Читати книгу - "Василь Стус: життя як творчість"

523

Там само. — С. 5.

524

Там само.

525

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 105.

526

Євген Адельгейм. Рецензія на збірку поезій Василя Стуса «Зимові дерева». — С. 8.

527

Василь Стус. Твори. Том 6: кн. 2. — С. 66.

528

Шевченківські лауреати. 1962—2001. Енциклопедичний довідник / Вступне слово I. M. Дзюби. Автор-упор. М. Г. Лабінський. — К.: Криниця, 2001, С. 178—179.

529

Ресторан «Наталка» розташований на трасі «Київ — Бориспіль». Його стіни були прикрашені фресками Алли Горської.

530

Опанас Заливаха. Ніхто не пройде за тебе твого шляху // Доброокий. Спогади про Івана Світличного. — С. 203.

531

«Топтуни» або «шпики» по-дореволюційному. Працівники КДБ, які шпиґували за лідерами шістдесятників чималі відстані, вишукуючи якого-небудь компромату.

532

«Боргова записка» Євгена Сверстюка, що стосується книг, які він узяв у Василя Стуса разом із «Зимовими деревами». Див.: Євген Сверстюк. Базилеос // Не відлюбив свою тривогу ранню… — С. 194.

533

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 320—321.

534

Василь Стус. Твори. Том 6: кн. 2. — С. 70.

535

Йдеться про її «Реквием», який зберігався в нього як самвидавна збірочка.

536

О. — про кого йдеться, з'ясувати не вдалося.

537

Ст. — І. Старицька-Черняхівська, дочка письменниці Л. М. Старицької-Черняхівської.

538

Академік Кримський помер (точніше — загинув) 25 січня 1942 р. в лікарні для в'язнів у казахському місті Кустанай. Похований у спільній могилі з іншими в'язнями. Див.: М. Кутинський. Некрополь України // Дніпро. — 1996. ч. 10, С. 142—143.

539

Євген Концевич — український прозаїк і перекладач, автор збірок новел «Дві криниці» і «Йдучи вулицею». З 1952 р. прикутий до ліжка тяжкою хворобою. Близький до кола шістдесятників, які часто відвідували його в батьківській хаті в Житомирі.

540

Б. А. — Борис Дмитрович Антоненко-Давидович.

541

Оргнабір 1929 р. — політичні арешти 1929—1930 років, у результаті яких було віддано під суд 45 представників старшого покоління української інтеліґенції, у тому числі й двох академіків — С. Єфремова й М. Слабченка. Судилище над ними під назвою «процес у справі „Спілки визволення України“ тривав від 9 березня до 19 квітня 1930 р. у Харкові. Молодше покоління української гуманітарної еліти не виступило з публічною підтримкою старших. Натомість набув популярности вислів: „музика ГПУ, опера СВУ“. Від 1937 до 1939-го 13 з 45 засуджених за рішеннями різноманітних місцевих трійок було розстріляно в місцях відбуття покарання». Див. зокрема: Довідник з історії України. — К.: Генеза, 2002, С. 813—814.

542

Щоденникові записи Василя Стуса. — Зберігається: ІЛ НАНУ, ф. 170, од. збер. 2102, арк. 2, 4—7.

543

Василь Стус. Твори. Том 4. — С. 126—139.

544

Там само. — С. 404. Надруковано також в самвидавному «Українському віснику». — 1970, ч. 3.

545

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 162—163.

546

Єдиний примірник «Веселого цвинтаря», який не був вилучений співробітниками КДБ чи спалений наляканими власниками під час арештів 1972 р., зберіг доктор хімічних наук Генріх Дворко. За тим варіантом збірки й робилася першопублікація: Василь Стус. Веселий цвинтар: Поезії. — Варшава: Вид. аґентство Об'єднання українців у Польщі, 1990, 109 с.

547

Лист до Василя Захарченка від 16.01.1971 р. //Там само. Том 6: кн. 2. — С. 69.

548

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 166—167.

549

Там само. — С. 193.

550

Там само. — С. 196, 410.

551

Іван Дзюба. Свіча у кам'яній пітьмі // Василь Стус. Палімпсест: Вибране. — К.: Факт, 2003, С. 19.

552

«17 липня ми їдемо на Прип'ять. Це коло Турова, зупинка зветься Хвоєнськ. Коли б ти відважився (або й гуртом), було б славно. Там великий кіш людей — літератори, науковці, митці — десь душ зо двадцять із сім'ями. Бажано (тобто треба!) мати намет (це коли з сім'єю), спальник. Харчі — риба свіжа і лісові ягоди. Від Хвоєнська цей кіш стоїть на 1,5 км нижче за течією, там можна пройти пішки, запитавши, де тут стоять туристи з бородатим чоловіком, вождем племені. Це Генріх Дворко, доктор-хімік, вождь племені». Із листа Василя Стуса Василеві Захарченку. Див.: Василь Стус. Твори. Том 6: кн. 2. — С. 73.

553

Михайлина Коцюбинська // Нецензурний Стус. Частина 2. — С. 57.

554

Рядки з вірша «Наснилося, з розлуки наверзлося…» Див.: Василь Стус. Твори. Том 3: кн. 1. — С. 77.

555

Іван Дзюба // Нецензурний Стус. Частина 2. — С. 239.

556

Лист Василя Стуса до Зінаїди Йоффе // Василь Стус. Твори. Том 6, кн. 2. — С. 74.

557

Кримінальна справа № 47 по обвинуваченню Стуса Василя Семеновича у вчиненні злочину, передбаченого ст. 62 ч. 1 Карного кодексу УРСР. В 12 томах: Том № 1. — Зберігається в архіві СБУ: № 67298 фп, арк. 141—142.

558

Там само. — Арк. 142.

559

Там само.

560

Василь Стус. Твори. Том 3: кн. 1. — С. 59—61.

561

Кримінальна справа № 47 по обвинуваченню Стуса Василя Семеновича у вчиненні злочину, передбаченого ст. 62 ч. 1 Карного кодексу УРСР. В 12 томах. Том 1. — Зберігається в архіві СБУ: № 67298 фп., Арк. 1. (Далі — Кримінальна справа № 47).

562

Кримінальна справа № 47. Том 1. — Арк. 12.

563

Там само. — Арк. 4.

564

Там само. — Арк. 5.

565

Семен Глузман // Нецензурний Стус. Книга у 2-х частинах Частина 1. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2002, С. 216.

566

Кримінальна справа № 47. Том 1. — Арк. 5.

567

Стаття В. Стуса називалася «Місце в бою чи в розправі».

568

Кримінальна справа № 47. Том 1. — Арк. 113—114.

569

Авторові нічого невідомо про якусь іншу рецензію М. Нагнибіди, окрім згаданої розгромної статті на збірку «Круговерть».

570

Кримінальна справа № 47. Том 1. — Арк. 115.

571

Семен Глузман // Нецензурний Стус. Частина 1. — С. 213.

572

Кримінальна справа № 47. Том 1. — Арк. 15—22. Під час повторного офіційного (був ще й неофіційний, який таємно провадився, коли в квартирі нікого не було) обшуку, що відбувся 4 лютого 1972 р., було вилучено й долучено до справи книги: П. Рогачев, М. Свердлін. Нации — народ — человечество (Москва, 1967); В. Маланчук. Торжество ленінської національної політики (Л., 1963); Український історичний журнал, 1966. — ч. 11; В. Євдокименко. Критика