Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

— Здається, я десь бачив подібне, але не в цьому світі.

- А де ж?

- Не знаю. Може у Канзанополісі – моїй справжній Батьківщині.

— Але ж ти там ніколи не був...

Джейн ще міцніше пригорнулася до нього. Яка чарівна мить! Серед цих засніжених ялинок вся її сім'я.

— Ти знаєш, що у Новорічну ніч треба загадувати бажання?

- Я не знав. Спробую загадати вперше.

Він довго дивився в небо, і навіть тоді, коли останні іскри салюту зникли, він продовжував спостерігати якесь видовище невидиме для інших.

Тато налив в келихи шампанське. Анабель збуджено замахала руками:

— А тепер час для моєї вистави. Я показуватиму чарівні фокуси. Сподіваюся, королю Феліксе, ви оціните.

 Анабель уперше щось підготувала навіть без відома інших. На щастя, цей зимовий день видався дуже теплим, і вони могли просто на вулиці насолоджуватися виставою дівчинки. Анабель діставала з рук хусточки та навіть іграшкового кролика з капелюха. Під загальний сміх, періодично губила з рукавів заховані в них карти, але це лише розважало всіх ще більше. Зрештою, чарівне шоу закінчилося, всі розхвалювали дівчинку та несподівано заговорив Фелікс:

  — Я теж хочу показати фокус, тим більше ви просили під час нашої першої зустрічі, — звернувся він до батька Джейн.

Тато трохи зніяковів. Напевно йому було незручно за ті його слова.

— Ну, що ви, я не це мав на увазі.

— Ні-ні, я хочу показати.

Усі завмерли в напруженому очікуванні. Лексі вчепилася в руку Віктора, ніби боялася, що Фелікс перетвориться на величезну качку-мандаринку й Анабель забере його додому в якості домашнього улюбленця.

Фелікс присів нахилившись до землі та поклав руку на пухнастий сніговий покрив. Земля під його рукою почала тремтіти, немов при землетрусі. Лексі з Віктором ривком притягли Анабель, але так і залишилися стояти на місці.

Із землі стрімко проривався стовбур дерева. Сріблясті гілки спліталися між собою і розкручувалися в різні боки. Сіро-зелені листочки розсипом струменіли по гілках. А потім в одну мить, під мамине голосне "Ой", на дереві, як іграшки на ялинці вмить повисли кілька величезних яблук. Вони переливались під світлом місяця, наче усипані блискітками. "Срібна яблуня". Фелікс виростив посеред їхнього двору срібну яблуню! Уся її родина виглядала приголомшеною. Мабуть, батьки Джейн тільки зараз остаточно повірили у сили Фелікса.

В душі дівчини все завмерло. Це було новорічне диво у всій красі. Напевно, в жодному світі срібна яблуня не виглядала так гарно, як зараз тут, у світі Джейн. Дерево виросло серед заметів блискучого снігу, під світлом зірок. Ніхто не промовив жодного слова. Навіть Анабель, яка завжди мала що сказати, мовчки стояла з відкритим від захоплення ротом.

Фелікс спокійно підійшов до дерева і зірвав одне з яблук. На мить Джейн подумала, що зараз вони всі зірвуть їх, щоб спробувати на смак. І навіть тоді, коли Фелікс підійшов і простяг їй своє, вона взяла його з тією ж думкою. Коли раптом її осяяло! Ці яблука в Айронвуді не їдять просто так. Фелікс дивився на неї так пронизливо. Вона відчувала у своїй руці холод від яблука, і так глибоко вдихнула повітря, що навіть у легенях стало неймовірно холодно. Він підійшов до неї ближче і при всіх ніжно поцілував. В його очах вона бачила все: і його холод і відчуженість, які завжди були при ньому в Айронвуді, його тепло і ніжність, які були тут, і його внутрішню силу, яка є в ньому в усіх світах.

- Я повинен йти.

- Що? Куди? - Джейн здавалося, вона зараз задихнеться.

— Хто б міг подумати, що у вашому дивному й тяжкому світі, можна просто загадати бажання, і воно одразу здійсниться. Я повинен піти зараз, доки маю достатньо сил. Але я повернуся до тебе... обов'язково...

- Що? Ні! - Джейн почала поволі усвідомлювати, куди він так квапиться.

У повітрі щось просвистіло, повіяв сильний вітер і кілька кульок впали зі святкової ялинки, дзвінко розбившись. Спалах блакитного світла виник десь за п'ять метрів від них. Фелікс кинув на Джейн останній довгий погляд і різко розвернувшись, пішов до порталу.

- Ні!

Джейн кинулася бігти за ним, але натрапила на прозору стіну. Вона почала бити її вільною від яблука рукою, але стіна була дуже міцною. Він зі свистом зайшов у блакитну вирву, більше не обернувшись. Стіна впала так само швидко, як і утворилася. Джейн впала на коліна, торкаючись долонями снігу. Сльози струменіли по її щоках.

На якийсь час настала тиша. Лише схлипування Джейн часом порушували її.

— Король Айронвуда зробив Джейн пропозицію. В Айронвуді хлопець дає дівчині яблуко, коли хоче, щоб вона була його нареченою, і якщо дівчина його взяла, то вона згодна. — протараторила десь далеко Анабель. - Мамо, коли король Фелікс повернеться, у нас буде справжнє королівське весілля. Адже він чарівник! Напевно, літатимуть білі пухнасті кролики або, можливо навіть ангелочки.

- Анабель, - перервала її Лексі. - Не треба. Здається, король Фелікс може не повернутись...