Читати книгу - "Із літ моєї молодості, Франко І. Я."

співаків перемиського єпископа. Речення про те, що його в досить незвичайнім і неясно описанім стані («раздрана и икы - варіант іншого рукоп[ису]: акы - связана») привели до князя Данила, зв’язане із попереднім оповіданням про напад Данилового дворецького Андрія на Перемишль зовсім механічно. Його можна розуміти так, що вхоплення та поневолення Митуси відбулося в тім самім часі й тими самими людьми, але, може, й зовсім не в Перемишлі. Слова про стан Митуси, в якім його приведено до Данила, в обох текстах літопису неясні, а толкування Максимовича, що замість «связана» треба читати «связня», не усуває трудності, яку насуває слово «раздрана». На мою думку, те слово в зв’язку з попереднім оповіданням треба розуміти не «роздертого», а тільки «обдертого», а слово «икы» треба поправити не на «акы», але радше на «лыкы», що разом буде значити «обдертого і ликом зв’язаного». Як відомо, в давніших часах личаними шнурами в’язали воєнних бранців, і в давніших джерелах, особливо польських, дуже часто стрічаємо зворот, що татари беруть людей «у лика».

Признання за Митусою становища світського співака, дружинника або боярина, що міг противитися князівській власті, позволяло би нам сконстатувати в тодішній Галицькій Русі категорію таких співаків, що займали визначні становища в тодішній суспільності. Що такі співаки мусили бути і що їх було немало, про се свідчить текст Галицько-Волинського літопису, в якім дуже часто стрічаємо місця незвичайно поетичні та лаконічні, немов останки давніх пісень. Маємо також виразні свідоцтва про те, що після важніших побід князям складано похвальні пісні. Про таку пісню виразно сказано під р. 1251 по битві з ятвягами, де сказано, що коли Данило вернув зі своїм братом із походу, визволивши багато невільників, «піснь славну пояху има» (op. cit, стор. 813).

Очевидно, мусила се бути пісня історичного змісту, а опис битви, до якої вона відносилася, справді високопоетичний. Досить буде навести оці рядки:

 

Щитѣ же ихъ яко заря бѣ,

Шоломом же ихъ яко солнцю восходящу

Копиєм же ихъ дръжащим

В руках яко трости мнози.

 

Сей екскурс писано д[ня] 1 червня 1913».

Костомаров Микола Іванович (1817-1885) - буржуазний історик, письменник, публіцист.

Максимович Михайло Олександрович (1804-1873) - український природознавець, історик та фольклорист ліберально-буржуазного напряму.

Схід сонця. Вперше надруковано в журн. «Друг», 1876, № 2, с. 18-19, під заголовком «Всхід сонця. На пам’ять первого з’їзду общества імені Качковського в Галичині».

Задунайська пісня. Вперше надруковано в журн. «Друг», 1876, № 3, с. 33-34, за підписом Джеджалик.

Поступовець. Вперше надруковано в журн. «Друг», 1876, № 21, с. 321, за підписом Мирон***.

Лицар (За Гейне). Вперше надруковано у кн.: «Балади і розкази», с. 3-4, під заголовком «Пролог із Гейного».

Данина. Літописне оповідання про хозарську данину міститься в початковій, недатованій часті нашого найстаршого літопису перед р. 852, по смерті трьох київських братів - Кия, Щека та Хорива. Читаємо там по фотолітографічному виданню тексту (Повѣсти временных лѣт по Ипатскому списку. СПб., 1871, стор. 12), ось що:

 

По сихъ же лѣтехъ по смерти братья сея

Быша [Поляни] обидими

Деревляны и инѣми околними.

И наидоша я Козаре

Сѣдящая в лѣсѣх на горах.

И ркоша Козарѣ: «Платите нам дань».

Здумавше же Поляне,

И вдаша от дыма мечь,

И несоша Козары князю своєму

И къ старѣишинам своим,

И рѣша имъ: «Се налѣзохомь дань нову».

Они же рѣша им: «Откуду?»

Они же рѣша им: «В лѣсѣ на горах

Над рѣкою Днѣпровьскою».

Они же ркоша: «Что суть вдалѣ?»

Они же показаша мечь.

И рѣша старцѣ козарьстія:

«Не добра дань, княже!

Мы доискахом ся оружьємь

Одиноя страны, рѣкше саблями,

И сихъ оружье обоюдуостро, рекше мечи.

Сіи имуть имати на насъ дань

И на инѣхь странах».

Се же събысть ся все.

 

Хозари - напівкочові племена, які в I тис. н. е. жили в степах Південно-Східної Європи.

Хорс - один з головних богів в міфології східних слов’ян. Бог сонця (місяця).

Арф’ярка. Вперше надруковано у кн.: «Балади і розкази», с. 6-8. Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 210) з датою «31/5 [1876]».

Аскольд і Дір під Царгородом. Вперше надруковано у кн.: «Балади і розкази», с. 8-10. У збірці «Із літ моєї молодості» І. Франко подав таку примітку до цього вірша:

«Літописне оповідання про напад Аскольда й Діра на Царгород міститься в найстаршім літопису під р. 862 і виглядає по фотолітографічному тексту (цитов. вид., ст. 15) ось як:

 

Иде Аскольдъ и Диръ на Грѣкы,

И приде в 14 лѣто Михаила царя.

Царю же отшедъшю на Агаряны

И дошедшю єму Черное рѣки,

Вѣсть єпарх посла єму,

Яко Русь идеть на Царьград.

И вороти ся царь.

Сии же внутрь Суда вшедъше

Много убийство християном створиша,

И въ двою сту кораблии

Царьград оступиша.

Царь же одва в городъ вныде

И с патриарьхом Фотиємъ

Къ сущии церкви святии Богородици в Влахернѣхъ

Всю нощь молитву створиша -

Тако же божественну ризу святыя Богородица

С пѣсьньми изнесъше в рѣку омочиша.

Тишинѣ сущи и морю укротившю ся

Абѣє буря с вѣтром въста,

И волнамъ великымъ въставшем засобъ,

И безбожных Руси корабля смяте

И къ берегу извѣрже и избия,

Яко мало ихъ отъ таковыя бѣды избывши ся

И къ своя си възвратиша ся».

 

Аскольд і Дір - давньокиївські князі.

Змій-човни - нормандські кораблі, носова частина чких мала подобу дракона.

Шотландська пісня (Із Пушкіна). Вперше надруковано у кн.: «Балади і розкази», с. 10.

Рибак серед моря. Вперше надруковано у кн.: «Балади і розкази», с. 11-12. Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 210, датований «2.676».

Князь Олег. Вперше надруковано у кн.: