Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

— Ти заходив туди багато років тому, ні? — сказала Феліція і торкнулася її плеча. Я хочу це побачити. Насильство, думаєш, я виживу? Вона глянула на барона.

Він підняв їй великий палець вгору, без великих пальців.

.

Феліція посміхнулася.

.

— Ти сам робиш вибір, — сказала Ілея, розправляючи крила перед тим, як почати літати. Я пропоную вам заплющити очі і відчути це.

.

— Ти не закриваєш своє, — передражнила Феліція, пролітаючи поруч із нею.

Ілея посміхнулася. — Ну, так. Я хочу побачити.

.

Вона активувала свої четверті рівні Істинної Реконструкції, Пірокластичного Потоку та Медитації. Востаннє вона відчувала присутність Феї, коли оживало Серце Верівєна, цілий оазис, принесений у пустелю сава. Тоді її розум був приголомшений, але вона була здивована, не очікувала такого видовища, яке їй дісталося. І вона вже не була такою, як зараз. Не зовсім.

.

Я хочу бачити це весь цей час.

.

Ще одним рухом крил вона переступила поріг. Вхід в будинок Фей. Вхід у свої володіння. Його царство. Або щось зовсім інше, чого вона ще не зрозуміла.

Ілея вдихнула, відчувши щільну ману, більш присутню, ніж раніше, більш зосереджену і сформовану. Там було повітря, вона знайшла. Навколо них була космічна магія. Вона бачила десятки тисяч зірок, що виблискували на нічному небі фіолетового, червоного і чорного кольорів. Її сліди були там, але вони відчувалися так само, як і тоді, коли вона була в Корі чи Ерендарі. Вона знала, що вони переступили через ворота в сам космос. Під ними вона побачила платформу, зроблену з самої космічної магії, поруч із собою вона побачила нову лінію заклинання телепортації, що зявилася. Барон, подумала вона, зникає вперед і до зоряного поля.

Феліція опустилася на одне коліно, дихала швидко, із заплющеними очима. Її заклинання були активними, і її життєві сили здавалися нормальними, хоча вона, безумовно, була в біді.

Вона намагалася відчути своїм вмінням Зоряного Дотику, але не могла зрозуміти, чи це якась ілюзія, чи сам космос, чи якесь творіння Фей. Чи це взагалі має значення? — подумала вона, коли її очі примружилися до однієї далекої зірки, що з кожною секундою світилася все яскравіше.

, ,

Світло перетворювалося на вогонь при наближенні далекого. Чисто біла комета, що пронизує галактику, збільшується в розмірах, поки не побачила, як крила рухаються через її нестачу форми. Коливається, одне крило тут, інше з десяток там, просто вогняна сфера. Ілея не могла зосередитися на цьому, зцілюючи мігрень, що насувається, від напруги, повязаної зі спробами схопити істоту, частиною якої, як вона знала, було Насильство.

Вона ворушила власними крилами, відчуваючи, як її інстинкти кричать десь під усією її магією. Зростаюча форма Фей охоплювала все, немов вогонь творіння набув форми і поширився через саму тканину реальності. Богоподібна істота, одна з небагатьох, які, на її думку, справді заслужили це імя.

Те, чим вона була колись, і те, що залишилося в самій її основі, кричала про справжню форму Феї, вічний вогонь і могутність самого творіння.

.

І все ж вона дихала, її крила рухалися спокійними рухами, коли вона сприймала і зцілювала, медитація повільно цокає, коли кров у її жилах палає космічними енергіями. Вона була не та, ким була, сама її душа горіла світлом зірки.

– ?

Фей – рівень ?

.

Далеко над лугом. Вище навіть Гаронота. І все ж. Вона побачила, що в той час, як його присутність здавалася всеосяжною, Ілея відчувала щось інше. Десь, за нескінченними потоками мани і вогнем творіння, десь все її сприйняття могло знайти і помістити цю древню істоту.

.

Це був найпотужніший прояв магії, який вона коли-небудь відчувала. Питань не виникало. Ні з чим не порівнювати. І все-таки частина її знала, що вона не нескінченна, не безсмертна, а істота настільки могутня, що більшість вважатиме її такою.

Ілея. Ти став густішим, — заговорили тисяча голосів одразу, ледве відфільтровані.

Ілея помітила, що її розум тремтить, коли вона розуміє голос, зусилля набагато більші, ніж минулого разу, коли вона була тут. Був не один звязок, а тисяча, і її медитація, здавалося, не допомогла, а лише погіршила ситуацію. Вона все одно зберегла закляття. Вона не хотіла програвати. Ілея посміхнулася.

— І тепер я нарешті бачу, який ти насправді щільний, — відправила вона назад, напружуючи свій розум. Вона вважала, що буде легше бачити лише з її володіннями, але вирішила тримати очі відкритими. Підлетівши до Феліки, вона поклала руку на плече заплаканої жінки, побачивши, як тремтять її губи. — Я тут.

.

— Справді. Ви перевершили більшість наших найсміливіших очікувань. Не дивно, що насильство. Він очікував, що ви будете рости ще швидше, — почулися голоси. — Але ж ви прийшли сюди з метою, чи не так? Візит людини, це було, коли ти востаннє ступав у наші володіння, а тепер ти приходиш як носій первісної сили. Полумя, якого ми не знаємо, і загроза Екстракції.

?

— Ти багато знаєш, але це не дивно, — послала Ілея і посміхнулася. — Насильство тримало вас у курсі, я гадаю?

, ,

Деякі з нас вчилися у Нескінченного Лугу, інші - у мандрівників і громадян Угод, треті - ще у бардів, письменників і менестрелів по всіх землях, на які тепер претендують Лугові угоди. Багатьом з нас приємно, що ви знайшли і зайняли цей свій шлях, і що, як і мало хто, ви пережили страждання, необхідні для ваших новознайдених сфер влади. Ілея Спірс, людино, ми вітаємо тебе.

.

Ілея посміхнулася. Мені лестить. Приємно по-справжньому познайомитися і з вами. Ви всі. Все, що ви є. Хоча я боюся, що в той час, як я став набагато сильнішим, я все ще не можу точно встигати за тим, яким, на мою думку, є ваше спілкування.

.

Обмін думками, емоціями, знаннями та розумінням. Необхідний час значення не має. Ваші зусилля забезпечили все це багатьом з нас, і за це ми дякуємо вам.

Я не претендую на багато з цього, але тепер, коли я тут, я відчуваю, що маю принаймні попросити вас про допомогу з . Наскільки ви знайомі з усім цим? З Екстракцією,