Читати книгу - "Поцілуй Першим , Ольга Манілова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
На ранок у нас з Алісою запланована морська прогулянка на яхті.
На світанку біжу до водного центру, бо я пригледів хитромудре суденце, удвічі менше за яхту, і яким точно можна керувати своїми силами.
Я зараз усього навчуся, а в океан ми з феєю вийдемо на вітрилах удвох.
Не потрібні нам усілякі капітани і юнги на яхті.
Я вважаю за краще їздити і плавати на тому, що я сам під контроль взяти можу. Шкода тільки з літаками таке не пройде, а все тому що я... зневажаю висоту.
Дрищі у водному центрі намагаються пояснити, що суденце вони мені надати не можуть.
Давно так не сміявся!
Що значить "не можуть"?
— Давай я куплю це ваше корито? — чухаю я підборіддя.
— Ноу, ноу! — знервований дрищ кидається дзвонити, мабуть, начальству.
Ну що за люди, відразу звітувати в командний центр.
До туалету сходити, напевно, бояться без дозволу дядька-начальника.
Не дивно, що Херальд від них утік.
— Так, веди мене до корабля. У мене з дружиною романтичний ранок. Розумієш? Моя жінка зранку голодна.
Третій дрищ, старший за інших, який приховує засмагле обличчя під козирком вицвілої кепки, розходиться там щось у поясненнях про "меню" і "кафе".
От же тугодуми. Ми з Алісою будемо снідати на судні, яким керувати буду я.
Коли вона підходить до лінії берега, скептично оглядаючи облізлий катамаран, я притуляюся боком до так званої "корми". Мало не забув кошик із жратвою, але, слава тобі Господи, пригадав в останній момент.
Нічого собі в неї парео. Алісі дуже пасують білі ганчірки. Вони всі такі невинні, а тіло в моєї феї не... невинне.
Піднімаю її на палубу і ставлю, як статуетку. Щось Аліса принишкла, але я зараз розворушу дружину. Вийдемо з лагуни, я наллю їй шампанського, і ще вафлі там бельгійські нам дворецький накидав.
Вона уважно оглядає блакитні води праворуч катамарана, де гладь хвилюється від рухів нашого суденця.
— А якір у нього є? — перебираючи камінчики намиста на шиї, цікавиться вона.
— Звичайно! Іди до мене, перекус просто на свіжому повітрі!
Ти диви яка, навіть дозволяє нагодувати себе всякими смаколиками. Від ковтка шампанського кривиться. Але взагалі задерла свій кнопковий ніс і тримає дистанцію.
— Зараз будемо рибалити.
Карі очі розширюються, і Аліса навіть озирається, ніби вже навколо вудки встановили.
— Васю, а хіба тут рибу не ловлять увечері? Тим паче... подивися, милі рибки плавають. Навіщо їх ловити?
Поплескую її по стегну, і закушую тонкою шкірою на шиї, як делікатесом.
— А ми не цих рибок ловити зібралися. Ці клоунські, нам не треба. Ми щось побільше візьмемо.
За півгодини вона кричить пропливаючому повз дельфіну, щоб він швидше тікав. І ще стукає долонями по поручнях, підганяючи свого "врятованого".
Коротко реготнувши, я лише піднімаю вудку вище. А насупленій мордочці підморгую.
— Та не буду я твого дельфіна ловити. Це не та вудка, маленька. Ти ж збиралася засмагати?
Аліса підбирає волосся і муркоче собі щось під ніс. Потім знімає парео з талії, а дивиться на мене так, ніби знає мій "план".
Мої плани, звісно, оригінальністю не вирізняються. Надаю перевагу перевіреним і чітким методам. Тільки це нічого не змінює. Фея завжди потрапляє в мої тенета, навіть якщо все обдумала заздалегідь.
Ось коли вона опиняється повністю у владі сонця, розпластана… І починає зрідка посмикувати ніжкою, я тихо й акуратно складаю вудку і непомітно підбираюся до Аліси з іншого боку.
— Вася, ти ходиш, як слон, — не відкриває вона навіть очей.
Раз-два — і хапаю тепле тільце і тягну в тінь. Влаштовую прямо на собі, а Аліса слушно заїжджає мені кулаком у ребра. Зараз придушуся сміхом.
— Ти так і не попросила змастити кремом, — заряджаю їй на вухо, а пальцями марширую до трусів, які в неї типу "купальник".
— Ти мене вчора вже змастив кремом, — бурчить Аліса, але влаштовується в мене на колінах. А потім тягне мене за вухо! — І не розраховуй, сексу не буде!
— Не буде? — навіть примудряюся зігнути брову.
— Ні!
І вона кусає мене за підборіддя, натурально! Сміється і ледь назад не завалюється, добре, що однією рукою я все-таки тримаю впертюху.
— Чого веселишся, мегера?
— Це я — мегера? — задихається вона і посміюється. — На тебе немає ніякої управи. Ти вчора сам знаєш що зробив! Дитина має кататися в присутності інструктора.
— Ти зовсім із пацана кришталевого зробиш.
— От не треба викручуватися, що я з ним ношуся. Це неправда. Це базові заходи безпеки.
— Ти дещо не врахувала, маленька. Своїми заборонами, — носом вдавлююся в м'яку, смачну щічку і погладжую ніжні губки під трусами. Ух, яке все трепетне, а ця Пані Впертість здригається. — Ми не на суші.
— ... Що? — слабким голосом відгукується Аліса після паузи. — Що-що?
— Ти сказала, ніякого сексу на острові, — усміхаюся їй на вушко, — а ми перебуваємо в океані, Алісо.
— Нічого подібного, я мала на увазі...
Аліса злякано осікається, коли я ривком піднімаюся на ноги, а вона залишається в мене на руках.
— Васю, не смій! — горланить вона, коли я опиняюся поруч із поручнями. — Тільки спробуй!
Ніколи не чув такого очевидного запрошення щось зробити.
Плюхаюся у воду, прямо з феєю, що кричить у моїй хватці, і задоволено висміююсь, коли ніжні руки чіпляються за шию.
— Ти ще поплатишся за це, — тремтячим голосом погрожує вона і б'є ногами воду. Коли цілуємося, кручу її навколо себе, як навколо осі, щоб Аліса тремтіла й скрикувала.
Тичуся між її ніг членом, а вона обхоплює мене мертвою хваткою. Люблю таке, по м'язах завжди тепла блаженство прокочується.
— Буде боляче, — схвильовано шепоче вона.
— Так?
— Так, — киває Аліса, але не відчіплюється.
Чесно, не знав. Ну нічого, я зараз розберуся.
Аліса прямо хрипами верещить, коли підсаджую її собі на плечі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поцілуй Першим , Ольга Манілова», після закриття браузера.