Читати книгу - "Гарун і море оповідок"

Коли Гарун розповів, що з ним трапилося, Якщоб з Алежем одразу посерйознішали.

 — Не можу повірити, — нарешті промовив Алеж.

 — Про таке вперше чую, нічого схожого не чував, ніколи в житті не бачив.

 — Я радий таке почути, — промовив Гарун. — Мені вже подумалося, що ви просто не мали кращого способу мене розвеселити.

 — Це забруднення, — похмуро сказав Джин Води. — Хіба не ясно? Щось чи хтось забруднює Океан. Бруд потрапляє в оповіді, й усе там іде не так. Одуде, мене тут довго не було. Якщо ми маємо таке забруднення на Крайній Півночі, то стан справ у Ґуп-Сіті — критичний. Швидше, швидше! Повний уперед! Це може бути війна.

 — Війна з ким? — запитав Гарун.

Алеж і Якщоб затремтіли, наче від страху.

 — З країною Чуп, що з Темного Боку Кагані, — відповів Алеж-Одуд, не роззявляючи дзьоба. — Як на мене, це справа рук вождя чупвалів Культмайстра Безабана.

 — Хто він такий? — стривожився Гарун і вже пошкодував, що не залишився на павичевому ліжку, а вплутався в цю історію з Джином Води й Рознімним Інструментом, з цим механічним Одудом, що говорить, не роззявляючи дзьоба, а також з цими оповідними океанами в небі.

 — Його звати, — прошепотів Джин Води, і на якусь мить, коли він промовляв останні слова, небо спохмурніло, — Хаттам-Шуд.

Десь далеко на горизонті вдарила двома стрілами блискавка. Кров у Гарунових жилах захолола.

Гарун не забув, що казав йому тато про Хаттам-Шуда. «Надто вже багато небилиць справджуються», — подумав він. Алеж-Одуд, не роззявляючи дзьоба, одразу ж і відповів на це:

 — Наш Кагані був би дуже дивним Оповідним Місяцем, якби на ньому не збувалися оповіді.

Гарунові довелося погодитися зі слушністю такого зауваження.

Вони чимдуж помчали одразу на південь, до Ґуп-Сіті. Одуд вирішив залишатися на воді й, бризкаючи водою навсібіч розсікав Оповідні Потоки, наче швидкісний катер.

 — А хіба ти не змішуєш оповіді? – запитав Гарун. — Стільки круговерті! Все ж бо змішується.

 — Жодних проблем! — вигукнув Алеж-Одуд. — Кожній вартій уваги оповіді не зашкодить така хитавиця! Ва-рум.

Відмовившись від явно непродуктивного напряму розмови, Гарун перейшов до важливіших для нього речей:

 — Чи не могли б ви розповісти трохи більше про цього Хаттам-Шуда? — попросив він і дуже здивувався, коли Якщоб відповів майже так само, як відповідав Рашид Халіфа.

 — Це — Найбільший Ворог усіх Оповідей, навіть самої Мови. Це — Принц Мовчанки й Ворог Мовлення. Принаймні, — і тут пишномовність Джина Води перейшла у звичайні слова, — так про нього кажуть. Коли заходить мова про країну Чуп і її народ чупвалів, то це передовсім лишень чутки й плітки, бо відтоді як хтось із нас переходив Смугу Сутінок і ступав на територію Вічної Ночі, встигло народитися не одне покоління.

 — Перепрошую, — втрутився Гарун, — мені потрібна допомога з географії.

 — Еге, — хмикнув Алеж-Одуд. — Боюся, ти був не найкращим учнем.

 — Це — цілком нелогічно, — заперечив Гарун, — Ти ж бо сам вихвалявся, як Швидкість ховає ваш Місяць від людей на Землі. Тому дуже нерозумно очікувати від нас глибоких знань з тутешньої топографії та про найважливіші статті експортних поставок і такого іншого.

Однак Алежеве око й далі собі виблискувало.

«Справді, з машинами спілкуватися надзвичайно складно, — подумав Гарун. — З їхнього незворушного вигляду ніколи не втямиш, говорять вони всерйоз чи жартома».

 — Дякуючи генію Яйцеголових з Будинку ПНСП, — почав Алеж, змилостившись над Гаруном, — обертання Кагані — під контролем. Тому країна Ґуп купається в Безкінечному Сонячному Промінні, а от над країною Чуп — завжди північ. Дві країни розділяє Смуга Сутінків, на якій ґупізиряни під командуванням свого Верховного Контролера вже давним-давно спорудили нездоланний (і також невидимий) Мур. Його назвали Муром Торохтія на честь нашого короля, який, зрозуміло, ніякого стосунку до будівництва не мав.

 — Постривай-но, — Гарун наморщив чоло. — Якщо Кагані обертається навколо Землі, навіть якщо він обертається дуже швидко, то час від часу Земля мусить опинитися між Місяцем Кагані й Сонцем. Тоді неможливо, щоб на одній частині був завжди день. Знову якась нісенітниця.

 — Авжеж, нісенітниця, — відповів Алеж-Одуд.

 — Якщо маєш якісь заперечення, то звертайся, будь ласка, до Моржа. А тепер даруй, мушу слідкувати за дорогою. Починається інтенсивний рух.

Гарунові хотілося багато про що запитати: чому чупвали живуть у Постійні Темряві? Чи в них не надто холодно через те, що не світить сонце? І що то за Безабан чи ж то пак Культмайстер? Однак вони наближалися, мабуть, до Ґуп-Сіті, бо у воді навколо них і в небі над ними дедалі частіше з'являлися механічні птахи настільки ж фантастичні, як Алеж-Одуд: птахи з головами змій і хвостами павичів, летючі риби, собаки-птахи. На спинах птахів сиділи Джини Води з бакенбардами розмаїтих кольорів, усі мали на голові тюрбани, вишиті жилетки та схожі на