Читати книгу - "Гаррі Поттер і Напівкровний Принц"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Ми зайшли в кабінет, щоб якось допомогти професорові Флитвіку й побачили, що він непритомний лежить на підлозі... ой, тепер це так очевидно! Снейп, мабуть, приголомшив Флитвіка, але ми, Гаррі, цього не зрозуміли, й дали Снейпові змогу втекти!
- Це не ваша вина, - заперечив Люпин. - Герміоно, якби ви не підкорилися Снейпові й не зійшли з його дороги, то він би вас з Луною вбив.
- Отож він побіг нагору, - сказав Гаррі, уявляючи, як Снейп вибігає мармуровими сходами, за спиною в нього, як завжди, розвівається чорна мантія, і як він на ходу виймає чарівну паличку, - і знайшов, де точиться бій...
- Ми були в скрутному становищі і програвали битву, - глухо пояснила Тонкс. - Ґіббона ми знищили, але всі інші смертежери готові були битися не на життя, а на смерть. Невіла поранило. На Білла напав Ґрейбек... було темно... скрізь шугали закляття... Мелфой зник - мабуть, вислизнув і піднявся на вежу... за ним кинулося ще кілька смертежерів, і один з них заблокував за собою сходи якимось закляттям... Невіл туди побіг, але його підкинуло вгору...
- Ми не могли прорватися, - додав Рон, - а той здоровило-смертежер і далі стріляв на всі боки закляттями, які відбивалися від стін і лише чудом не влучали в нас...
- А тоді з’явився Снейп, - сказала Тонкс, - а потім знову зник...
- Я бачила, як він біг до нас, але в мене ледь не влучило закляття величезного смертежера, тож я ухилилася й втратила його з очей, - пояснила Джіні.
- А я бачив, як він проскочив повз бар’єр закляття, наче й не було жодної перешкоди, - додав Люпин. - Я кинувся за ним, але мене віджбурнуло, як і Невіла...
- Мабуть, він знав якесь невідоме нам закляття, - прошепотіла Макґонеґел. - Зрештою, він викладав захист від темних мистецтв... я хибно припустила, що він женеться за тими смертежерами, що повтікали на вежу...
- А він і гнався, - розлючено сказав Гаррі, - тільки щоб їм допомогти, а не щоб зупинити... думаю, проникати крізь бар’єр помагала Чорна Мітка... а що було, коли він повернувся?
- Той величезний смертежер саме метнув закляття, яке обвалило стелю й заодно розблокувало сходи, - пояснив Люпин. - Ми всі кинулися туди... принаймні ті, хто ще тримався на ногах... і тут з цього стовпа пилюки вибігає Снейп разом з хлопцем... ясно, що ми на них не нападали...
- Ми їх пропустили, - пробубоніла Тонкс, - ми думали, що за ними женуться смертежери... а наступної миті таки з’явилися смертежери і Ґрейбек, і знову почалася битва... здається, Снейп щось крикнув, але не знаю, що саме...
- Він крикнув: «Кінець», - сказав Гаррі. - Бо він виконав своє завдання.
Усі замовкли. Плач фенікса й досі відлунював десь над темним подвір’ям. Той спів бринів у повітрі, а в голові у Гаррі виникали непрохані й неочікувані думки... чи вже забрали з-під вежі Дамблдорове тіло? Що буде далі? Де його поховають? Він міцно стиснув у кишенях кулаки. Відчув кісточками пальців правої руки холодний доторк маленького фальшивого горокракса.
Лікарняні двері раптом відчинилися, і всі аж підскочили: в палату ввірвалися містер і місіс Візлі, а за ними Флер, чарівне личко якої перекосилося від жаху.
- Молі... Артуре... - поспіхом привітала їх професорка Макґонеґел, схоплюючись на ноги. - Мені так прикро...
- Білл, - прошепотіла місіс Візлі, побачивши понівечене Біллове обличчя, й метнулася повз професорку Макґонеґел до сина. - Ой, Біллику!
Люпин і Тонкс поспіхом повставали і відійшли, щоб містер і місіс Візлі могли сісти біля самого ліжка. Місіс Візлі нахилилася над сином і припала вустами до його закривавленого чола.
- Кажеш, на нього напав Ґрейбек? - збентежено запитав професорку Макґонеґел містер Візлі. - Але ж він не перевтілювався? То що це означає? Що буде з Біллом?
- Ще невідомо, - зізналася професорка Макґонеґел, безпорадно поглядаючи на Люпина.
- Можливо, Артуре, виникне якесь зараження, - зітхнув Люпин. - Це дуже дивний випадок, просто унікальний... ми не знаємо, яка буде його поведінка, коли він прокинеться...
Місіс Візлі взяла в мадам Помфрі мазь з огидним запахом і почала натирати Біллові рани.
- А Дамблдор... - сказав містер Візлі. - Мінерво, це правда... він справді...
Професорка Макґонеґел кивнула, а Гаррі відчув, як Джіні поворухнулася в нього за спиною, й озирнувся. Звузивши очі, вона невідривно стежила за Флер, яка з застиглим обличчям розглядала Білла.
- Дамблдор відійшов, - прошепотів містер Візлі, але місіс Візлі не бачила нічого, крім старшого сина; вона заридала, і сльози падали на Біллове понівечене обличчя.
- Авжеж, немає значення, яка буде його зовнішність... це не т-так і важливо... але ж він б-був такий гарненький хлопчик... такий гарнесенький... і з-збирався одружитися!
- І шо ви м’аєте на увазі? - вигукнула раптом на весь голос Флер. - Як тсе, збигався одгушитися?
Місіс Візлі здивовано підняла заплакане обличчя.
- Ну... тільки те, що...
- Ви думаєте, шо Б’ілл уже не захотше зі мною одгушитися? - вимагала відповіді Флер. - Ви думаєте, шо чегез ті укуси він мене пегестане люб’ити?
- Ні, я такого не...
- Бо я не пегестану! - випросталася Флер на повен зріст і відкинула довжелезну гриву сріблястого волосся. - Шоден вовкулака не змусить мене розгюбити Б’ілла!
- Так, так, я й не сумнівалася, - пробурмотіла місіс Візлі, - просто я подумала... враховуючи, як... як він...
- Ви подумали, шо я не захотшу з ним одгушитися? Тши, може, тсього сподівалися? - вигукнула Флер, і ніздрі її затремтіли. - Шо мені до т’ого, яка в нього зовнішність? Нам обом вистачить моєї зовнішності! Усі ці шгами доводять, що мій тшоловік відвашний! І я сама це згоблю! - вона відштовхнула місіс Візлі, забравши в неї мазь.
Місіс Візлі притулилася до чоловіка й дивилася, як несхожа на саму себе Флер змащує Біллові рани. Усі мовчали. Гаррі боявся поворухнутися. Він, як і всі інші, чекав, коли місіс Візлі вибухне.
- Наша люба тітонька Мюріель, - сказала після довгої паузи місіс Візлі, - має чудову діадему... ґоблінської роботи... і я впевнена, що вона позичить цю діадему на ваше весілля. Вона страшенно любить Білла, знаєш, а діадема дуже пасуватиме до твого волосся.
- Д’якую вам, - стримано сказала Флер. -
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і Напівкровний Принц», після закриття браузера.