Читати книгу - "100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Восени 2006 року ельфійська тема відступила на другий-третій плани під тиском нового захоплення М_арі. Вона полюбила більярд. Ми зашилися в пропахлі потом і підробленим Balafre підвали, де за тридцять гривень/година катали кулі по зеленому. Почали зі снукера і продовжили пулом. Я навчив її найпростішим «массе»[9] і кільком способам прицілювання. Один із них полягає в тому, щоб уявити собі «кулю-примару», тобто биток у момент зіткнення з прицільною кулею. Другий — у проведенні уявних ліній через биток і прицільну кулю. Способи, звичайно, дилетантські, але вірні. М_арь швидко вчилася.
Незабаром вона винайшла власний одяг для гри: червону шкіряну спідницю-пояс, червоні панчохи і червоні чобітки, придбані на секонд-хенді. Трулі[10] вона не надягала. Тому в моменти прицілювань, коли, широко розсунувши свої довгі ніжки, вона совалася на більярдному столі, весь підвал завмирав, і молоді офіціанти з напруженими обличчями групувалися наприкінці ще однієї уявної лінії. Забиваючи від борта, воскресла, горда і щаслива Німродель цитувала не сумні ельфійські думи Другої Епохи Середзем’я, а Баркова:
На жаль, любов твоя дурна,
А клієнтура — шантрапа!
І, в принципі, була недалека від істини. Дурна любов, поміж тим, завзято виробляла вторинний продукт. Текстовий. Вірші ставали кращими і злішими.
Уся твоя база даних
записана на гулящих водах,
записана на бурштинових
вервичках,
записана на короткій зливі.
Я читаю її крізь тугі лантухи
любові,
крізь висохлий піт трьохсот
двадцяти спартанців,
здоровенних хлопів із твердим
м’ясом
на нетвердих місцях.
На мутному рейді за маяком
студентки складають любовний
перелік.
Сто п’яте ім’я таке ж,
як шосте, двадцяте,
тридцять восьме плюс.
На мутному рейді за йобнутим
маяком,
що світить на степ
і зачернює сракою море,
студентки гундосять ска-пісні
тупі як плескіт, як темрява
і позапланетний пил.
Пісню бу-бля співа золотава
блондинка.
Звичка їбе гомінойда.
Блюз крілів торохкоче чорнявка.
Течуть волохаті струмки,
течуть біля зла маяка
до зогнилих очей листоноші,
він приніс мені
твою базу даних.
Думаю, що той божевільний маяк якось підсвідомо пов’язаний з більярдними кулями, а от згадану базу даних приніс мені не листоноша, а колишній офіцер СБУ. Цьому бійцю невидимого фронту я заплатив три сотні зелених президентів за п’ять діб стеження за приватним життям Пальмочки. Колишній есбеушник чесно відробив двох франклінів і двох грантів, зафіксувавши шість контактів М_арі з особами чоловічої статі. З мордами, явно не придатними ні до чого за межами класичного злягання. Серед шести морд пінкертон упізнав одного бандитоїда (дрібний рекет, п’ята «беха», дружина — колишня трасова), двох торчків і гарненького до блакиті учня меблевого коледжу (у перекладі на совсайз — петеушника). Ще два контакти, через темряву і відсутність спецтехніки, залишилися такими ж невпізнаними, як ті летючі тарілки, що вигребли з теплого ліжечка сеструньку агента Малдера.
«Прошмандовка», — підбив підсумок есбеушник, забрав бабло і випарувався. Після його випаровування я усвідомив дві речі: 1) сімнадцятилітні жінки тяжіють до напруженого заповнення порожнечі; 2) поверхневий морфологічний аналіз слова «прошмандовка» приводить до висновку, що коренем у ньому є слово «манда». Саме так я назвав ще один свій злісний шедеврик, навіяний нічною примарою блудної М_арі. От він:
Ти — лічниця. На білих твоїх
поверхах
плаче хвостик сухого болючого
знаку,
коридорами бродить
фужер-неборак
з пилотяжним
лицем пси(діа)тра-маньяка.
Він тече до палати, де стіни
із м’язів і снів,
він подряпини знає,
усіх паразитів знаходить,
він несе до підвалів, до вимерлих
днів
невідбутих оргазмів обсмоктані
коди.
Знає він ту палату, де довго
дрочитиме М_арь,
знає він коридор, по якому
пиздує коляска,
і напругу, яка вже пішла,
і розвіяний злістю кумар,
і запінених фалосів жадібну
маску.
Ти — лічниця, і в ліфті твоєму
зірвався канат,
і кабіна летить з пасажиркою
в дертому топі
чи то в прірву, чи то
в намальований Ад,
чи в малесенький прищ,
що нахабно з’явився на жопі.
«Прищ» викликав у М_арі гострий приступ агресії. Вона намагалася дістати п’ятою моє підборіддя (незграбно і безуспішно) і повертала подарунки (ті, які дешевші) з криками: «Пшел на хуй, свин». Її молодший братисько назвав мене кінченим клоуном і замкнувся. Напруженість істерик мене спантеличила. Пізніше відкрилося, що я потрапив у «десятку» з цим «пилотяжним пси(діа)тром». Інтуїція, маха-бляха.
Одним з «неопізнаних об’єктів» згаданого п’ятиденного стеження був реальний дитячий лікар-психіатр, вкрадливий аматор юних інтелектуалок, ревний наслідувач Фрейда, Юнга і народної цілительки баби Наталі. Баба регулярно постачала дитячому психіатрові якийсь трав’яний крем. Чи то викопний лубрикатор, чи той засіб для знаходження членом твердості (шляхом утирання засобу в авангардну його (члена) частину)[11]. Незважаючи на свою вищу медичну освіту, вкрадливий секс-аматор щиро вірив, що цілющо-піднімальний засіб рятує також від триперу і хламідіозу. Від цього крему в М_арі почалося подразнення слизової. Таке сильне, що їй довелося лягти до лікарні. Я виявився, у деякому плані, пророком. Лікарі знайшли в неї ще з десяток болячок. Кармічний ліфт зірвало конкретно, і Пальмочка занудьгувала. Новий рік вона провела в диспансері. Місто сонно занурилося у січневу відлигу. Наближалося Різдво; палата, де лежала роздратована кремом ельфійка, спорожніла.
У лікарню до неї ходило чимало народу. В основному, компанії дуплоїдів з інтернет-клубу, де в М_арі були халявна брама до інших світів. Дуплоїди приносили липкий лептоп і смішили дівчину приколами, знайденими у світах з нездоровим апгрейдом. Від лептопа смерділо мертвою спермою. Імовірно, хтось з дуплоїдів зловживав порносайтами, лежачи з лептопом на пузі. Психіатр паралельно привозив своїй жертві фрукти, жіночі журнали і зілля баби Наталі. Він дивився на ельфійку смутними очима імпотента-початківця і видавав бадьорі приколи. Ельфійка його матюкала і дражнила ретельно продуманою оголеністю.
У лікарні в М_арі почалися приступи графоманії. Пальмочка завела величезний блокнот, що за кілька ночей списала «першим розділом» об’ємного роману без назви. Починався
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки», після закриття браузера.