Читати книгу - "Принцеса драконів, Ana Mils"

Анна різко спустилася вниз. Від її приземлення затремтіла земля. Її зовнішній вигляд дуже змінився. Тепер Анна не шатенка, а блондинка – її волосся було білим, як сніг, а замість джинсів та футболки з джинсовко – блакитно-біла сукня, а очі стали блакитними. Анна злим поглядом дивилася на Боса, а він на неї з нерозумінням. Дівчина махнула рукої і хлопців, які стояли біля нього прокололи великі льодяні брили, які вилізли із землі. Люди навкруги почали кричати й розбігатися в різні сторони. Одна Беатріс залишилася серед того народу людей. Емма стояла в десятьох кроках від неї. Вони разом спостерігали, що відбувалося далі. 
-    Лід? – обурливо запитав чоловік – твоє серце повинно горіти вогнем.
-    Воно горіло, поки ти його не розбив. – крикнула Анна. А потім з легкою посмішкою сказала:
-    Вогонь загас – настав вічний холод.
Анна вдарила ногою по землі й все довкола почало замерзати: земля, рослини, споруди. 
-    Невже ти думаєш, що лід слабший за вогонь. У володінні будь-якої сили – головна не сама сила, а її власник. 
-    А знаєш, ти права. Тоді заморозь все. Хай люди дізнаються про твій біль. – після цих слів Бос упав на коніла.
-    Навіщо це тобі?
-    Це все планувалося ще задовго до твого народження. Я знав про пророцтво. Тоді на Ірсу – я і мої люди напали на драконів! – крикнув він – і цей твій Дракон був залишений жити не тому, що відьма його пощадила, бой ого мати попросила. І не даремно був відправлений сюди. Я все це організував! Це моя помста людству…за мою сестру. 
-    Розкажи мені свою історію. – промовила Анна, а потім начаклувала собі трон і сіла на нього.
-    Коли нам з сетрою було по шість років, нас забрали до лагерю. Тоді заберали всіх дітей, яким було шість. Наших батьків убили, коли вони хотіли нас забрати, влаштувавши бунт. Їх убили в нас на очах. – в чоловіка пішли сльози – ціль цього лагеря полягала в тому, щоб виховати в нас воїнів – жорстоких і безпощадних. Це стосувалося хлопців, а дівчат продавали заможним чиновникам і вони робили з ними, що душа забажає. Я не хотів такої долі для Мелісси.
-    Мелісса…гарне ім’я. – перебила його Анна.
-    Мама вибирала. Тож я вирішив переодягти її в хлопця. У неї було красиве довге волосся, але його прийшлося обрізати. Наш план спрацював. Все було добре, поки нам не збулося 16 років. Мелісса завжди переодягалася останньою після всіх хлопців. Але одного дня, коли вона переодягалася і неочікувано зайшов хлопець. І він побачив її… Анна злякавшись, одразу прибігла до мене, а хлопець доповів головному про ситуацію. Нас обох викликав командир. Нас сильно побили, а потім прийшов якийсь багач і його продали Меліссу. Він знущався над нею, а я лише чув її крики…А саме найгірше, що я нічого не зміг зробити… Тепер ти розумієш мене і тепер ти зла на весь світ, чи не так, принцесо?
-    Ти погубив мій народ, батьків, вбив кохану людину – авжеш я тебе розумію. – обурено сказала вона. 
Бос посміхнувся.
-    На милість не надійся. 
Чоловік відчув, як його тіло почало вкриватися морозом.
-    А я і не буду просити милосердя. Я хочу до сестри, тому прошу тебе бвити мене.  Але перед цим я тобі дам більшу мотивацію. Ти зможеш воскресити його. 
Анна схопила його за шию і грізно крикнула: 
   - Як? Говори швидко! 
Тим часом Беатріс побігла кудись. Шия Боса вкривалася льодом.