Читати книгу - "Серце гріє"

«вантао», а потім немовби здивувався. Так, що навіть розговорився від подиву — розповів мені й про себе, й про свою сім’ю. Видно, ніяк не міг прийти до тями. Тільки коли мова зайшла про шахту, він знову замовк. Коли я йшла, шахтар знову щось прошепотів, але я знову розібрала тільки це слово.

— Зі мною взагалі дивно, — почав Нел. — Поки Тара зі старим теревенила, я вирішив із його дочкою поговорити. Мого віку дівчисько начебто. Але вона спочатку відмовчувалася, потім ледь не вичавила мені око та втекла.

— Як це ледь не вичавила око? Кошмар який! Ти, напевне, її скривдив. Ох, Неле, ти не надто вихований, — осудливо похитала головою Майя.

— Нічого я її не кривдив! Я взагалі думав у неї ще дещо запитати, а вона як кинеться! Пальцем у око тицьнула — і все. Божевільна якась. Я хотів її наздогнати, але…

— Куди саме вона тицьнула пальцем? — перервав його оповідь Дарт.

Нел вказав на кінчик правої брови.

— Щось вона сильно промахнулася, — глибокодумно зауважив Грей.

Дарт стомлено потер перенісся. Розказане Тарою і Нелом йому дуже не подобалося.

— У вас що? — повернувся він до Грея та Майї.

— Так, нічого особливого, — знизала плечима чарівниця. — Староста був нам не радий, сказав, що компанія, котра виготовляє ліки, дарма до нас звернулася, вони й самі б вантаж чудово доставили, а тепер самі проблеми через нас. Неприємна людина. Причому спочатку він здався мені навіть милим, просто втомленим. Але потім… Буває таке іноді — людина й гарна з вигляду, і в спілкуванні приємна, й поводиться культурно, але… — Майя зрозуміла, що не може сформулювати, чим саме їй не сподобався староста, замовкла й відчула, як розпашілися щоки, тому швидко продовжила: — Він сказав, що в шахті дуже небезпечно: будь-якої миті може спалахнути підземна пожежа, вони самі там працюють дуже акуратно, один хибний рух — і все. Я заперечила, що ми бачили дітей, котрі поверталися з шахти, але староста тільки розсміявся. Сказав, що вони тут виросли, в них уміння лазити по штольнях у крові. Щодо зниклих він не повідомив нічого особливого — все те саме, що й майстрові Андроніусу. Я спочатку хотіла сказати йому, що зниклі планували тут затриматись і ми про це знаємо, але вирішила не розкривати всі карти. От і все.

Запала мовчанка.

— Може, хоч попоїсти замовимо? Гарячого б чого-небудь, — подумки Нел уже наминав смачнющу юшку, а на друге — підсмажене порося.

— Не здумайте нічого їсти. Потрібно дочекатися ранку. Спочатку чергую я, потім Грей, Майя, Нел і Тара. По годині.

— Думаєте, вони спробують нас убити? — охнула Майя.

— Треба в шахту йти! Чого тут розсиджуватися? — Нела охопила жага діяльності.

Дарт промовчав, показуючи цим, що розмову скінчено і його накази не обговорюються.

Четверо вже піднімалися нагору, коли Майя набралася сміливості, повернулась і тихо сказала Дарту:

— Я можу, звичайно, помилятися, але звідки неписьменний шахтар знає прадавні закляття Ормрона, а його онука — точку си-чжу-кун?

— Не знаю, — відверто зізнався майстер. Саме це не давало йому спокою.

— На Тару не діє психологічна магія, а в Нела завдяки печатці блоковані точки. Якби вони помінялися місцями…

— Якби вони помінялися місцями, їх би тут уже не було, — продовжив Дарт, не дивлячись на дівчину.

Сьогодні він ледь не втратив двох членів своєї команди. Нехай від них було більше шкоди, ніж користі, й ці четверо відверто його дратували, але втратити своїх — це ганьба. Його команда повинна дійти до фінішу без втрат. Інакше Гай не дозволить йому полишити Ормрон.

У такій ситуації найрозумнішим було б порадитись із Шеїчі. Дарт намацав у кишені єднальний камінь, за допомогою якого можна було розмовляти з людиною, що перебуває за сотні кілометрів, але так і не витяг його на світло. Молодому майстрові було важливо самому знайти розгадку — його не полишало відчуття, що відповідь уже є в голові, просто та-вей поки не може виловити її з купи зайвої інформації.

Майя довго не могла заснути. Та й спробуй засни, якщо під вікном, можливо, вже чигає вбивця!

На сусіднім ліжку крутився Нел. Йому теж не спалося, але причиною були не страх чи тривога, а обурення. Цей ідіот Дарт не знати нащо зумисне зволікав. Йому ніби подобалося стовбичити в цій дірі, вдавати розумного та глузувати з інших. Зникла команда його нітрохи не обходила! Не втямити, що тільки леді Майя знайшла в цьому зарозумілому кретині? Та якби вона хоч раз глянула на нього, Нела, таким поглядом, яким проводжає цього вискочку, Нел би гори звернув!

Із цією приємною думкою хлопець поринув у сон і мирно проспав, поки його не розбудила Майя.

Чергування Нела випало на середину часу грізного тигра — четверту ранку. Найневдаліший час для чатів — усе навколо спить міцним сном. Хлопець заздро скосив очі на сонну Тару — її чергування припадало на годину місячного зайця, котрий готує світ до пробудження. У такий час набагато простіше буде втриматися від спокуси притулитись до стіни спиною, позіхнути й задрімати.

Нел болісно шукав способу не заснути. Витикався з вікна, щоб освіжитися, пальцем виколупував клоччя, яким були заткнуті щілини в колодах, тричі обійшов кімнату й саме підшукував собі нове заняття, коли його увагу привернув ледь чутний шерех. Щось діялося за дверима. Нел кинувся до найближчого ліжка й струснув Тару. Дівчина миттєво прокинулась і підтягла зброю ближче. Нел штовхнув Грея, котрий мирно сопів, і кинувся до Дарта з наміром добряче стусонути майстра для швидшого пробудження, але наткнувся на погляд синіх, підозріливо примружених очей: та-вей уже прокинувся. Він вказав Нелу на ліжко, й хлопець, підкоряючись наказові, вдав, що спить.

Майя прокинулася від жаху — чиясь долоня затисла їй рота. Погляд темних, майже чорних очей ковзнув по обличчю дівчини, Майя сіпнулася, але супротивник виявився дужчим — її вчавило в тонкий солом’яний матрац.

Нападник кивнув у бік дверей і забрав руку. У голові в Майї трохи прояснилася, вона зміркувала, що власниця дужих рук і чорних очей — Тара. І що вбивати її та решту членів команди збираються ті, хто зараз причаївся за дверима.

Із тихим рипінням двері відчинилися. Майя почула тихий шепіт. Заклинання!

Дівчина рвонулася вбік, тягнучи за собою Тару. Стовп білого полум’я здійнявся до стелі, освітлюючи Нела й Дарта, які сховалися від вогню за перевернутим на бік ліжком.

— Грею! — скрикнула Тара, але крізь приголомшливий тріск полум’я її голос був ледь чутним.

Нападники вдерлися до кімнати. Один із них