read-books.club » Наука, Освіта » Дивовижні пригоди всередині тіла. Велика подорож від голови до п'ят 📚 - Українською

Читати книгу - "Дивовижні пригоди всередині тіла. Велика подорож від голови до п'ят"

252
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Дивовижні пригоди всередині тіла. Велика подорож від голови до п'ят" автора Гевін Френсіс. Жанр книги: Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 14 15 16 ... 56
Перейти на сторінку:
Дарвіна, який теж вивчав медицину в Единбурзі, що той продовжив його роботу. У книзі «Вираження емоцій у людей і тварин» Дарвін писав: «Можна сміливо стверджувати, що Белл не лише заклав основу цього предмета як окремої галузі науки, а й побудував витончену структуру».[38] Дарвін уважно спостерігав як за світом культури, так і за світом природи, і на нього менший вплив, ніж на Белла, справили шедеври західного живопису, особливо в плані вивчення виразів обличчя. «Я сподівався знайти допомогу у великих майстрів живопису й скульптури, які так уважно вивчають цей предмет, – писав він у вступі, – але, окрім кількох винятків, мені це не вдалося. Без сумніву, причина в тому, що в творах мистецтва основна мета – краса, а сильно напружені м’язи обличчя спотворюють красу». Він зіткнувся з парадоксом: м’язи обличчя потрібні нам для того, щоб виражати свої емоції, але ми традиційно ідеалізуємо симетричні відсторонені обличчя.

Одним із художників, яких виокремлював Дарвін, був Леонардо, з огляду на його очевидну віру в те, що краса існує і в крайніх проявах емоцій, а не лише в нейтральності. Дарвін присвятив кілька абзаців книги «Вираження емоцій у людей і тварин» і жестам, зображеним у «Таємній вечері», особливу увагу приділяючи позі апостола Андрія. Згідно з однією із сентенцій да Вінчі, видатні твори мистецтва пишуть за допомогою контрастів: «Ваші картини будуть більш мальовничими, якщо потворне буде поряд із красивим, старе – поряд із молодим, а сильне – поряд із слабким».[39] Що б міг Леонардо зробити з обличчям, ураженим паралічем Белла, у якому поєднуються слабкість і сила, потворність і краса, молодість і старість?

Роботодавці Емілі забезпечили її медичною страховкою. У клініці пластичної хірургії, до якої я її направив, підлога була встелена дорогими килимами, у залі очікування стояли шкіряні дивани, а на столі лежали журнали Society. На стіні був наклеєний рекламний плакат у стилі обгорток Vogue і Cosmopolitan: операції зі збільшення грудей і пластика живота посіли місце заголовків статей.

– Офіс у них чудовий, – сказала вона, сміючись, під час візиту в нашу клініку, – більший за вашу залу очікувань!

Хірург попросив її лягти на кушетку й протер спиртом кутики вух, щоки і краї рота. Після цього він дістав маленький шприц із пробірки з розчином.

– Він сказав, що процедура майже безболісна, так і було, – розповіла Емілі. – Голка була маленька.

Він увів розчин у кількох точках в праву сторону її обличчя, зосередившись на тому, щоб паралізувати виличні м’язи і колові м’язи ока, а також ті, які Леонардо називав м’язами страху й люті.

– Параліч від ін’єкцій діятиме чотири-п’ять місяців, – сказав лікар. – Потім, якщо ви вирішите, що вони приносять вам користь, можете знову їх зробити.

Я запитав у неї:

– І як, принесли вони користь?

– Дивіться самі, – Емілі відгорнула волосся з лівого боку і подивилася на мене. Асиметрія зберігалась, але була значно менш помітною.

– Тепер, коли я посміхаюся, права сторона не розтягується настільки вбік і вгору, – вона спробувала посміхнутися мені, – і моє обличчя має більш нейтральний вигляд. Я наче помолодшала на кілька років.

– Діти досі вас бояться?

– Ні, не бояться, – Емілі засміялася. – Я щаслива. Навіть повернулася на роботу.

Студентом і викладачем я уважно вивчав обличчя чоловіків і жінок, розтин яких я проводив. Згодом я ще більше спрямував свою увагу на пацієнтів у клініці. Коли мені траплялися люди, у яких надто рано з’явилися зморшки між бровами, я починав більше цікавитися причинами цього. Я намагався відрізнити сердитих і недовірливих відвідувачів від тих, хто боїться бути вразливим, вловити різницю між неспокоєм і болем. Зустрічаючи людей із відкритим, радісним обличчям, я почав цікавитися секретом їхнього щастя. Крім того, я усвідомив, що, коли моє обличчя виражає незадоволення або нетерплячість, достатньо розслабити його, щоб краще почуватись і виконувати свою роботу.

У своїй праці, присвяченій виразам обличчя, Дарвін писав: «Той, хто дозволяє собі жорстокі жести, почуватиметься ще сердитішим; той, хто не контролює ознаки страху, боятиметься ще більше». Психологічні дослідження підтверджують думку про те, що сердитий або наляканий вираз обличчя провокує відповідні емоції.[40] Просто напруживши «м’яз люті» або «м’яз страху», ми можемо стати сердитішими або більш наляканими. Я припустив, що це правило працює і у зворотному напрямку – можливо, уникаючи сердитого або наляканого виразу обличчя, ми менше відчуватимемо злість і страх.

За кілька місяців Емілі знову звернулась у клініку, цього разу з травмою коліна, а не з проблемами з обличчям. Я помітив, що ознаки паралічу знову були очевидними; напевно, вона вирішила більше не робити ін’єкції ботоксу. Оглянувши її коліно, я запитав про причину такого рішення.

– Значить, ви помітили, – сказала вона, відгортаючи гривку з обличчя. Глибока носогубна складка з правого боку знову була помітною, як і «гусячі лапки» біля ока і борозни на половині лоба.

– Вам набридли ін’єкції?

– Не тільки. Мої почуття здаються більш справжні, коли я можу їх виявляти, – сказала вона. – Я не хочу все життя носити маску.

5. Внутрішнє вухо: запаморочення й магія вуду

Вихор розділяє важке й легке, які повинні бути разом… З тієї ж причини сутулість спричиняє запаморочення – вона розділяє важке й легке.

Теофраст, «Про запаморочення»

Керування мотоциклом зовсім не схоже на керування автомобілем або навіть велосипедом. Я їжджу на мотоциклі повільно й обережно, зважую кожен свій рух на швидкості понад шістдесят миль на годину,[41] але навіть за таких обставин я дістаю задоволення не лише через переміщення на незвичній швидкості і легкість, з якою мотоцикл входить у поворот і винирює з іншого боку, а й внаслідок суміші сенсорної інформації, як просторової, так і візуальної, що надходить до мене. Ти стаєш одним цілим із мотоциклом – коли їдеш в автомобілі, це неможливо, а на велосипеді в цьому немає потреби.

Одного разу я їхав на мотоциклі сільською дорогою, запізнюючись на зустріч. Обабіч дорогу оточували дерева, і їхні гілки утворювали темний навіс над головою. Я навіть не їхав, а летів крізь зелений тунель під музику, що грала в навушниках у шоломі, і переді мною змійкою вилась дорога. Повітря здавалося мені рідким, коли я повертав то ліворуч, то праворуч за ріг. Я насолоджувався тим, як моє тіло й мотоцикл рухаються по дорозі завдяки

1 ... 14 15 16 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дивовижні пригоди всередині тіла. Велика подорож від голови до п'ят», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дивовижні пригоди всередині тіла. Велика подорож від голови до п'ят"