Читати книгу - "Війна Калібана"

- Ми готові, - відповів механік, - тікаємо гет і робемо всьо довкола шклом.

- Мужииик, - почувся голос Авасарали позаду.

- Прийнято, - відказала старпом, - ми готуємось до старту. Повідомте, коли всі наші нові пасажири будуть убезпечені.

Пракс зняв шолом і сів біля Боббі. У чорній оболонці підскафандрового одягу, вона була схожа на того, хто щойно вийшов зі спортзалу. Вона могла бути ким завгодно.

- Я рада що ти повернув дитину, - ще раз сказала жінка.

- Дякую. Мені шкода що ти втратила костюм, - відповів він.

Сержант знизала плечами.

- З цієї точки зору, це прозвучало майже як метафора, - відповіла Дрейпер, і внутрішні двері шлюзу відчинилися.

- Шлюзування закінчено, Наомі, - повідомив Амос, - ми вдома.

Розділ п’ятдесят другий: Авасарала.

Все закінчилося, за винятком того що нічого не закінчилося. Воно ніколи не закінчиться.

- Ми всі тепер друзі, - мовив Саутер. Розмовляти з ним без затримки у часі було розкошем, за яким вона скучила, - Але якщо ми розбіжемося назад по кутках, то з високою вірогідністю в них і залишимось. Я вважаю що спливуть роки до моменту, коли наші флоти повернуться до того чим були. Чимало шкоди заподіяно.

- Діти?

- Ними займаються. Мій офіцер-медик на зв’язку з гуртом лікарів, які мають справу з імунними проблемами в педіатрії. Треба просто відшукати їх батьків і повернути всіх по домівках.

- Добре, - відповіла вона, - це те що я хотіла почути. А як щодо інших справ?

Адмірал кивнув. При низькій гравітації він виглядав молодшим. Вони обоє виглядали молодшими. Шкіра не провисає, коли її нічого не тягне в низ, Крісьєн змогла побачити як він виглядав у дитинстві.

- У нас є наведення на сто сімдесят один транспондер посилок. Всі вони достатньо швидко прямують в бік Сонця, але не прискорюються і не ухиляються. Найвірогідніше ми відступимо і дозволимо ї підійти ближче до Марсу, де їх знищення стане тривіальною задачею.

- Ви впевненні що це підходяща ідея?

- Під «ближче» малося на увазі ще тижні шляху згідно теперішньої швидкості. Космос чималий.

Настала пауза, що означала щось більше аніж відстань.

- Я б хотів аби ти повернулась на одному з наших, - сказав Саутер.

- І зависнути ще на тижні з паперовою роботою? Цього не станеться. І крім того повернутися назад з Джеймсом Голденом, сержантом Робертою Дрейпер і Мей Менґ? Це дуже правильний символізм. Преса його проковтне. Земля, Марс, Зовнішні Планети і будь-де з біса, ще, де вештається Голден.

- Знаменитість, - прокоментував Саутер, - зарозумілий.

- Він не такий вже й поганий, якщо пробитися крізь завелику впевненість у власній правоті. І в будь-якому разі я на кораблі, якому не потрібно нічого лагодити перед прискоренням. І я його вже винайняла, зараз всі до дупи видатки на власний розсуд.

- Ну добре, - закінчував розмову Саутер, - побачимось, значить, внизу колодязя.

- Так, побачимось, - попрощалась вона і розірвала зв’язок.

Відштовхнувшись, Авасарала обережно поплила по ходовій рубці. Було б простіше вштовхнутися і вниз по трап-шахті, пролетівши увесь шлях, як вона ще дівчам мріяла. На практиці вона завжди або занадто сильно відштовхувалась, влітаючи у щось, або занадто ніжно – і її зупинив опір повітря там, де рукою не дотягнутися ні до чого надійного. Узялася за поручні і підтягувалася повільно в бік камбузу. При її наближенні гермолюки відчинялись і з тихим шипінням та металічним брязкотом за нею зачинялись. Допливши до кубрику, вона почула голоси до того, я могла розибрати слова, а слова розибрала, до того, як побачила людей.

… мав припинити це, - казав ботанік. – Тобто це фальшиві претензії. Ти ж не вважаєш що проти мене може бути поданий позов?

– Проти тебе завжди може бути поданий позов, - відказав Голден, - але є шанс що вони програють.

- Але я не хочу аби мене для початку судили. Ми маємо це припинити.

- Я поставлю сповіщення на сайт, тож вони щоразу надсилатимуть оновлення і вимагатимуть підтвердження до то як будь які суми надходитимуть.

Вона запхнула себе на камбуз. Пракс з Голденом плавали біля кавомашини. Пракс приголомшений, Капітан навпаки – дещо самовдоволений. Обидва тримали по пузиру з кавою, але про свою вчений, здавалося, забув. Очі ботаніка зробилися круглими а рот відкрився навіть при мікрогравітації.

- Кого тут тягнуть до суду? – запитала жінка.

- Тепер, коли Мей в нас, - відповів Джим, - Пракс хоче аби люди перестали надсилати йому гроші.

- Запасний фонд? – уточнила вона.

- На пенсію за цю суму не підеш, ну на люксусову так точно.

- Там вже забагато, - пожалівся ботанік дивлячись на неї так, неначе чекав від неї якоїсь дії.

- Але вони ваші, - казав доктор Менґ, повернувшись до Голдена з якоюсь надією, - ти ж завів рахунок.

- Я вирахував вже видатки на «Росі». Повір, ти заплатив нам щедро, - відкараскувався капітан, піднімаючи руки у жесті відмові, - те що лишилось це все твоє. Ну і Мей.

Авасарала насупилась. Це «дещо» змінювало її особисті розрахунки. Вона вважала що зараз слушний час аби сплутати Пракса контрактом, але Джим Голден вже вкотре влазив в останній момент і пускав всі зусилля за водою.

- Вітаю. Хтось з вас бачив Боббі?, - натомість запитала Крісьєн, - мені треба з нею переговорити.

- Востаннє вона йшла в майстерню.

Жінка подякувала і продовжила підтягувати себе далі. Якщо Праксідікі Менґ був фінансово незалежним, то шансів на те що він погодиться узятися за відбудову Ґанімеду з чисто меркантильних поглядів небагато. Вона може зайти з боку соціальних зобов’язань. Він з дочкою були обличчям трагедії і якщо вони робитимуть картинку то це означатиме повернення людей до роздумів і фактів про те, що без повернення виробництва їжі в достатніх кількостях їм буде непереливки. Він був людиною, яка могла б це виразити. Про це варт поміркувати.

І знову сунула вона повільно і настільки обережно, що почула голоси до того, як досягла майстерні. Боббі і Амос реготіли в двох. Не могло бути що вона зайшла в незручний момент, але почувся звук лоскотливої метушні. Тоді Мей зойкнула з