Читати книгу - "Можливо все!"

Якщо ви прагнете йти новим шляхом, то маєте зробити це самі. Не чекайте поштовху від мене, вашої дружини чи чоловіка, батьків або начальника! Ви застрягли на «сімці» самі – вам самим і розвивати нову швидкість.

Якщо ваш шлях здається вам неправильним – змініть його! Виберіть правильний напрямок, визначте наступні кроки. І почніть діяти!

Скажіть собі: «Усе, досить! Я більше не буду миритися з таким станом справ! Я хочу більшого!»

І для початку придумайте невеличку дію, яка прямо сьогодні стане першою на вашому шляху. Не чекайте! Не зволікайте! Не плекайте своєї «сімки»! І навіть якщо ви з першої спроби не досягнете «9» чи «10», то все одно станете на правильний шлях.

Дорогою до «десятки» вас чекає один приємний сюрприз. Ви зрозумієте, що «десятки» не існує!

Точніше, що позначка «10» – не стаціонарна! Свою першу «десятку» ви описали, коли були на позиції «7», – тепер ви знаєте більше. Життя на «десять із десяти» – це мінлива мета, яка не дає згаснути бажанню рухатися вперед.

Хоч яким прекрасним виявиться життя в майбутній «десятці» – зміни на краще знову вабитимуть вас у дорогу.

Таке вдосконалення і є життям по максимуму!

Не припиняйте діяти ні на хвилину. Дія може бути фізичною, духовною і навіть уявною – але вона має бути!

Саме постійна дія приносить баланс і відчуття безпеки, бо вас уже нічим не можна «вибити з колії», адже ваше життя не обмежується однією колією.

Рухайтеся, дійте, змінюйтеся!

Я розумію, думка про те, що доведеться самим створювати зміни і, можливо, ніколи не знайти стабільності, може лякати.

Але чому?

Саме тому, що людині (особливо жінкам) від природи властивий пошук стабільності, прагнення налагодити свій світ раз і назавжди… Але при цьому другою – хоч і такою, що суперечить першій, – людською рисою є прагнення еволюції, стремління до позитивних змін. То як же врівноважити ці два бажання? З чого ж почати змінюватися, учитися контролювати своє життя, робити правильний вибір, робити неможливе, змушувати удачу працювати на нас і робити безліч інших чудових речей, про які багато говорять, але яких нечасто досягають?

Якщо ви ще не передумали читати далі – відкриваймо наступний розділ…

ЩОЙНО ВИ ЗАМІНИТЕ НЕГАТИВНІ ДУМКИ ПОЗИТИВНИМИ, ВИ ПОЧНЕТЕ ОТРИМУВАТИ ПОЗИТИВНІ РЕЗУЛЬТАТИ.

Хочу поставити вам два запитання…

Ви колись скаржилися на брак самодисципліни? На брак процвітання та успіху?

Чи буває так, що ви наказуєте собі «спуститися з небес на землю», бо вважаєте, що вашим мріям не судилося здійснитися? Вас відвідують такі думки?

Я думаю, що більшість із нас відповість: «Атож, час від часу мені таке спадає на думку!»

Дозвольте мені поставити вам і друге запитання. Що стримує вас від того, щоб зробити своє життя таким, яким ви хочете його бачити?

Коли я питаю про це у своєї аудиторії на семінарах та майстер-класах, молоді люди зазвичай відповідають приблизно так:

«Що мене зупиняє? Брак грошей! Брак часу! Брак освіти! Начальник не дозволяє! Мама не дозволяє! Друг сміється!»

Буває, що люди, відповідаючи на запитання, що ж заважає їм втілити в життя свої заповітні мрії, кажуть: «Не судилося!» або «Мені просто не щастить!»

У всіх цих відповідей є одна спільна риса: причини, що їх називають ці люди, перебувають поза сферою їхнього прямого контролю. Це принципово важливий момент!

Якщо ви хочете зрозуміти, яким саме чином можна навчитися впливати на події в зовнішньому світі, то перше, чого треба навчитися, це розуміти, як влаштований наш внутрішній світ; розібратися, як наші думки впливають на цей наш внутрішній світ, а через нього вже – на зовнішній.

Можливо, ви думаєте: «Ти це… Джоне, припини! Ми вже сто разів чули всі ці мотиваційні теревені про те, що треба «позитивно» дивитися на речі!»

Зрозумійте! Я іду зовсім іншим шляхом. Моя юність та молодість минули у вісімдесяті та дев’яності – саме тоді на кожному кроці велися розмови про позитивне мислення. Я знаю, що насправді ці розмови велися й раніше, але от що потішно: у вісімдесяті та дев’яності можна було греблі гатити доморощеними психологами та бізнес-тренерами, кожен з яких закликав нас «мислити позитивно». Ця тенденція жива й досі. І нині з-за