Читати книгу - "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"

сьома аватара Вішну, син царя Дашаратхи й цариці Каушальї, чоловік царівни Сіти, герой «Рамаяни». Раґху — прадід Рами, ідеальний і могутній цар, що не знав поразок у битвах, за ним названа Сонячна династія царів. Один із царів, якого слід згадувати в ранковій і вечірній молитвах. Цій династії царів присвячена «Раґху-вамша» — епічна поема Калідаси (V ст.), перекладена українським санскритологом Павлом Ріттером (1872–1939), але досі не видана. Ім’я Раґху мав і син Будди.

Нащадки Раґху означаються терміном raghava — «раґхави». Є багато імен з Раґху, здебільшого на означення Рами: Раґхукумара — «Син Раґху», Раґхумані — «Коштовність раґхавів», Раґхунандана — «Нащадок Раґху», Раґхунаяка — «Ватажок раґхавів», Раґхунатха — «Цар раґхавів», Раґхутілака — «Окраса раґхавів», Раґхуттама — «Найкращий з раґхавів», Раґхувамші — «З роду Раґху», Раґхава — «Нащадок Раґху», Раґхавендра — «Індра (тобто Цар) раґхавів» тощо (HN, 326–327).

Схоже, ім’я Рахойсак боспорських написів ІІІ ст. із Сіндики на Таманському півострові — різновид імені Раґху. Очевидно, боспорське Рахой — грецька передача індійського Раґху. Якщо зважити, що компонент сак тотожний санскритському шак і означає «могутній», ім’я Рахойсак тлумачиться «Раґхумогутній», «Могутній, як Раґху», що теж може стосуватися Рами. Якщо все так, то з’являються нові українські факти щодо Рами. Тим більше, що боспорські написи фіксують жіноче ім’я Касалія, а матір Рами звали Каушалья. Не слід і забувати, що епічний Рама іноді ототожнюється зі старшим братом Крішни, Баладевом, що мав і ім’я Баларама або просто Рама. А імена Ба<412>ладева й Балавіра досить рясно відбиті в запорозьких козаків.

Ранавіра, хінді Ранвір — «Герой битви». У пенджабському варіанті Ранбір його мав популярний індійський кіноактор і режисер Радж Капур (1924–1988), справжнє ім’я якого — Ранбіррадж Капур (в українських прізвищах, як і в індійських іменах, наявні два варіанти компонента — вір і бир, наприклад, Балвір і Балбир у запорозьких козаків).

Санскр. rana — «битва», «боротьба», «війна», поширений компонент у чоловічих воїнських іменах: Рана, Ранака — «Воїн», «Цар» (є жіноче ім’я Рані — «Цариця»; обидва імені постали з терміну на означення царя і цариці); Ранапрія — «Битволюб» (прія споріднене з укр. приємний — «любий»); Ранакушала — «Вправний у битві» (кушала споріднене з рос. «искусный», «искушенный»); Ранадева, Ранасвамін, Ранеша, — «Бог битви», імена Шіви; Ранадурґа — «Дурґа битви», тобто «Богиня битви» (Дурґа — дружина Шіви, богиня-воїтелька; ім’я Дурґадеві засвідчене на теренах України в IV ст. до н.е.); Раналакшмі — «Лакшмі битви», тобто «Богиня удачі в битві» (Лакшмі — дружина Вішну, богиня щастя, багатства, сімейної злагоди й везіння, тотожна балтійській Лайме та слов’янській Ладі); Ранашура — «Герой битви» (ім’я Шура мав предок Крішни); Ранадгіра, хінді Рандгір — «Мудрий у битві» (ім’я Дгір тотожне імені київського князя — Дір); Ранаджіта — «Битвозвитяжний». Таке ім’я мав Ранджіт Сінх (1780–1839) — національний герой Пенджабу й творець незалежної сікхської держави. У козаків воно відбите як прізвище — його, зокрема, мав козак Джерелівського куреня (Кубань) Семен Ранджида (РЗВ, 24).

Савіра — «Геройський». Санскр. sa — суфікс, частий в індійських іменах, виражає сумісність, спільність, спрямованість, наділеність чимось. Савір’я — «Наділений геройством», «Мужній»; Сабала — «Наділений силою» (те ж бала, що і в іменах Бала, Баладева, Балабгадра, Балавіра тощо); Сачару — «Наділений вродою» (чару споріднене з укр. чарівний); Саґні — «Причетний до вогню» (один із різновидів жерців; аґні тотожне укр. вогонь); Сахара — «Подібний до Хари» (Хара — ім’я Шіви, відбите в іменах запорозьких козаків Хар, Харко та прізвищах Харенко, Харовський, Харченко тощо; Сахарша — «Наділений радістю» (харша споріднене з укр. хороший); Саварна — «Співплемінник», «Належний до одного стану»; Сапінда — «Співстанник», «Співродич», «Співплемінник» (пінда — ритуальні кльоцки при поминальних обрядах; коло родичів, які спільно приносили кльоцки в пожертву предкам (батьку, діду й прадіду), озна<413>чалося як сапінда, досл. «однокльоцник» (пор. однокашник).

Саґаравіра — «Морський герой». Санскр. sagara — «море», «океан». Ім’я Саґара мав легендарний цар Сонячної династії, 60 тисяч синів якого спопелив прокльоном за неповагу до себе мудрець Капіла. Їх оживила своїми водами, спустившися з неба, священна Ґанґа, яка має назву Саґараґа — «Плинуча до моря». Ім’я Саґараґасута — «Народжений Саґараґою (тобто Ґанґою) має Бгішма — могутній воїн, воєначальник кауравів (укр. Бушма, Бушмака), який, за міфами, народився від річки-богині Ґанґи. Саґарадатта — «Даний морем», «Моредан» (санскр. datta — «даний», тотожне слов. дан); Саґарапала, Саґарапалака — «Захисник океану/моря» (санскр. palaka, хінді palak — «оборонець» тотожні полк в іменах Ярополк і Святополк).

Компонент Саґара досить частий у творенні імен богів: Саґаралая, «Мореосельний» — Варуна, бог моря і водних просторів (санскр. var— «вода», una/un — суфікс, що і в укр. бігун, гризун, ревун, співун, цвіркун); Саґарашая, «Сплячий на океані» — Вішну (він спочиває на світових першопочаткових водах); Саґарасуну, «Син океану» — Місяць (санскр. sunu — «син»; за міфами, Місяць народився з Молочного океану, коли боги й асури сколочували його, щоб повернути втрачені під час потопу скарби); Саґаранемі, «Оточена океаном» — Земля.

Є і жіночі імена з компонентом Саґара, наприклад, Саґарі, Саґаріка, «З океану постала», «Морська» на означення Лакшмі.

Садавіра — «Вічногерой». Санскр. sada — «завжди», «постійно», «вічно» (рос. всегда). Досить активний компонент у творенні імен, зокрема, богів: Садайогін, «Вічнойог» (рос. «Всегдайог») — Вішну або Крішна; Сададана, «Вічнодайний» — назва слона Індри (санскр. dana споріднене з укр. дання, данина, а слон — символ достатку); Садананда, «Вічнорадуючий», Садашіва, «Вічномилостивий» — Шіва (як жіноче ім’я може означати «Вічношівина», тобто «Вічна дружина Шіви» — Дурґа); Сададурґа, «Вічна Дурґа» — ім’я дружини Шіви, богині-воїтельки; Садабгуджа, «Завждирука», тобто «Могутня» — Дурґа, яка в своїх вісьмох руках тримає різноманітну зброю; Садачандра, «Вічний Чандра»; санскр. chandra — «місяць» споріднене з українськими прізвищами Шандра, Шандрук, Шандровський та назвами Шандра (річка й село на Київщині); Садаґаті, «Завжди йдучий» — Сонце або бог вітру Ваю (пор. укр. вію, віяти, а санскр. gati — «йдучий», «крокуючий» споріднене з рос. шагать). Популярне воїнське й царське ім’я Сададжіт — «Вічнозви<414>тяжний». Назви Садаканта — «Вічнолюба», Саданіра — «Вічноплинна» мають річки, згадувані в давніх джерелах (HN, 349).

Самаравіра — «Герой битви». Санскр. samara — «боротьба», «битва», «війна», часте в іменах. Тож Самаравіра — синонім