Читати книгу - "Ангельський вибір, Дар’я Дзвін"

— Не без цього, але й ангели були не в захваті. Вони хотіли справедливості, щоб усі були на рівних, якщо виконують один завіт Творця. Крім цього, через ці емоції можна було легко розпізнати сейканда. А це було не на користь Небесній Раді. — Він посміхнувся. — Ці старигані не могли дозволити такого промаху. Якщо ніхто не знає хто, до якого покоління належить, значить менший ризик розвитку конфлікту між ангелами та демонами. Більшість не ризикуватиме своєю особистою ворожістю і не вбиватиме божественну істоту, знаючи, що цим самим може вбити одного зі своїх. Тому Небесна Рада дозволила сейкандам приховувати емоції.

— Виходить, примуси не відчувають ніяких емоцій? — схопилася за його попередні слова.

— Відчувають, але не такі яскраві, як ми. У них більшу роль грає почуття обов'язку. Велика місія їхнього чудового Творця. — Він звів очі догори. — Спочатку їм усім була властива працьовитість, гордість, відповідальність, віра у те, чим вони займаються. Але з роками, проведеними з людьми, вони почали здавати позиції і перенабирати від смертних їхню гниль. Але зараз не про це. На чому зупинився? Ах, так. Сейканди можуть приховувати емоції.

— Як саме?

Він подивився на мене з-під опущених вій.

— Особисто я зробив щось на зразок бар'єру, через який мої емоції не можуть прорватися назовні. Наважуюсь припустити, що ти підсвідомо ставила бар'єр на свої емоції, як це роблять усі сейканди, але не могла ним керувати, бо не здогадувалася про його існування. Коли твої емоції досягали піку, в ньому утворювався пролом. Це нормальне явище. Після того, як ти приходила в норму, він автоматично повертався в початковий стан. На майбутнє, навіть найсильнішим сейкандам потрібно іноді привідкривати бар'єр. Зазвичай ми це робимо у відокремлених місцях, де нам нічого не загрожує. Якщо цього не робити, то проломи в бар'єрі можуть з'являтися в невдалі моменти. Ти говорила, що цього разу навмисно хотіла показати їх, правильно?

Я кивнула.

— Тоді, Ангелятко, можу тебе привітати. Ти повністю знесла свій бар'єр. Але є й хороша новина. У тебе прогрес.

— Який ще прогрес?

— Ти не тільки змогла знову звести бар'єр, а й сховати душу. 

— Ти її більше не бачиш? — Я машинально подивилася на свої груди, але не побачила там нічого особливого.

— Саме так. — Він клацнув пальцями. Ті почорніли. Від них почали виходити маленькі язички полум'я. Ейден грав ними, немов крутив у руках кульку.

— Невже викид емоцій після руйнування бар'єру так сильно впливає на божественних істот, які знаходяться поруч?

Демон пирхнув.

— Як ти думаєш, як часто у навченого сейканда злітає бар'єр?

— Рідко?

Ейден серйозно глянув на мене.

— Ніколи. Це оголює нас, робить вразливими. Надто інтимно. Таке може статись за його власним бажанням або якщо він недоучка.

— І ці два варіанти якраз мені підходять.

— Так, але теоретично це не повинно нести такий ефект. Божественні істоти відчувають не захищені емоції сейкандів, як і у звичайних людей. Можливо, вони трішки сильніши, але це все одно не порівняти з тим, що я відчув тільки що.

— А що з тобою відбувалося?

Ейден замислився, дивлячись на язики полум'я. Із кожним клацанням пальців на їхніх кінчиках з’являвся вогонь.

— Спершу мене наче струмом ударило, а потім захлеснув потік емоцій. Таких яскравих і сильних, що вони були як мої власні або навіть сильніші. — Він зробив паузу, але потім продовжив: — Знаєш, якщо бризнути парфумами раз у повітря, то тобі сподобається запах. А якщо тебе кинути в басейн парфумів, то ти почнеш задихатися. Все повинно бути в міру. Але найдивніше те, що в мене почало палити в грудях, ніби моя душа горіла від цих емоцій чи вбирала їх. Складно сказати.

Він ще раз клацнув пальцями — вогонь зник, а рука повернула колишній вигляд.

— Я більше так не робитиму.

Опустила погляд і дивилася на чашку. Пальці Ейдена торкнулися підборіддя і притягли до себе, примушуючи дивитися у вічі.

— Ні, зробиш, — впевнено заявив він. — Тільки коли ми будемо готові до цього.

Куточки його губ трохи піднялися вгору, а в очах засяяли багатообіцяючі вогники.

— Тому що я ніколи не відчував щось подібне. Перший раз мені вдалось відчути світлу частину душі. 

Від такої близькості плутались думки, а серце починало битися швидше. Я уперлася в його груди і спробувала вирватися з хватки.

— А емоції інших людей?

Ейден відпустив моє підборіддя. Я трохи відсунулась від нього.

— Ти мала вже зрозуміти, що ми можемо лише відчувати людські емоції, але не переживати їх, як свої. Вони, наче фонове дзижчання, яке може посилюватися або навпаки — затихати, але не більше. Також ми можемо його вимикати. Це й близько не стоїть із власними почуттями. Їх навіть порівнювати не можна.

— Ти підібрав ідеальний приклад. — Усміхнулася і простягла чашку. — Будеш?

Ейден подивився на шоколадне молоко, а потім на мене. Його очі не відпускали моїх. Їхній звичний колір молочного шоколаду потеплішав. Він струснув головою і скуйовдив волосся.