Читати книгу - "Гаррі Поттер і келих вогню"

- Боронь Боже, - звів очі до неба Персі. - Страшно подумати, що станеться з шухлядою для вхідних листів, якщо мене п'ять днів не буде на роботі.

- А що, Персику? Знову хтось підкине туди драконячих какульок? - вишкірився Фред.

- То був зразок добрива з Норвегії! - густо почервонів Персі. - То було не для образи!

- Для образи, - прошепотів Фред Гаррі, коли вони підводилися з-за столу. - То ж ми йому прислали.

- РОЗДІЛ ШОСТИЙ -

Летиключ

Гаррі здалося, що він навіть очей склепити не встиг, а його вже почала будити місіс Візлі.

- Пора вставати, любий Гаррі, - прошепотіла вона й пішла будити Рона.

Гаррі намацав окуляри, надів їх і сів у ліжку. Надворі було ще темно. Коли мати почала торсати Рона, той забурмотів щось нерозбірливе. З-під ковдр на сусідніх із Гаррі ліжках вигулькнули дві розкуйовджені голови.

- Що, вже час? - спитав Фред. Язик у нього заплітався.

Вони мовчки одяглися - такі сонні, що й розмовляти не могли. Позіхаючи й потягуючись, рушили вниз, на кухню.

Місіс Візлі щось мішала у великому баняку на плиті, а містер Візлі сидів за столом і ще раз перевіряв купку великих пергаментних квитків. Коли зайшли хлопці, він розвів руки в боки, демонструючи свій одяг. На ньому був джемпер для гри в гольф і старезні джинси, трохи завеликі й тому підперезані широким шкіряним паском.

- Що думаєте? - нетерпляче спитав він. - Нас же не повинні впізнати... Гаррі, чи я схожий на маґла?

- Так, - посміхнувся Гаррі, - цілком.

- А де Білл, Чарлі і Пер... Пер... Персі? - поцікавився Джордж, з усієї сили позіхаючи.

- Вони вирішили туди явитися, - сказала місіс Візлі, ставлячи на стіл великий баняк, з якого почала накладати в миски вівсянку. - Щоб іще трохи поспати.

Гаррі знав, що явлення - дуже складна процедура. Вона означала зникнення в одному місці й майже негайне виникнення в іншому.

- То вони ще й досі в ліжку? - сварливо буркнув Фред, підсовуючи до себе миску з вівсянкою. - А чому нам не можна являтися?

- Бо ви для цього ще замолоді і не склали іспиту, - відрубала місіс Візлі. - А де ж дівчата?

Вона швиденько вийшла з кухні і задріботіла по сходах.

- Треба складати іспит з явлення? - здивувався Гаррі.

- О, так, - відповів містер Візлі, надійно ховаючи квитки в задній кишені джинсів. - Відділ магічного транспортування днями оштрафував одну пару за явлення без ліцензії. Являтися нелегко і, якщо це виконати неналежним чином, то можуть виникнути ускладнення. Скажімо, та пара, про яку я згадав, узяла й половнулася.

Усі здригнулися, крім Гаррі.

- Е-е... половнулася? - перепитав він.

- Тобто загубили половину самих себе, - пояснив містер Візлі, додаючи до каші кілька ложок меляси. - Тож зрозуміло, що вони застрягли. Не могли зрушити ні назад ні вперед. Мусили чекати рятунку від групи скасування випадкових чарів. Стільки паперів довелося оформляти, скажу вам! А як же було тим маґлам, що побачили загублені частини тіл...

Гаррі раптом уявив собі пару ніг та око, що лежать, покинуті, на бруківці Прівіт-драйв.

- Вони вціліли? - спитав він, здригнувшись.

- А-а, так, - буденно відповів містер Візлі. - Проте на них наклали великий штраф, тож навряд чи їм найближчим часом захочеться повторити свої подвиги. З явленням легковажити не можна. Навіть серед дорослих чарівників багато хто не хоче за нього братися. Надають перевагу мітлам - повільніше, зате безпечніше.

- Але Білл, Чарлі й Персі вміють це робити?

- Чарлі мусив складати іспит двічі, - вишкірився Фред. - 3 першої спроби в нього нічого не вийшло - явився на п'ять миль південніше запланованого місця, звалився прямо на голову якійсь бідолашній бабусі, що йшла в магазин.

- Але з другого разу він склав, - втрутилася місіс Візлі, що саме повернулася на кухню, де всі щиро сміялися.

- Персі склав іспит щойно два тижні тому, - додав Джордж. - Відтоді він щоранку являється на кухні - просто так, для перевірки.

У коридорі почулися кроки, й на кухню зайшли Герміона та Джіні, обидві бліді й невиспані.

- Навіщо нас так рано розбудили? - Джіні, потираючи очі, сіла за стіл.

- Нам далеченько йти, - пояснив містер Візлі.

- Йти? - перепитав Гаррі. - Ми що, на Кубок світу підемо пішки?

- Ні-ні, то дуже далеко, - усміхнувся містер Візлі. - Але частину дороги доведеться пройти. Просто чарівникам дуже важко збиратися великими групами, не привертаючи маґлівської уваги. Навіть за найсприятливіших умов ми під час подорожей маємо бути вельми обачними, а що вже казати про таку величезну подію, як Кубок світу з квідичу...

- Джордже! - раптом крикнула місіс Візлі, й усі аж підскочили.

- Що? - озвався Джордж невинним тоном, який, однак, нікого не міг обманути.

- Що то в тебе в кишені?

- Нічого!

- Не бреши мені!

Місіс Візлі спрямувала чарівну паличку на Джорджеву кишеню й вигукнула «Акціо!»

Кілька дрібних барвистих предметів вилетіло з кишені. Джордж хотів було їх упіймати, та не встиг, і вони опинилися прямо в простягненій долоні місіс Візлі.

- Ми ж тобі веліли їх знищити! - обурилася місіс Візлі, демонструючи всім іриски-язикодризки. - Ми ж тобі казали їх повикидати! Ану, вивертайте кишені! Обидва!

Сцена була не з приємних. Близнюки вочевидь намагалися потай винести з дому якомога більше ірисок, тож місіс Візлі, щоб їх виявити, мусила вдатися до замовляння-викликання.

- Акціо! Акціо! Акціо! - вигукувала вона, й іриски вилітали з найнесподіваніших місць, скажімо, з підкладки Джорджевої куртки або з манжетів Фредових штанів.

- Ми цілих півроку їх розробляли! - кричав Фред матері, котра викидала іриски.

- Гарно ж ви змарнували півроку! - верещала у відповідь вона. - Не дивно, що ви отримали так мало СОВ!

Отож, коли вони виходили з дому, атмосфера була далека від доброзичливої. Місіс Візлі все ще була сердита, коли цілувала містера Візлі в щоку, а близнюки взагалі з нею не попрощалися - мовчки натягли на спини наплічники й рушили до дверей.

- Гарно відпочивайте, - побажала всім місіс Візлі, - і будьте чемні, - гукнула вона вслід близнюкам, але ті навіть не озирнулися. - Я відішлю Білла, Чарлі й Персі приблизно опівдні, - сказала місіс Візлі містерові Візлі, що вийшов на темне подвір'я разом з Гаррі, Роном, Герміоною та Джіні.

Було прохолодно, і в небі ще висів місяць. Про наближення світанку свідчила хіба що невиразна зеленава