Читати книгу - "За двома зайцями, Михайло Петрович Старицький"

Сідають; Секлита на стільчику.

Всі. Ви, імениннице, наше красне сонце, а ми ваші ясні зорі.

Голохвостий. Де ж мені, ясному місяцю, притулитись?

М а р т а. Е, такому місяцю не на небі місце.

Голохвостий. Чому? Преподобниці не приймуть?

Устя. Преподобниці, може, й приймуть, а що святі, то виженуть!

Голохвостий. Та сідайте-бо хоч ви, Галю, коло мене!

Секлита. Сідай, сідай! Тепер уже можна! Бачите, яка парочка? Поздоровляйте: це жених і молода; Голохвостий посватав.

Галя. Мамо! Не робіть цього… слухайте, що я вам скажу…

Секлита. Після! Мовчи тепер та дині.

Голохвостий (набік), Що це вона, здуріла? Привселюдно меня об'являєть женихом! От тобі й раз, досидівся! Тепер почнуть язики чесати!

Міщанки (до Голохвостого). Бачите, а ви мовчите…

Голохвостий (замішавшись). Та то ще тольки так, між нами… розговор був… Когда ще судить бог сватов прислати…

Секлита. Що там сватів! От повеличайте їх, кумочки мої, та й заручини зап'ємо! Правда, гарна парочка?

Голохвостий (набік). Оце взяла в лещата!

Усі. Гарна, гарна, як вугірочки! Поздоров боже!

Всі (співають).

Де ж був селезень, де ж була вуточка?

Селезень на ставку, а вуточка на млинку!

А тепер вони в, однім болоті,

П'ють воду, їдять ряску по своїй охоті.

Де ж був Свиридко, де ж була Галочка?

Що Свиридко у батька, а Галочка у неньки!

А тепер вони у одній світлиці,

Їдять з медом пухкі книші й паляниці,

П'ють вино й варенуху, обоє раденькі!

Секлита. Куми мої, любі мої! Заспівайте мені, прославте мене, свою куму, Секлиту Лимариху!

Всі (співають).

І лід тріщить, і комар пищить,

А то кум до куми порося тащить.

І кумочко, і голубочко!

Звари мені порося, щоб і юшка була.

І юшечка, і петрушечка!

Кума моя, люба моя, моя душечка!

Секлита. Ой не співайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу! (Втира сльози). Так ви розжалобили, так розтривожили! Ой бідна я, сирота; цурається мене рідня моя: ніхто з Сірків і в хату не плюнув через отого чорногуза Проню!

Голохвостий (схоплюється, мов опечений). Хіба вам Сірки рідня?

Секлита. Сестра рідна… А та носата — небога!

Голохвостий (набік). От влопався!

С е к л и т а. Якже, багатирі, запаніли! На бідний рід їм начхать тепер! А все через оту дурноголову!

Голохвостий (набік). Ну, пропав тепер, навіки пропав!

С е к л и т а (плаче). А мене не має не тільки за тітку, а навіть за наймичку, та ще кричить, що од мене гнилицями тхньоть, горілкою смердить! Така у мене небога! (Хлипа).

Голохвостий. Що його в світі божому робить? Просто вже й ума не приложу.

М а р т а. Та я б їй, отій вашій Проні!..

Секлита. А ти ж думаєш як? Секлита Лимариха їй подарувала? Ого! Не на таку напала! (Береться в боки). Та я отой носатий пенціон так одманіжила, так вишустрила на всі боки, що аж баньки повитріщали! Плюнула межи очі та й зацурала: ні я, ні Галя й ногою до смерті не будемо!

Голохвостий (набік). Слава богу, вони, значить, в сварці! Мов світ мені піднявся, аж од серця одлягло!

М а р т а. Авжеж, чиста сова!

Устя. Чапля!

Голохвостий (підходить). Жаба кислоока!

С е к л и т а. А ти її знаєш?

Голохвостий. Та видів раз отого штурпака!

Секлита. Вже іменно! Нехай її курка брикне!

Устя. Хай її лунь вхопить.

М а р т а. Хай її п'ятниця свята покара!

Голохвостий. Холера на її голову!

Секлита. Анахтема, анахтема, анахтема!

Всі (хором). Анахтема, анахтема, анахтема!

Секлита. Пху на неї, та й годі!

Всі. Пху, пху, пху! На неї, сатану!

М а р т а. Годі, цур їй, пек!

Устя. Будемо веселі як перше!

Секлита. Ну, лихом об землю! Гуляймо цілу ніч!

Меронія. А мені на Печерськ!

Секлита. К бісу! Гуляймо, поки ноги держуть, а то й поснемо отут! Завтра неділя. Нікого не пущу!

Чути оддалеку катеринку.

Голохвостий. От якраз до ладу: явилась на виручку! Треба тут їх так замакітрити, щоб на завтра й ноги одкидали! Закликати катеринщика ще! (Вибіга).

М а р т а. Е, тітко, в роду не без потвори! Є і в мене родичка… та… не хочеться тільки розказувати.

Всі. Та кажи, кажи! Чого жалувати таких псяюх!

М а р т а. Так стіни слухають!

Д є х т о. Та ми кочергами повигоним стіни ті з хати!

Устя. Знаю я, про кого мова мовиться…

М а р т а. На злодієві шапка горить! Знає, про чиє кодло іде річ!

Устя (схоплюється). Про наше кодло! Ну що ж, кажи!

М а р т а. Не чіпляйся, Усте, бо скажу, так і крикну на всю хату!

Устя. Кричи, кричи, шелихвістко!

М а р т а. Не злякалась, псяюхо, не злякалась! Твій рід стоїть отут мені у печінках! Як уступила твоя сестра, Степанида, до брата в хату, то неначе братові й мені на шию наступила. Ви всі такі!

Катеринка входить.

Устя (сікаючись). То й ми всі такі? То й я така?!

М а р т а. То й ти така й твоя мати була така!

У с т я (з кулаком). Яка ж була моя мати?

С е к л и т а. Та годі вам!

Другі міщанки. Уже завелись!

Катеринка заграла польку, і всі зразу втихомирились.

Ті ж і катеринщик.

В с і. Хто це музику найняв?

Голохвостий. Ето я; це я найняв, щоб Секлиті Пилиповні веселіщі були іменини! Как маєте лаятись, давайте лучче гулять!

Всі (схоплюються). Давайте, давайте краще танцювати! От весело!

Секлита. Авжеж, танцювати! Розступіться, куми мої милі: Секлита Лимариха ґуля!

Всі розступаються, Секлита посередині.

С е к л и т а (розставивши руки). Куми мої, голубки мої, Секлита Лимариха ґуля! (Почина танцювати).

Голохвостий (скида жилетку). Ех, мамзель, бонджур! Валяй метелиці! (Почина садити проти Секлити гопака).

Усі.

Ой на дворі метелиця,

Чому старий не жениться?

М є р о н і я. Ой гріх, ой скушеніє! (Становиться і сама в коло).

Завіса спада

Світлиця у Сірків, та ж, що і в 2-й дії.

Xимка сама.

X и м к а (прибира хату). Другим людям неділя, а тобі нема ні неділі, ні свята у цих хазяїв! Весілля, бач, справляють!