ставлення до мастурбації збереглося до наших днів, і побічним продуктом цього є корнфлейкс Келлога. Американський лікар Джон Харві Келлог ненавидів не лише онанізм, а й усі види сексуальної активності. Як результат, він ніколи не виконував свого подружнього обов’язку. На його думку, мастурбація призводила до коливань настрою, закостеніння суглобів, прищів, епілепсії та захоплення гострою їжею. За Келлогом, цьому збоченню можна запобігти за допомогою корисної та поживної їжі. Тому разом зі своїм братом він створив те, що нині відомо нам як Kellogg’s корнфлейкс (кукурудзяні пластівці компанії Kellogg’s). Радітимемо, що успіху досягнув саме цей продукт Келлога, а не його пропозиція накладати юнакам шви срібною ниткою на крайню плоть для запобігання ерекції.

Розділ 6. Надія для повислого шнура

Імпотенція – це хвороба, причина якої – сучасна цивілізація.

Вільгельм Штекель

Чоловічі проблеми з ерекцією заангажували чимало більших і менших мислителів, а пропозиції щодо причин цього стану та способів його лікування так само вигадливі, як і численні. Вищенаведену цитату взято зі статті про проблеми потенції в чоловіків, опублікованої 1927 року. Її автор Вільгельм Штекель був одним зі студентів Фройда. Як і у випадку з його учителем, багато з його теорій не витримали випробування часом.

Сама назва «імпотенція» походить від латинського impotencia й означає «брак сили». Її уперше використав англійський поет Томас Хокклев у вірші «De Regimine Principum» («Про правління державців») 1492 року. У ньому він описує імпотенцію як брак сили втілювати свої амбіції. Лише через 200 років, 1662-го, у творі «The Church History of Britain» («Церковна історія Британії») англійський історик і проповідник Томас Фуллер описав брак сексуальної сили. Пізніше термін «імпотенція» почали вважати надто розпливчастим, і сьогодні цей стан описується складнішою назвою «еректильна дисфункція», який часто скорочують до ЕД. Еректильну дисфункцію визначають як тривалу неспроможність досягти ерекції, необхідної для здійснення задовільної сексуальної діяльності, чи зберегти її.

Відразливі жінки та замалий Ян

Вірогідно, що перше писемне джерело, у якому згадується імпотенція, – індійська Samhita Sushruta («Самхіта Сушрута»), якій близько 3000 років і яка є одним із найстаріших писемних творів медичної тематики, що дійшов до наших днів із давнини. Тут імпотенції відведено відносно багато місця, перелічується низка можливих причин її виникнення, зокрема вроджені стани, добровільна імпотенція, а також різні травми та хвороби. Автори роз’яснюють також можливі психічні причини цього порушення. Можна сказати, що «Самхіта Сушрута» переповнена ідеями, які випередили свій час. Нинішні знання мають зовсім невеликі розбіжності з тими, які знаходимо в цьому творі. У ньому лідирує теорія про те, що коли займатися сексом з особливо відразливими жінками, це може призвести до імпотенції. Такий досвід може спричинити гіркі спогади, що змусять пеніс скорочуватися, тому він відмовлятиметься брати участь у статевих актах у майбутньому. Окрім того, тут подане визначення відразливої жінки як такої, якій «не вдалося достатньою мірою заохотити свого партнера». Це не вперше і не востаннє жінку звинуватили в нездатності чоловіка до ерекції.

У китайській традиційній медицині фігурували зовсім інші пояснення імпотенції. Тут у центрі стояли Інь і Ян. Проблеми з ерекцією пояснювали дисбалансом між цими двома різними силами, які керували потенцією зокрема і життям загалом. Інь – жіноча складова, що відповідала, зокрема, за розслаблений стан пеніса. Ян уважали чоловічим, сильним, а отже, невід’ємним для досягнення ерекції началом. Для оптимального функціонування пеніса необхідний баланс між цими двома силами. Якщо в організмі замало Інь, ерекції можна досягти, однак є ризик поганої якості сперми. Результат браку Ян – імпотенція або передчасний вихід сперми. Варіації на теми цих теорій досі займають центральне місце в китайській медицині. В авторитетних медичних часописах можна знайти статті, де цілком наукові явища пояснюють з позицій такого балансу.

У грецькій міфології знаходимо пояснення імпотенції, яким міг би пишатися сам Зиґмунд Фройд. Давні греки, схоже, не сумнівалися, що травми дитинства можуть створювати проблеми з потенцією в дорослому житті. Історія юного принца Іфікла розповідає, що коли він був дитям, його батько цар Філак якось підійшов до нього зі скривавленим ножем. Іфікл перелякався, подумавши, що батько хоче його каструвати. Він проніс цей спогад через усе своє життя, тож ставши дорослим, не міг досягти ерекції. Утім зрештою його вилікували в досить оригінальний спосіб: відскрібши іржу зі старого ножа, яку потім змішали в чаші з вином і запропонували принцу-імпотентові.

Перескочимо на кілька сотень років уперед, до середньовіччя. І тут знову в усьому звинуватили жінок. Це були часи великих соціальних контрастів. Панували велика бідність і сильна церква, що мала значний вплив на життя людей. Соціальні протиріччя і потреба знайти цапа-відбувайла спричинили так звані відьомські процеси. Усе – від поганих урожаїв до телят із п’ятьма ногами – пояснювалося підступами жінок-чародійок, які були спільницями диявола. Не дивно, що коли в чоловіків «не стояло», вони стверджували, що це справа рук відьми, – пояснення, яке охоче підтримувала церква. У книзі «Malleus Maleficarum», або «Молот Відьом», описано, як чоловік має вчинити з відьмою, яка накликала на нього імпотенцію. Спершу треба спробувати переконати відьму відкликати чари. Якщо ж вона буде впиратися, варто вдатися до насилля.

Жаби, сім’яники та олія

За фантастичними поясненнями причин імпотенції слідували зазвичай не менш фантастичні пропозиції щодо її лікування.

В Індії «Самхіта Сушрута» радила вживати суміш рису, насіння сезаму, солі й соку цукрової тростини. Усе це, знову ж таки, треба було змішувати із жиром свині й добрячою порцією олії. Чоловік, який споживав такий коктейль, міг без проблем обслуговувати сотні жінок.

«Самхіта Сушрута» містила також рецепти для зовнішнього використання. Сім’яники алігатора, ластівки, жаби або миші треба було відварити в олії й змащувати цим варивом ступні ніг безпосередньо перед сексуальною активністю. І це нібито мало діяти бездоганно, щоправда за умови, що ноги чоловіка перед актом не торкалися землі.

У Давньому Римі вірили в силу, відняту у тварин, що славилися своєю сексуальною потугою. Доброю річчю вважалися, зокрема, пеніси кроликів, як і сперма яструбів та орлів. Щоб зберігати чоловічу силу, треба було намагатися не дражнити богів, оскільки останні могли покарати зухвальця імпотенцією. Тому чоловіки носили амулети і талісмани, які захищали від таких кар.

Рецепти ліків від імпотенції були заплутаними і містили дуже багато інгредієнтів. У Китаї жовтому імператорові Хуан-ді виписували суміш, яка складалася зі щонайменше 22 складників і мала обдарувати його здатністю «підкорити 1200 жінок і в такий спосіб досягти божественності». Сумнівно, що «Віагра» може похвалитися тим самим.

Причини одна поперед одної

Після багаторічних дискусій і сварок сьогодні всі переважно згодні з визначенням імпотенції, або еректильної дисфункції. Випадки імпотенції здебільшого поділяють на дві основні категорії – органічну і психогенну імпотенцію. Ці, у свою чергу, теж поділяються на різні групи, які, знову ж таки, можна розподілити на підгрупи. І меж точності визначення імпотенції майже не існує. Однак організм рідко піддається нашій потребі розкладати все по поличках. Для великої частини чоловіків, які потерпають від імпотенції, характерними будуть кілька ознак одночасно. Велику групу, що випадає з найзвичнішого визначення, становлять ті, хто є імпотентами через побічну дію ліків, які вони вживають, прагнучи позбутися