Читати книгу - "Народження країни. Від краю до держави. Назва, символіка, територія і кордон України"

Цілком «буденна» прибалтійська війна перетворилася на низку екзотичних експедицій по кордонах ісламського Сходу. Зацікавлена публіка потребувала карти театру воєнних дій, чим, власне, і стала «Україна або козацька земля з прилеглими провінціями Волощини, Молдавії і Малої Татарії» (1712) нюрнберзького картографа Йоганна Баптиста Гоманна (1664—1724). Гоманн, фундатор німецької школи видання атласів (ця карта була поміщеною саме в його атласі), намагався стежити за впровадженням на картах актуальних політичних та військових реалій, змін кордонів та міжнародної ситуації. Він був шанованою людиною, і 1715 р. його призначили географом імператора Священної Римської імперії.

Через це на взятій за основу карті Боплана (вона була першоджерелом більшості французьких та центральноєвропейських карт українських теренів того часу) винесені на картуш гетьман Мазепа та його прибічники, позначене місце Полтавської битви. Проте для нас, окрім цієї актуалізації для західних європейців подій боротьби за Україну, важлива ще констатація на картуші: «Україна — земля [країна] козаків», що знову піднімало цю назву з регіональної на рівень країни-держави. Згадаємо, що для Боплана «самодостатність» України як країни (попри наявність внутрішніх провінцій) була «неостаточною» з огляду на те, що вона як політичний новотвір відбувалася саме при ньому. Вона «виникає» і є лише Наддніпрянщиною, по суті без західної прикарпатської Русі; і те, що вона «країна», ще не робить її «державою», окремою від Польщі.

Але на карті Гоманна ми вже бачимо через півсотні літ після Боплана, що внаслідок тривалої боротьби козацьких гетьманів між Варшавою та Москвою, попри поділи по Дніпру між двома зовнішніми потугами, Україна тут «виводилася» на карті зі звичних «польських» кольорів, але при тому й не зафарбовувалася у «московські». Ми бачимо на карті Гоманна «Україну», яка серед карт тієї доби максимально наближена до своїх етнічних меж — від Слобожанщини до Перемишля. Чому «образ України» Боплана був розширений Гоманном (зокрема на захід до Карпат) — важко сказати, адже він вочевидь не мав карт українських етнічних земель, які з’являться лише в XIX ст. Можливо, що він тут просто показав усі терени, на яких живе руський народ, або ж усю колишню «Польську Русь».

Загалом Гоманн явно намагався показати саме широкий «театр воєнних дій», адже по суті — це карта південно-східної Європи і Причорномор’я; окрім України показані не лише згадані на картуші Молдавія, Волощина і Мала Татарія (Кримські володіння), але й Трансильванія, Болгарія, Стамбул, чорноморське узбережжя Кавказу, а з боку Московії — Смоленщина, Рязанщина та відповідна частина Дикого Поля. Зрозуміло, що стратегічні витівки Карла та Петра могли занести «фронт» уже не зовсім «Північної» війни в ще дальші незвідані землі. Але інтерес становить саме побачити Гоманнову Україну на такому широкому тлі. Оскільки на карті адміністративні утворення виділено кольором, видається цікавим один колір на всю Україну від «Покуття» до «татарського шляху на Москву», попри існуючі польські воєводства на захід від Дніпра і польсько-московський кордон по Дніпру. Навряд Гоманна вразило те, що Мазепа в 1704—1706 рр. накинув своє гетьманування на обидва береги Дніпра і дійшов військом до Замостя, бо ж усе одно до Перемишля влада його булави де-юре не поширювалася. Польща на цій карті явно просто ігнорується. А звична відмінність України-Наддніпрянщини від Русі-Прикарпаття долається в простий спосіб: написи «Червона Русь» та «Україна» проведені паралельно через увесь жовтий «український простір». Щоправда, в останньому «компромісі» Гоманн не є поодиноким винахідником: 1714 р. на карті в атласі лейденського видавця Пітера ван дер Аа (1659— 1733), яка є іншою версією Боплана, на картуші зазначено: «Україна, земля Червоної Русі». Потім цей варіант назви України буде неодноразово траплятися на західних картах.

Після цього карта Гоманна перевидавалася його підприємством та іншими (зокрема ще одним нюрнбержцем Крістофом Вайгелем 1719 р.); останній спалах інтересу до неї припадає на часи російсько-турецького конфлікту 1730-х рр.

Цікавим також є позначення України на карті «Королівства Польського» (1742) французького картографа Жана-Батиста Нулена. На ній ми бачимо три Русі. Одна — «Русь Польська, або Червона» (сучасна Україна), друга — південно-східна Білорусь (решта Білорусі — «Литва»), третя — «Московія, або Велика Русь». «Україна» на карті — це Поділля і Наддніпрянщина. Фігурує також прикметник «Мала» (Petite), але незрозуміло, чого він стосується, адже «Мала Польща» вже показана в районі Кракова та Любліна, імовірно — це Мала Русь. Розлогий поземельний коментар до карти пояснює вжиті назви:

«Русь Польська, яка також має назву Мала Русь, поділяється на Русь Литовську і Русь Червону. Далі ми говоримо (уточнюємо), що Русь Литовська належить державі Литовській.

Русь Червона є частиною держави Польської і поділяється на Русь окрему (Russie particuliere) та Україну (Ukraine).

Русь Окрема — це воєводства (palatinates) Хелма, Белза і Русі.

Україна — це землі козаків, що охоплюють провінції Волинь і Поділля, або козаків польських, козаків московських і козаків турецьких[4].

Провінція Волинь, яка поділяється на Верхню та Нижню Волинь, містить воєводства Луцьке і Київське; з додачею великої частини, що належить московитам.

Провінція Поділля, яка поділяється на Верхнє та Нижнє Поділля, містить воєводства Кам’янецьке і Брацлавське; з додачею великої частини Кам’янця у турків з 1672 р.».

Політична «гнучкість» англійського картографа Германа Моля у називанні територій і держав кумедно проявилася у розкішному «Новому і повному атласі» (Лондон, 1719), де майже кожна карта присвячена якомусь поважному можновладцеві — від англійської королеви Анни і герцога Мальборо до російського царя Петра І. Звичайна карта називається традиційно: «Московія в Європі». На ній «Russia», як було звично для північноєвропейської картографії, розташована біля Білого моря. А от у тому ж виданні на карті Московії, присвяченій «Петру Олексійовичу», назва країни змінюється: «Росія, або Московія». І з’являється на теренах Гетьманщини не менш цікавий, дещо заплутаний напис, який наводить на меланхолічні роздуми: «Землі старої України» або ж «Землі колишніх козаків» — залежно як читати...

До середини XVIII ст., після розв’язання «українського питання» Полтавою, здавалося, що карти України, засновані на Боплані, призабулися і вийшли з поточного обігу картографічних служб і редакцій. Наші краї знову опинилися на маргінесі уваги й на 1770-ті рр. начебто втратили свої географічні подробиці. Україну в якомусь сенсі можна було відкривати наново.

Та проте не будемо так швидко ховати карту України Гійома