Читати книгу - "Хрещений Батько"

зап'ясток лівою рукою, а правою з усієї сили блискавично опустив на скроню Бейнсові ліхтар. Удар примусив Бейнса впасти на коліна, він захитався як п'яний, а ніж випав у нього з руки. Негр був безпорадний, отож другого удару Нері вже не можна було вибачити, як зробили висновок із зізнань численних свідків та його напарника слідство і кримінальний суд. Його другий удар по голові Бейнса був такої сили, що скло в ліхтарі розлетілося на скалки, а головка ліхтаря з лампочкою відлетіла через усю кімнату, далеко вбік. Важка трубка зігнулась, й лише батарейки не дали їй переламатися. Один з присутніх — негр, що жив у цьому будинку і пізніше свідчив проти Нері, — промовив захоплено:

— Чоловіче, та в цього негра голова як камінь!

Однак Бейнсова голова все ж таки не була кам'яна. Удар проломив йому череп. І через дві години в лікарні «Гарлем госпітал» він помер.

Альберт Нері єдиний з усіх здивувався, коли його звинуватили у перевищенні вжитих ним заходів під час самооборони. Його звільнили з поліції й почали проти нього кримінальну справу. Звинуватили в убивстві й засудили на десять років. Але тепер його переповнювала така дика лють і зненависть до суспільства, що йому на все було начхати. Його визнали злочинцем! У них вистачило нахабства запроторити його в тюрму за вбивство отієї тварюки, того чорного сутенера! І їм немає діла до жінки й дівчинки, що й досі лежать у лікарні, спотворені на все життя.

Нері не боявся тюрми. Думав, що завдяки своїй дружбі з ним, як з колишнім полісменом, та ще з огляду на характер його злочину, поводитимуться не так суворо. Кілька приятелів-полісменів уже обіцяли переговорити з ким слід. Лише його тесть, кмітливий літній італієць, власник рибної крамниці в Бронксі, був переконаний, що Альбертові Нері не витримати й року в тюрмі. Або його вб'є хтось із сусідів по камері, або він сам порішить когось з них. Відчуваючи за собою провину — адже його донька через якийсь жіночий веред кинула такого порядного чоловіка,» — тесть Нері попросив «родину» Корлеоне втрутитися. Тесть сплачував гроші одному з представників «родини» за протекцію й постачав на стіл самим Корлеоне, як подарунок, добірну рибу.

«Родина» Корлеоне знала про Альберта Нері. За ним йшла слава справедливого й грізного полісмена; за ним також закріпилась репутація людини, якою не можна легковажити, людини, що навіює страх сама собою, незалежно від службової зброї й мундира. «Родина» Корлеоне завжди цікавилася такими людьми. Той факт, що він був полісменом, не говорив ні про що. Багато людей змолоду стають на хибний шлях, що не відповідає їхньому справжньому призначенню. Але час і доля, як правило, допомагають знайти справжнє покликання.

Клеменца зі своїм нюхом на необхідних людей звернув увагу Тома Хейгена на справу Нері. Хейген вивчив копію матеріалів слідства й вислухав Клеменцу. Потім зауважив:

— Не виключено, що маємо другого Луку Бразі.

Клеменца завзято закивав головою. Лице огрядного капореджіме не мало добродушного виразу, характерного для повних людей.

— Я думаю так само. Майклові слід самому взятися за нього.

Отож не встигли ще перевести Альберта Нері з тимчасового ув'язнення до тюрми на півночі штату, де він мав відсидіти свій термін, як його повідомили, що суддя переглянув справу на підставі нових даних і свідчень високих поліцейських чинів. Вирок було замінено умовним, і його звільнили. Альберт Нері не був дурнем, а його тесть надмірним скромником. Довідавшись, як усе сталося, Нері сплатив борг тестеві, погодившись розлучитись з Ритою. Після цього він зробив візит на Лонг-Біч, щоб подякувати своєму благодійникові. Звичайно, про все було домовлено заздалегідь. Майкл прийняв його в своїй бібліотеці.

Нері висловив свою подяку офіційним тоном, і його здивувала й потішила теплота, з якою Майкл сприйняв ту подяку.

— Чорти б їх узяли, — говорив Майкл. — Я не можу дозволити, щоб так попихали земляком-сицилійцем. Адже тебе мали б ще й нагородити якоюсь там медаллю чи біс їх знає чим. Але ці кляті політикани ні про що не дбають, крім своєї закулісної гри. Я б ніколи не став утручатись, якби не перевірив усе від початку й до кінця і не побачив, що з тобою по-свинячому вчинили. Один з моїх хлопців переговорив із твоєю сестрою, й вона розповіла, як ти завжди турбувався про неї та її хлопця, як ти направляв його у житті, не давав зіпсуватися. Твій тесть не нахвалиться тобою. А це не часто трапляється. — Майкл тактовно не згадав про те, що дружина кинула Нері.

Вони трохи поговорили. Нері мав мовчазну вдачу, але з Майклом Корлеоне він розговорився. Майкл був лише на п'ять років старший за нього, але Нері говорив з ним так, ніби той був набагато старший, принаймні як його батько. Майкл зауважив:

— Не було б ніякого сенсу визволяти тебе з тюрми, а потім кидати напризволяще, без шматка хліба. Я можу підшукати для тебе роботу. У мене є підприємства в Лас-Вегасі, і з твоїм досвідом ти б міг керувати охороною в готелі. Або, якщо тобі хочеться завести якийсь власний бізнес, я міг би замовити слівце в банку, щоб тобі дали позику.

Нері аж дух перехопило від вдячності і зніяковіння. Він гордо відмовився, а потім додав:

— Однаково з умовним вироком я мушу перебувати під наглядом суду.

— Це пусте, — жваво відповів Майкл, — я все влаштую. Забудь про цей вирок, а щоб банки не копилили носа, я можу вилучити твій жовтий бланк.

Жовтий бланк — це листок, на якому поліція веде облік карних вчинків правопорушників. Як правило, бланк передають судді, коли той зважує міру покарання звинуваченому. Нері досить довго служив у поліції і знав, що не один розбишака відбувся легким вироком, бо підкуплені поліцейські з департаменту кримінального обліку подавали до суду чистий жовтий бланк. Отже, його не здивувало, що Майкл Корлеоне міг таке влаштувати, здивувало тільки те, що він це робить для нього.

— Якщо мені буде потрібна допомога, я скористаюсь... — сказав Нері.

— Добре, добре, — охоче погодився Майкл і глянув на годинник. Нері вирішив, що йому пора йти, й підвівся. І знову його здивували.

— Час обідати, — сказав Майкл. — Ходімо, пообідаємо в нас. Мій батько казав, що хоче бачити тебе.