Читати книгу - "Байки діточкам про Коська-домовичка. Школа безпеки для малюків"

— Вітаю тебе, місяцероже! Пробач за те, що я тебе образив. Мені невимовно соромно!

Місяцеріг звів очі. Пильно подивився. А тоді злегка тицьнув Косю в живіт своїм бузковим носом. Домовичок простягнув долоньку, погладив чарівного звіра… Знов уклонився і повернувся на стежину.

Невдовзі з хащів виринула маленька кривенька хатинка. Ба навіть не хатинка, а пень із дверцятами, віконцем і солом’яною стріхою.

— А от і моя оселя! — здалеку вказав Лісовик.

Коли вони наблизилися до хатини, то на ганку побачили дівчинку. Її волосся було ніжно-зеленим, немов зілля. А на ньому буяли рожеві й бузкові квіти. Дівчинка плела віночок, і Кося замилувався її роботою.

— А от і моя люба онука! — тепло промовив Лісовик, обіймаючи дівчинку. — Мавка!.. А це — Кося, домовичок. Будьте знайомі!

— Привіт, — тихенько пролопотів Кося і пустив очі долу. — Я живу в селі. У великому будинку. У печі. А ти?

— Привіт! — посміхнулася Мавка. — А я — тут, у лісі. Укупі з дідусем. І з різними звірятками. Ходімо гратися?

— Ходіть, ходіть, — замахав руками Лісовик. — Тільки не віддаляйтеся від хатини. Щоби я вас бачив.

Мавка схопила домовичка за руку і потягнула на моріжок поза хатою. Аж раптом вона стала як стій і приклала пальчика до вуст.

— Тихіше… Не галасуй. Я дещо побачила! Он воно, поглянь туди… — І дівчинка вказала на пишний кущ, що визирав із-поміж дерев.

Кося придивився і на тлі довгастого мереживного листя побачив… незвичну вогняну квітку! Вона випромінювала світло й тепло — тож домовичок одразу відчув себе неймовірно щасливим! Йому стало так затишно, ніби він сидів удома, з татком і матусею. І наминав млинці… А батьки пестили його буйну чуприну і на два голоси співали пісню…

— Це… квітка папороті? — вражено спитав Кося.

— Еге ж, — прошепотіла Мавка. — Я бачу її лише вдруге. Не треба її зривати! Ліпше просто дивитися і мріяти…

Коли вони повернулися до хатини, Лісовик почастував їх смачним чаєм із ожини. А ще пирогом бузиновим нагодував. Косі все дуже сподобалося, одначе він уже скучив за татом і мамою.

— Либонь, час мені додому, — зітхнув він. — Дякую вам за все!

— Сподіваюся, ти ще завітаєш? — щиро запитала Мавка.

— Аякже, звісно, завітає, — відповів за домовичка Лісовик. — Я дам тобі свисток і компас. Із ними не заблукаєш! Свисни — і я почую, де ти. Потягни за стрілочку на компасі — і вийдеш до мого обійстя.

— Ого! — зачудувався Кося. — Дякую! Я неодмінно повернуся!

— А зараз лізь до моєї пічки… — Лісовик м’яко підштовхнув гостя до печі. — Опинишся вдома за мить!

Кося заліз усередину пічки, зробив кілька кроків навкарачки — і вивалився простісінько до своєї літньої кухні!

Звісно, на цьому Косині пригоди не закінчилися. А що то були за пригоди — пофантазуй сам!

Іще кілька правил

1. Не займай лісових тварин! Навіть якщо це всього-на-всього зайченя чи їжачок. Адже дикі звірі — то не домашні улюбленці. Вони можуть подряпати або вкусити.

2. До речі, звичайних котиків та песиків на вулиці також не варто чіпати. Тим паче тоді, коли вони їдять чи сплять.