Читати книгу - "Війна Калібана"

- А ви ні?

Крісьєн знову реготнула. Боббі ледь посміхнулась. Це було найбільше з того, що вона зробила після повернення. Її позіхання було глибоким і меланхолійним.

- В мене таке відчуття що за мною все ще женуться, - сказала вона, - я вважала що воно минеться.

Я вважала, що коли стану до нього очі-в-очі, то воно зникне.

- Воно не зникне. Ніколи. Але ти стала краще в цьому.

- В чому?

- У бутті гонитви, - відповіла Крісьєн, - подумай, що ти хочеш робити. Подумай, ким ти хочеш стати. А потім зустрінься зі мною і я зроблю це для тебе, якщо зможу.

- Чому? – поцікавилась Дрейпер, - серйозно, чому? Я солдат. Я виконала місію. І так, це було складніше і тяжче аніж я коли-небудь виконувала, але я виконала. Я зробила це бо це мало бути зробленим. Ви нічого мені не винні.

Літня леді підняла брови:

- Політичними послугами я висловлюю симпатію.

- Добре, народ, - почувся голос Алекса з корабельних гучномовців, - ми завантажились і плануємо прискоритися за тридцять секунд, якщо ніхто не буде проти. Усім приготуватися, ви матимете вагу.

- Я вдячна за пропозицію, - відповіла Боббі, - але має пройти час, аби зрозуміти чи хочу я її прийняти.

- А що ти робитимеш? Далі, тобто.

- Я додому полечу, - відповіла Дрейпер, - Хочу побачити родину. Батька. Побуду там трохи. Розберусь, хто я. Як почати знову. Щось типу.

- Двері відчинені, Боббі. Коли б ти не забажала, двері відчинені.

Політ назад до Місяця був мов карлючка в сраці. Авасарала проводила сім годин в день у її проти перевантажувальному кріслі розсилаючи повідомлення навсібіч, з різним часом затримки сигналу. На Землі, Садавір Еррінрайт спокійно відмітив закінчення кар’єри в ООН невеличкою і приватною церемонією а потім поїхав проводити більше часу з родиною, чи розводити курей чи чим ще він хотів заповнити десятиріччя до смерті. Щоб там він не робив, це не буде мати жодного дотику до політичної сили.

Розслідування щодо Іо йшло своєю чергою і на землі тихенько покотилися голови. Але не на Марсі. Щоб там уряд Марсу не лаштував проти Еррінрайта, вони змушені були відступити. Втративши найпотужнішу біологічну зброю в історії людства, вони врятували власні кар’єри. Політики в цьому плані завжди дещо іронічні.

Авасарала ладнала свій новий офіс у відсутності себе самої. Коли нарешті туди ступить, то він вже діятиме місяць. Це було схоже на керування автівкою, сидячи на задньому сидінні. Вона ненавиділа таке.

На додачу Мей Менґ вирішила що з нею класно і кожного дня на декілька годин монополізувала її увагу. Вона не мала часу на ігри з маленькою дівчинкою, за виключенням того що змушена була знайти. Вона знайшла. А ще вона повинна була займатися вправами, якщо не хотіла потрапити в лікарню під медичний нагляд, після повернення до сталого одного g. Стероїдні коктейлі наганяли температуру і заважали засинати. Обидві її внучки відсвяткували дні народження, на яких вона була присутня лиш на екрані. З однією затримка була двадцять хвилин, а з іншою сорок.

Коли «Росі» проходив хмару протомолекулярних монстрів, що простували в бік сонця, її охопили нічні кошмари на дві ночі поспіль але припинились. За кожним слідкували обидва уряди, тож Еррінрайтові маленькі посилки зі смертю спокійно і тихо летіли до свого власного знищення.

Вона ніяк не могла дочекатися домів.

Коли корабель сів на Місяць, то це було схоже немов голодуючі жінці дали торкнутися губами шматочка яблука та не дали вкусити. При денному світлі планета була блакитною з білим, вночі – чорною з золотим. Красивий світ. Не має рівних в Сонячній системі. Там унизу був її садок. Її офіс. Її власне ліжко.

Але не Арджун.

Він чекав її на посадковому майданчику у своєму найкращому костюмі і з хмаркою свіжих лілій в руках. Низька гравітація і його робила молодшим, за виключенням крихітних капілярів, які тріснули в очах. Вона відчула цікавість голденівців, коли підійшла до чоловіка. Що за чоловік, який витримав шлюб з такою деркою і твердою людиною як Крісьєн Авасарала? Чи це був її хазяїн а чи її жертва? Як взагалі це працює?

- Ласкаво просимо додому, - м’яко привітався Арджун, коли вона прилинула в його обійми.

Він пах собою. Вона поклала голову йому на плече і на Землю їй вже не хотілося так сильно і так швидко.

Цього дому вистачало.

Розділ П’ятдесят третій. Голден.

- Привіт мамо, ми на Місяці!

Світлова затримка з Місяця складала менше шести секунд на коло, але цього було вдосталь аби додати незручну павзу перед кожною відповіддю. Мати Еліза дивилася на нього з відео екрану його готельного номеру п’ять довгих ударів серця; потім її обличчя засвітилося. – Джиммі! Ти спустишся?

Вона мала на увазі на дно гравітаційного колодязя. Джимові закортіло так і зробити. Він вже роками не відвідував ферму в Монтані, якою володіли його батьки. Та цього разу з ним була Наомі, а белтери не спускаються на землю.

- Ні мамо, не цього разу. Але я хотів аби ви усі прибули зустрітися зі мною сюди. Шатл за мій рахунок. Розміщує помічник генсека ООН Авасарала, тож квартира буде шикарною.

Коли настала пауза важко було утриматися аби не теревеніти. Інша людина ніколи не надішле легенький сигнал того, що тепер його черга говорити. Джим змусив себе припинити теревені і чекати відповіді. Еліс дивилася на екран, чекаючи закінчення паузи. Голден помітив як вона постаріла з часу його останніх відвідин дому. Її темно-брунатне, майже чорне волосся тепер помережилося сірими нитками, а морщини від сміху навколо очей і роту поглибшали. За п’ять секунд вона заперечливо помахала рукою до екрану: - Ох, Том ніколи не полетить шатлом на Луну. Ти ж знаєш. Він ненавидить мікрогравітацію. Просто спускайся і побачимося тут. Влаштуємо вечірку. І друзів привозь.

Джим їй посміхнувся: - Мамо, ви мені тут потрібні зверху, аби вас з кимось познайомити. Пам’ятаєш жінку? Наомі Наґату, та про яку я розповідав? Я казав що поглядаю на неї. Я вважав що може бути щось більше. Фактично, тепер я в цьому впевнений. Тепер ми пробудемо певний час на Місяці, поки не вляжеться політичне лайно. Мені справді хочеться аби ви, люди, прилетіли. Побачити мене, побачити Наомі.

Майже неможливо було помітити, як за п’ять секунд його мама здригнулася секундою