Читати книгу - "Приборкання норовливої, Вільям Шекспір"

Лигнув мускат і печиво на денці 48

Причетникові кинув у лице -

За те, мовляв, що в нього борода

Ріденька, а голодний погляд ніби

Просив те печиво йому зоставить.

Тоді обняв за шию молоду

І в губи цмокнув смачно так та гучно,

Що аж луна по церкві розляглася.

Мені зробилось соромно, я втік

І знаю, що за мною всі вже йдуть.

Такого навіженого весілля

Я ще не бачив. Чуєте, як грають?

Грає музика.

Входять Петруччо, Катеріна, Б’янка, Баптіста, Гортензіо, Грумйо та слуги.

Петруччо

Панове й друзі, дякую за труд.

Я знаю, ви за стіл хотіли сісти

Зі мною нині і приготували

Бенкет бучний. Але мені потрібно

Негайно їхати, тож прощавайте.

Баптіста

Невже ви зараз хочете від’їхать?

Петруччо

До вечора. Я мушу, не дивуйтесь.

Якби ви знали, у якій це справі,

То навіть квапили б, а не спиняли.

Я дякую вам, товариство, всім,

Що помогли мені добуть дружину

Таку ласкаву, милу й доброчесну.

Ви з батьком бенкетуйте, їжте, пийте,

Я ж мушу їхать, і прощайте всі.

Траньйо

Ми просимо: зостаньтесь на бенкет.

Петруччо

Ні, я не можу.

Гремйо

Я прошу вас.

Петруччо

Ні, неможливо.

Катеріна

Я прошу вас.

Петруччо

Я радий.

Катеріна

Радий з нами залишитись?

Петруччо

Ні, радий, що мене ви попросили,

Та не зостанусь, як ви не просіть.

Катеріна

Як любите, зостаньтесь.

Петруччо

Грумйо, коней!

Грумйо

Коні готові, пане: вже овес поїв їх. 49

Катеріна

Ну що ж,

Роби як хоч - я нині не поїду

І взавтра теж: я нагулятись хочу,

А вас ніхто не держить: онде двері,

І полотном дорога, пане мій.

Я ж не поїду, поки не натішусь.

Вже бачу: буде з вас пихатий деспот,

Бо зразу он як беретеся круто.

Петруччо

Вгамуйся, Кет, не гнівайся, прошу.

Катеріна

Я хочу гніватись, і що ти зробиш?

Спокійно, тату: не поїде він.

Гремйо

Здається, починається, їй-богу!

Катеріна

Панове, прошу за весільний стіл.

Я бачу, що дурепу з жінки зроблять,

Як їй не стане духу опиратись.

Петруччо

Нехай гуляють, Кет, як ти сказала,

А ви послухайтеся молодої,

Ідіть святкуйте, і гуляйте, й пийте,

Вшановуйте як слід її дівоцтво,

Шалійте й веселіться - чи повісьтесь,

Та славна Кет моя зі мною їде.

(Пригортає її до себе, немов захищаючи, і з викликом звертається до присутніх)

Не витріщайтеся на мене згорда,

Не суптеся, не тупайте ногами: 50

Що вже моє - тому господар я.

Вона - моє добро, мій скарб, мій дім,

Начиння хатнє, поле і комора,

Мій кінь, мій віл, віслюк мій - що завгодно,

І ось вона: займи-но, хто посміє!

По праву свойому вчиню я з кожним,

Хто зважиться дорогу заступити

Мені у Падуї. Мій вірний Грумйо,

Виймай меча! Опали нас злодії!

Ти чоловік! Рятуй же господиню!

Ти не страхайся, Кет, моя кохана,

Ніхто тебе зайняти не посміє,

Тебе я й від мільйона захищу.

Петруччо, Катеріна й Грумйо виходять.

Баптіста

Ну, хай ідуть. Оце смирненька пара!

Гремйо

Щоб не пішли, я луснув би зо сміху.

Траньйо

Таких шалених пар ще не бувало.

Люченцо

А ви що скажете, ласкава панно?

Б’янка

Шалений на шаленій оженився.

Гремйо

Еге ж, Петруччо, обкатеріни́вся.

Баптіста

Сусіди й друзі, хай за цим столом

Бракує молодої з молодим,

Та на столі нічого не бракує.

Люченцо, сядьте замість молодого,

Ти, Б’янко, заступи свою сестру.

Траньйо

Це щоб вона до ролі навикала?

Баптіста

Атож, Люченцо. Ну, ходім, панове.

Виходять.

Входить Грумйо.

Грумйо

Тьху, тьху на всіх потомлених шкап, на всіх шалених панів і на всі погані шляхи! Чи ще когось отак періщено? Чи ще когось отак обляпувано багнюкою? Чи ще когось отак виморювано? Мене послали вперед розпалити вогонь, а самі приїдуть услід і будуть грітися. Добре, що маленьке горнятко - таке, як я,- швидко закипає, а то б у мене губи до зубів примерзли, язик до піднебіння, а серце до кишок, поки я дістався б до коминка, щоб відтанути. Та я, поки роздмухуватиму вогонь, уже й відігріюся. А то в таку погоду й більший за мене міг би промерзнути й застудитись. Агей! Кертісе!

Входить Кертіс.

Кертіс

Хто це гукає таким мерзлим голосом?

Грумйо

Крижина. Як не віриш, то спробуй по мені сковзатись - по голові та по шиї розженешся, то проїдеш по спині аж до п’ят. Розпали вогонь, Кертісе.

Кертіс

А пан із панею теж їдуть?

Грумйо

Ідуть, Кертісе, їдуть, тож розпалюй швидше вогонь, не лий слова, як воду.

Кертіс

А правда, що молода пані така клята та гарячкувата, як розказували?

Грумйо

Була, друже Кертісе, була - до оцих холодів. Адже ти знаєш, що зима і шлюб приборкують і людину, й